ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 р. | № 26/236/06-16/46/07 |
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Бернацької Ж.О. –головуючої, |
Мележик Н.І., |
Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Аріадна плюс” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року у справі господарського суду Запорізької області № 26/236/06-16/46-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аріадна плюс”, м. Запоріжжя до Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”, м. Запоріжжя про стягнення 54906 грн. та зустрічним позовом Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Запорізької дирекції до товариства з обмеженою відповідальністю “Аріадна плюс” про стягнення 35688 грн. 62 коп.
за участю представників сторін: |
від позивача: Мирна М.Г., |
від відповідача: Зуєва О.В., - |
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аріадна плюс” у травні 2006 року звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” про стягнення вартості виконаних будівельно-монтажних робіт за договором № 7 від 29 червня 2005 року в сумі 54 906 грн. (24 780 грн. –вартість проектних робіт, 9 126 грн. –вартість пусконалагоджувальних робіт обладнання та 21 000 грн. –вартість будівельно-монтажних робіт та матеріальних цінностей).
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і вказує на те, що договір є частково неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо вартості виконаних відповідачем робіт, а тому вартість робіт встановлюється судом на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з врахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
В процесі розгляду справи, Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Запорізької дирекції у червні 2006 року звернулося до суду із зустрічною позовною заявою і просить стягнути відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та пункту 6.3 договору № 7 від 29 червня 2005 року –20 571 грн. 84 коп. пені за весь час прострочення та 15 116 грн. 78 коп. штрафу за прострочення понад 30 днів, всього –35 688 грн. 62 коп. В подальшому позивач зменшив вимоги та просив стягнути 14 400 грн. пені та 14 000 штрафу, всього –28 400 грн.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року (судді: Колодій Н.А. –головуючий, Мірошниченко М.В., Мойсеєнко Т.В.) залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 28 березня 2007 року (суддя Ніколаєнко Р.А.), яким в первісному позові відмовлено, оскільки позивач не узгодив з відповідачем виконання та вартість робіт непередбачених договором, а у зустрічному позові відмовлено, оскільки затримка у виконанні робіт виникла з вини позивача.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю “Аріадна плюс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та задоволення первісного позову в сумі 54 906 грн., оскільки договором передбачено три види робіт, які повинен виконати підрядник, а договірна ціна та кошторис включають тільки ціну на один вид робіт –монтаж АГК. При цьому, замовнику направлялася ціна з кошторисом на всі види робіт, на що відповідь не надходила, тому враховуючи виконання робіт, вартість яких не встановлена договором, заявник вважає, що договір є частково неукладеним.
Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами обох інстанцій встановлено, що 29 червня 2005 року Українським державним підприємством поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Запорізької дирекції (замовник) укладено договір № 7 з товариством з обмеженою відповідальністю “Аріадна плюс” (підрядник), згідно якого підрядник до 10 жовтня 2005 року зобов’язується виконати роботи по проектуванню, монтажу та налагодженню автономної газової котельної у будівлі ЦОП Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” вартістю 200000 грн., яка передбачена у пункті 2.1 договору.
Додатковою угодою № 1 від 10 жовтня 2005 року до договору, у зв’язку з отриманням додаткових технічних умов та необхідністю виконання додаткових робіт на суму 15 954 грн., договірна ціна збільшена до 215 954 грн. і сплачена замовником у повному обсязі.
Підрядник зобов’язався якісно та своєчасно виконати роботи, передбачені договором у відповідності з проектно-кошторисною документацією та здати їх експлуатуючим організаціям. При цьому, зазначено, що виконання робіт оформлюється актами здачі-приймання робіт.
Підрядник звернувся до замовника про перерахування на його користь вартість виконаних проектних робіт в сумі 24 780 грн., яка складається з вартості налагоджувальних робіт в сумі 9 126 грн., виконаних понад договірної ціни договору, а також вартості матеріалів і будівельно-монтажних робіт в сумі 21 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані роботи: проектні роботи, частина будівельно-монтажних робіт, які не увійшли до кошторису договірної ціни. Пропозиції узгодити ці витрати, замовник не прийняв, у зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 54 906 грн. –відшкодування вартості виконаних будівельно-монтажних робіт за договором № 7 від 29 червня 2005 року.
