ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

УСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2007 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 56 902 325,90 грн., інфляційні суми 19 937 791,25 грн.,  3% річних  у  сумі  4 758 028,42 грн.

У вересні 2007 року відповідач звернувся до господарського суду  Автономної Республіки Крим із заявою про розстрочку виконання зазначеного судового рішення у зв’язку з складним матеріальним становищем та  включенням до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі  погашення заборгованості відповідно до Закону України  "Про заходи спрямовані  на забезпечення стабільного  функціонування підприємств паливно-енергетичного  комплексу" від 23.06.2005 року № 2711-ІV.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач доповнив подану заяву   та просив надати відстрочку виконання судового рішення  до 01.01.2008 року і розстрочити його виконання з 01.01.2008 року до 01.01.2018 року.

Ухвалою  господарського суду  Автономної Республіки Крим від 18.10.2007 року відстрочено виконання рішення  господарського суду  Автономної Республіки Крим від  13.09.2007 року до 01.01.2008 року та розстрочено його виконання з 01.01.2008 року по 01.01.2018 року згідно графіку.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року зазначену ухвалу  суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в задоволенні заяви про надання відстрочки відновити.

Відзив  на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та оскаржені судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що судом відстрочено виконання рішення господарського суду  Автономної  Республіки Крим від 13.09.2007 року про стягнення з відповідача на користь позивача  90 378 250,01 грн. до 01.01.2008 року та розстрочено його виконання з 01.01.2008 року по 01.01.2018 року  згідно графіка.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України  при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим,  за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно  від обставин, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За змістом зазначеної  норми процесуального права господарський суд  може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення за наявністю обставин, що ускладнюють його виконання або роблять неможливим у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх  фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Проте, суди, дійшовши висновку про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення в порушення вимог ст. 42 Господарського процесуального кодексу України,  не   з’ясували    фінансового       становища

позивача та настання   можливих негативних наслідків для нього тривалою затримкою виконання рішення і  не  врахували   його матеріальні   інтереси.

До того ж, одночасно відстрочивши та розстрочивши виконання судового рішення, суди не звернули уваги на  те, що ст. 121 Господарського процесуального кодексу України  передбачає можливість відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Разом з цим, надавши відповідачу відстрочку та розстрочку виконання судового рішення, суди не обґрунтували винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, розстрочивши виконання рішення суду на 10 років суди попередніх інстанцій не звернули уваги на посилання позивача щодо незадовільного стану підприємства позивача, у якого виник значний борг перед виробниками електричної енергії, внаслідок неналежних розрахунків з місцевими  постачальниками електричної енергії, до яких відноситься і відповідач.

Суди не врахували положення  Закону України  "Про заходи, спрямовані на  забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу і згідно положень ст. 10 якого, визначено строк проведення  реструктуризації кредиторської та/або дебіторської заборгованості між державними підприємствами, а також  господарськими товариствами, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, що відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу, терміном до десяти років.

За таких обставин, оскаржені судові рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду наведеного та  керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду  від 20.12.2007 року та ухвалу господарського суду  Автономної Республіки Крим

від 18.10.2007 року скасувати, і справу № 2-2/5727-2007 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий  суддя                                                               В.Перепічай                                                                                                                  

Судді                                                                                                  І.Вовк

                                                                                                  П.Гончарук

ев