Категорія №6.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2822/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі: Рязанській Є.О.;
за участі сторін:
позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1);
представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність ВРР № 990157 від 28.04.2012 р.);
представника відповідача: ОСОБА_3, (довіреність б/н від 03.01.2012 року);
третіх осіб: не з'явились;
представника третіх осіб: ОСОБА_4 (довіреність ВКР № 094384 від 13.06.2009 року, ВРІ № 260900, від 12.04.2011 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Луганська, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, про скасування державної реєстрації право власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
09 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 (далі-Позивач) до міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Луганська (далі-Відповідач або МКП БТІ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 (далі-Треті особи), про скасування державної реєстрації право власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення третейського суду від 18.03.2008 року по справі № 13-2008 було прийнято рішення про визнання право власності за ОСОБА_6, а саме: право власності на об'єкт нерухового майна - 52/100 частини в праві спільної власності на будинок із відповідною часткою господарських та побутових споруд, за адресою: АДРЕСА_1.
26.03.2008 року ухвалою Антрацитівського міськрайонного суду за зазначеним рішенням третейського суду був виданий виконавчий лист для реєстрації право власності в МКП БТІ.
На підставі зазначених документів ОСОБА_6 здійснив державну реєстрацію право власності частини будинку за адресою: АДРЕСА_1.
08.10.2010 року Антрацитівський міськрайонний суд розглянувши заяву позивача про перегляд ухвали Антрацитівського міськрайонного суду від 26.03.2008 року за нововиявленими обставинами, скасував ухвалу зазначеного суду від 26.03.2008 року про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду від 18.03.2008 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору дійсним та визнання право власності на нерухоме майно в частині - 52/100 на частину будинку за зазначеною адресою.
В березні 2012 року позивач листом звернувся до відповідача із проханням скасування державної реєстрації право власності за ОСОБА_6 частини будинку за зазначеною адресою, додавши до листа ухвалу від 08.10.2010 року Антрацитівського міськрайонного суду про скасування ухвали цього ж суду від 26.03.2008 року про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду.
Листом від 14.03.2012 року № 15/43-263 відповідач відмовив позивачу у скасуванні державної реєстрації право власності на частину зазначеного будинку за ОСОБА_6 із посилання на вимоги ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Позивач вважав зазначену відмову помилковою та просив суд зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію право власності на частину зазначеного будинку за ОСОБА_6, яка була здійснена на підставі рішення третейського суду та хвали Антрацитівського міськрайонного суду від 26.03.2008 року та виконавчі листі, видані на підставі ухвали Антрацитівського міськрайонного суду від 26.03.2008 року направити до цього ж суду.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтування цього виклав у письмовому відгуку (аркуші справи 62, 63).
В судовому засіданні представник відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю.
Треті особи, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Представник третіх осіб в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію виклав у письмовому відгуку на позовні вимоги та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю (аркуші справи 18-22).
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та представника третіх осіб, дослідивши докази та матеріали справи, встановивши обставини у справі та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Третейського суду для вирішення конкретного спору (суд ad hoc) по справі № 13-2008 від 18.05.200 року було визнано дійсною угоду - договір № б/н дарування 52/100 часток в праві спільної часткової власності на домоволодіння з відповідною часткою господарських побутових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладений 05.01.2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_6 право власності на об'єкт нерухомого майна - 52/100 частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння з відповідною часткою господарських побутових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (аркуші справи 6, 7).
Ухвалою Антрацитівського міськрайонного суду від 26.05.2008 року згідно з заявою про видачу виконавчого документа по зазначеному рішенню третейського суду згідно ч.4 ст.55 Закону України «Про третейські суду» був виданий виконавчий документ для надання його в БТІ м. Луганська для державної реєстрації право власності за ОСОБА_6 (аркуш справи 8).
02.06.2008 року було прийнято рішення про реєстрацію право власності за ОСОБА_6 на підставі рішення (справа № 13-2008 від 18.05.2008 року) третейського суду для вирішення конкретного спору (суд ad hoc) 52/100 приватної спільної часткової форми власності за адресою: АДРЕСА_1, номер запису 33834, запис в книзі № 212, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (аркуш справи 23).
02.06.2008 року станом на 01.04.2008 року було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок реєстраційний номер № 212/33834, інвентаризаційна справа № 43928 на власника ОСОБА_6 частки - 52/100, за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш справи 27-29).
08.10.2010 року Антрацитівський міськрайонний суд розглянувши заяву позивача про перегляд ухвали Антрацитівського міськрайонного суду від 26.03.2008 року за нововиявленими обставинами, скасував ухвалу Антрацитівського міськрайонного суду від 26.03.2008 року про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду від 18.03.2008 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору дійсним та визнання право власності на нерухоме майно в частині - 52/100 на частину будинку за зазначеною адресою (аркуш справи 8).
13.03.2012 року позивач листом звернувся до відповідача із проханням скасування державної реєстрації право власності за ОСОБА_6 частини будинку за зазначеною адресою, додавши до листа ухвалу від 08.10.2010 року Антрацитівського міськрайонного суду про скасування ухвали цього ж суду від 26.03.2008 року про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду (аркуш справи 53).
