ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2012 року № 2а-4824/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної митної служби України

до Державної виконавчої служби України

про визнання незаконними та скасування постанов

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна митна служба України (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконними та скасування постанови про накладання штрафу від 12 вересня 2011 року ВП № 26994482 та вимоги державного виконавця від 14 вересня 2011 року № П-19039-11-20/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року адміністративну справі № 2а-4824/12/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданну на 11 квітня 2012 року, яке відкладалось на 18 квітня 2012 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 18 квітня 2012 року представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначено, що враховуючи, що станом на 20 вересня 2011 року Держмитслужбою України фактично повно виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду згідно з виконавчим документом та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг»Ягодинської митниці, та станом на 06 жовтня 2011 року (дата направлення до Держмитслужби України оскаржуваної постанови про накладення штрафу), вищевказана інформація була відома Державній виконавчій службі, позивач вважає постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12 вересня 2011 року ВП № 26994482 про накладення штрафу та вимогу державного виконавця від 14 вересня 2011 року № П-19039-11-20/2 незаконними та такими, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання 18 квітня 2012 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-3696/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В матеріалах справи міститься копія Виконавчого провадження № 790/11 номер за ЄДРП - 26994482, з матеріалів якого вбачається наступне:

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 08 червня 2011 року, на підставі виконавчого листа № 2311/2011 виданого Волинським окружним адміністративним судом 23 травня 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг»Ягодинської митниці з 18 лютого 2011 року, відкрито виконавче провадження, у якому Держана митна служба України зазначена боржником.

Вищезазначеною постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 08 червня 2011 року Боржника зобов'язано виконати рішення суду негайно.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 26 липня 2011 року за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

За змістом вимоги державного виконавця від 27 липня 2011 року № П-19039-11/20/11 позивача зобов'язано здійснити необхідні заходи спрямовані на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі № 2311/2011 та надати у письмовому вигляді до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої України у строк до 08 серпня 2011 року інформацію про наслідки виконання вищевказаного рішення суду.

Судом встановлено, та не спростовано представниками сторін у судовому засіданні (копія платіжного доручення від 09 вересня 2011 року № 169 міститься в матеріалах справи), що штраф у розмірі 680, 00 грн. сплачений позивачем 12 березня 2012 року в добровільному порядку.

25 липня 2011 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції № вх. 13866-0-26-11) відповідачем отримано заяву Державної митної служби України від 15 липня 2011 року про відкладення виконавчих дій, в якій зазначено, що Боржником здійснюються заходи, спрямовані на самостійне виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду у справі № 2311/2011 щодо поновлення на посаді ОСОБА_1, у зв'язку з чим Державна митна служба України просила відповідача відкласти виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 2311/2011, виданого Волинським окружним адміністративним судом 23 травня 2011 року.

11 серпня 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 19 серпня 2011 року (доказ направлення, а саме: копія супровідного листа від 19 серпня 2011 року № П-19039-11/20/2 щодо направлення Державній митній службі України постанови про відкладення провадження виконавчих дій міститься в матеріалах справи).

12 вересня 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 1360,00 грн. за невиконання рішення суду, яка відповідно до копії супровідного листа від 14 вересня 2011 року № П-19039-11/20/11 направлялась позивачу.

Також, 14 вересня 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено вимогу № П-19039-11-20/2 про здійснення необхідних заходів спрямованих на виконання рішення суду та надання у письмовому вигляді інформації про наслідки виконання рішення суду.

29 вересня 2011 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції № вх. 15797-0-26-11) відповідачем отримано заяву позивача від 23 вересня 2011 року № 14/2-2767 про закінчення виконавчого провадження № 26994482, у зв'язку з виконанням судового рішення в повному обсязі на підтвердження чого, позивачем до заяви додано наказ Державної митної служби України від 20 вересня 2011 року № 2044-к «По особовому складу митних органів», винесений на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду у справі від 10 травня 2011 року у справі № 2а/0370/686/11.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23 грудня 2011 року, закінчено виконавче провадження № 26994482 з примусового виконання виконавчого листа № 2311/2011 виданого Волинським окружним адміністративним судом 23 травня 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці з 18 лютого 2011 року.