Крім того, підрядник вважає, що договір є частково неукладеним внаслідок того, що додаткові підрядні роботи були фактично виконані, але їх ціна не визначена договором, тому вона повинна бути встановлена рішенням суду відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, статті 843 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі, який за своїм змістом є договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Позивач вважає, що у договорі підряду № 7 сторонами не визначена ціна додаткових підрядних робіт, які були виконані, проте це твердження є безпідставним, оскільки у договорі підряду № 7 від 29 червня 2005 року досягнута згода по всіх істотних умовах, що необхідні для договорів даного виду, у тому числі погоджено ціну договору.
Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 договору, договірна ціна є динамічною та може змінюватися в залежності від збільшення замовником об’ємів робіт, вартість яких оформлюються актами на додаткові роботи та узгоджуються з замовником до початку робіт, тобто договором ініціювання зміни договірної ціни віднесено на замовника.
Крім того, у додатковій угоді до договору № 7, додатково погоджено предмет –збільшення обсягів робіт (виконання робіт по проектуванню, монтажу та наладці автономної газової котельної у будівлі ЦОП Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”) та збільшена ціна договору до 215954 грн.
Договірна ціна договору, яка є кошторисом, містить перелік витрат на виконання певних робіт.
Водночас, суду надані акти прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2005 року, в яких міститься перелік виконаних робіт, їх об’єми та фактична вартість на загальну суму 215 954 грн., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Підрядник в разі необхідності проведення додаткових робіт, не розпочинаючи такі роботи, оскільки це суперечить умовам договору, повинен був у встановленому законом порядку заявити своєму контрагенту пропозицію щодо змін договору.
Таким чимном, у підрядника, в силу закону та умов договору не було підстав виконувати роботи, не передбачені договором, без попереднього узгодження у встановленому порядку із замовником.
Відповідно до пункту 4.5 договору, кінцевий розрахунок за договором здійснюється після підписання сторонами акту виконаних робіт, які поза межами договору робіт замовником не підписані, що також виключає підстави для стягнення.
Відповідно до частини 3 статті 844 Цивільного кодексу України, зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. Тобто, якщо підрядник вважає, що необхідно зробити певні додаткові роботи та на які не визначена ціна, необхідно дотриматися процедури погодження їх сторонами.
Колегія суддів вважає, що судами обох інстанцій правильно дано оцінку діям підрядника, щодо недотримання останнім порядку зміни договорів юридичними особами.
Крім того, за приписами частини 3 статті 844 Цивільного кодексу України, витрати пов’язані з перевищенням твердого кошторису несе підрядник.
Пунктом 7.2, сторони узгодили, що всі зміни вартості робіт оформлюються актами на додаткові роботи та узгоджуються із замовником до початку здійснення робіт.
Таких погоджених з замовником актів на додаткові роботи, позивач за первісним позовом, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надав.
Таким чином, господарський суд вірно визначився щодо відсутності підстав для стягнення з замовника таких витрат.
Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Запорізької дирекції звернулося із зустрічною позовною вимогою і просить на підставі статті 231 Господарського кодексу України, оскільки замовник є державним підприємством і діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України та відноситься до державного сектору економіки, стягнути з підрядника 14400 грн. пені за час прострочення строку виконання робіт за період з 11 жовтня 2005 року по 22 грудня 2005 року та 14000 грн. –штрафу за прострочення понад тридцять днів.
Відповідно до пункту 6.1 договору, за невиконання або за неналежне виконання зобов’язань за договором підрядник та замовник несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства.
Згідно пункту 3 договору, початок виконання робіт встановлено моментом підписання договору, тобто з 29 червня 2005 року, а закінчення робіт –10 жовтня 2005 року, проте тільки 27 грудня 2005 року закінчений об’єкт пред'явлено підрядником замовнику, а в експлуатацію об’єкт не введений до теперішнього часу.
Між тим, судами обох інстанцій встановлено, що погодження щодо підключення до мереж іншого підприємства відбулося 19 жовтня 2005 року; дозвіл Запорізької міської ради на будівництво було отримано 26 жовтня 2005 року, а також додаткова угода № 1 до договору № 7 підписана 10 жовтня 2005 року, тобто вже після встановленого договором строку.
Таким чином, судами правильно встановлено, що прострочення підрядником строків виконання спричинено об’єктивними факторами, які залежали від замовника робіт.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно статті 220 Господарського кодексу України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Враховуючи викладене, суди обох інстанцій правильно дійшли висновку про звільнення підрядника від відповідальності і відмови у задоволенні зустрічного позову.
Керуючись статтями 1115, 1117 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Аріадна плюс” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року в справі господарського суду Запорізької області № 26/236/06-16/46-07 залишити без змін.
Головуючий: | Ж. Бернацька |
Судді : | Н. Мележик |
О. Подоляк |