Листом від 14.03.2012 року № 15/43-263 відповідач відмовив позивачу у скасуванні державної реєстрації право власності на частину зазначеного будинку за ОСОБА_6 із посилання на вимоги ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (аркуш справи 52).
Розглядаючи правомірність державної реєстрації право власності за ОСОБА_6 на підставі рішення (справа № 13-2008 від 18.05.2008 року) третейського суду для вирішення конкретного спору (суд ad hoc) 52/100 приватної спільної часткової форми власності за адресою: АДРЕСА_1 та ухвали Антрацитівського міськрайонного суду від 26.05.2008 року про видачу виконавчого документа, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ст.50 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.
Частиною 3 ст.55 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.
Згідно з ч.1 ст.57 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.24 вказаного Закону в реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
У пункті 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (далі-Положення) визначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладені договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлюючих документ попереднього власника.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Згідно п.3.5 Положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлюючим документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.
Відповідно до ухвали Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 08.10.2010 року, ухвалу про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання угоди дійсною та про визнання права власності на нерухоме майно - 52/100 частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння з відповідною часткою господарських будівель та побутових споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 скасовано за нововиявленими обставинами. Виконавчі листи, надані на підставі ухвали суду від 26.05.2008 року про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання угоди дійсною та про визнання права власності на нерухоме майно - 52/100 частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння з відповідною часткою господарських будівель та побутових споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 згідно рішення третейського суду для вирішення конкретного спору по справі № 13-2008 (6-152/08) - відкликано (аркуш справи 8).
Однак, згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи про державну реєстрацію скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Відповідно до п.10 Додатку 1 Положення (в редакції станом на 2008 рік) правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, є, зокрема, договір купівлі-продажу, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, та рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, у розумінні ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» оскільки підстава з якою була внесена відповідна державна реєстрація право власності за ОСОБА_6 (правовстановлюючий документ - рішення третейського суду по справі № 13-2008 від 18.05.2008 року) в судовому порядку недійсною не визнана, відповідне рішення не скасовано, у відповідача відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації право власності за ОСОБА_6 на підставі зазначеного рішення третейського суду.
У даному випадку, ухвала Антрацитівського міськрайонного суду від 26.05.2008 року про видачу виконавчого документу на рішення третейського суду є лише процесуальним документом, необхідним для дотримання процедури виконання рішення третейського суду та вона не може бути правовстановлюючим документом, скасування якого тягне за собою, як юридичний наслідок, скасування державної реєстрації право власності (ч.3 ст.55 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається з резолютивної частини ухвали Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 08.10.2010 року судом не визнані недійсними підстави, за яких був внесений відповідний запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на 52/100 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, також не скасовано правовстановлюваючий документ, на підставі якого проводилась така реєстрація (рішення третейського суду).
Таким чином, згідно норм діючого законодавства, ухвала Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 08.10.2010 року по справі № 6-105/2010 про скасування ухвали суду про видачу виконавчого документу та відкликання виконавчих листів не може бути підставою для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на 52/100 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, суду не було надано жодного доказу щодо відкриття виконавчого провадження щодо виконання ухвали Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 08.10.2010 року про відкликання виконавчого документу та скасування ухвали цього ж суду від 26.05.2008 року.
Також, слід зазначити, що рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 03.02.2011 року по цивільній справі № 2-1203/1023/2011 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_7 були задоволені вимоги позивача. Визнано право власності на квартиру №2 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,9 кв.м. з господарськими та побутовими спорудами; припинено право спільної часткової власності співвласникам житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6 у користуванні квартирою №2 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6 перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка прилягає до літньої кухні;
зобов'язано ОСОБА_5 прибрати з вказаної земельної ділянки душ та сарай; зобов'язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6 перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування; зобов'язано ОСОБА_5 прибрати із земельної ділянки загального користування гараж. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання удаваним визнаного дійсним за рішенням Третейського суду від 18.05.2008 року по справі №13-2008 договору дарування, припинення та визнання права власності на частину будинку - відмовлено (аркуш справи 30, 31).
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15.03.2012 року по справі № 22ц-45/12р. апеляційна скарга ОСОБА_5 була відхилена, рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 03.02.2011 року було залишено без змін (аркуші справи 32, 33).
Таким чином, вказане рішення набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
Вказаним рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 03.02.2011 року було фактично підтверджено правомірність набуття позивачем право власності на квартиру №2 за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо ( неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені обставини у справі та виходячи із системного аналізу правових норм законодавства, які регулюють зазначені правовідносини, суд дійшов висновку, що реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна на квартиру №2 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення (справа № 13-2008 від 18.05.2008 року) третейського суду для вирішення конкретного спору (суд ad hoc) 52/100 приватної спільної часткової форми власності здійснена державним реєстратором МКП БТІ без порушень норм діючого законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки, судове рішення ухвалене не на користь позивача, судові витрати не підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Луганська, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, про скасування державної реєстрації право власності на нерухоме майно 52/100 частини на праві спільної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; направлення виконавчих листів, які були видані на підставі ухвали Антрацитівського міськрайонного суду від 26.03.2008 року по рішенню третейського суду по справі № 13-2008 від 18.05.2008 року для вирішення конкретного спору (суд ad hoc) до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області, відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 11 травня 2012 року
Суддя А.А. Лагутін