У позові зазначено, та підтримано представником позивача у судовому засіданні, що спірні правовідносини, з приводу яких поданий адміністративний позов, виникли, в результаті винесення відповідачем неправомірних рішень, а саме: на думку позивача, постанова Державної виконавчої служби України від 12 вересня 2011 року про накладання штрафу та вимога державного виконавця від 14 вересня 2011 року є неправомірними та підлягають скасуванню.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу України»від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі по тексту -Закон № 202/98-ВР) Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 385/2011 (далі по тексту - Положення № 385/2011) Державна виконавча служба України (ДВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень) відповідно до законів.

Основними завданнями ДВС України є: реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством; здійснення освітньо-роз'яснювальної роботи з питань виконання рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до пункту 4.1.3. Інструкції по проведенню виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі по тексту - Інструкція) якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону.

Статтею 76 Закону № 606-XIV встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Одночасно, пунктом 8.2. Інструкції встановлено, що 8.2.1. виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону.

Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 382 Кримінального кодексу України.

При цьому, статтею 89 Закону № 606-XIV визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вже встановлено судом, постановою від 26 липня 2011 року за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн., який сплачений позивачем, про що в матеріалах виконавчого провадження № 26994482 та матеріалах справи міститься копія платіжного доручення та розпорядження від 09 вересня 2011 року.

Позивач вважає неправомірною повторно винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанову про накладення штрафу від 12 вересня 2011 року, з посиланням на отримання постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 11 серпня 2011 року лише 26 серпня 2011 року, тобто після закінчення встановленого постановою про відкладення провадження виконавчих дій, строку.

Суд не погоджується із такими доводами представника позивача та зазначає наступне.

Статтею 31 Закону № 606-XIV встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів виконавчого провадження № 26994482 вбачається, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження направлялись на адресу боржника та стягувача із супровідними листами простою кореспонденцією, тому в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази на підтвердження дати отримання Державною митною службою України зазначених документів.

Відповідно до статті 35 Закону № 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Як вже зазначалось, на підставі заяви Державної митної служби України від 15 липня 2011 року № 14/1-2033, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 11 серпня 2011 року винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 19 серпня 2011 року, яка направлена на адресу боржника відповідно до супровідного листа від 19 серпня 2011 року № П-19039-11/20/2.

Враховуючи, що Законом № 606-XIV встановлено право державних виконавців направлення копій постанов та інших документів виконавчого провадження з супровідними листами простою кореспонденцією, встановивши, що станом на 14 вересня 2011 року боржником не виконане судове рішення, відповідачем винесено оскаржувану постанову про накладання штрафу.

Судом встановлено, що із заявою про закінчення виконавчого провадження № 26994482 позивач звернувся до відповідача листом від 23 вересня 2011 року № 14/2-2767 29 вересня 2011 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції Міністерства юстиції України), тобто після закінчення встановленого строку для негайного виконання судового рішення та вже після винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладання штрафу від 12 вересня 2011 року та вимогу державного виконавця від 12 вересня 2011 року про виконання рішення суду.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про закінчення виконавчого провадження № 26994482 датована 23 вересня 2011 року, а отримана відповідачем 29 вересня 2011 року, коли оскаржувані рішення винесені 12 вересня 2011 року.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Перевіркою законності оскаржуваної постанови та вимоги, колегією суддів встановлено, що відповідачем не допущено порушень Закону України «Про виконавче провадження», правомірно в порядку статті 89 цього Закону винесено постанови про накладання штрафів та, отримавши доказ виконання рішення суду закінчено виконавче провадження, при цьому постанову про накладання штрафу від 12 вересня 2011 року ВП № 26994482 виділено в окреме виконавче провадження.

Відповідно до статті 83 Закону № 606-IX рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Матеріали справи свідчать про те, що Державною виконавчою службою України в даному випадку належним чином виконане покладене завдання щодо здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про виконавче провадження, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями, оскільки із вищезазначених матеріалів справи вбачається, що жодних порушень законодавства про виконавче провадження державними виконавцями допущено не було.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено протиправність рішень відповідача та не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державної митної служби України задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Державної митної служби України відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шарпакова В.В.

Судді: Келеберда В.І.

Качур І.А.