УКРАЇНА -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-1286/12
Кіровоградського окружного адміністративного суду
у складі: головуючого -судді: Чубари Н.В.
секретар судового засідання -Черна О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі -позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі -відповідач 1), Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді (далі -відповідач 2), начальника Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді (далі -відповідач 3) про скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
18 квітня 2012 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить скасувати наказ відділу ГУДФСУ в м. Кіровограді від 29.03.2012 р. № 127 о/с, поновити на займаній посаді, зарахувати строк вимушеного прогулу до стажу роботи в органах внутрішніх справ, зобов'язати відповідача 2 нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом від 29.03.2012 р. його, майора внутрішньої служби, заступника начальника відділу ГУ ДФСУ в м. Кіровограді, звільнено з органів МВС у запас збройних сил за п.64 „ж" відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Підставою для звільнення став рапорт про звільнення за власним бажанням, який він був вимушений підписати під тиском керівництва -начальника Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді Фарика М.І. та заступника начальника ГУДФСУ Кривов’язюка Ю.О. 16.01.2012 р. він написав рапорт без дати про звільнення його за власним бажанням.
Зазначає, що написав рапорт в хворобливому стані. В день написання рапорту була викликана швидка допомога, проте до нього в кабінет не впустили, поки не підписав рапорт.
Вказує на те, що в рапорті про звільнення його за власним бажанням проставлена дата 29.02.2012 р. та на підставі даного рапорту його звільнено 29.03.2012 р.
Вважає, що при звільненні відповідачами не дотримано Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
Представники відповідачів 2, 3, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилаються на те, що на підставі рапорту позивача відділом Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді видано наказ від 29.03.2012 р. № 127 о?/с. Правомірність видання даного наказу та відсутність тиску на ОСОБА_1 з боку будь-яких посадових осіб підтверджується підписом ОСОБА_1 на зворотній сторінці, датованим 29.03.2012 р., про його ознайомлення з наказом про звільнення.
Вказує на те, що в особовій справі знаходиться розписка в якій зазначено, що претензій щодо звільнення до управління кадрового забезпечення УМВС України в Кіровоградській області позивач не має. Зазначені документи свідчать про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких претензій щодо його звільнення.
Зазначає, що в бухгалтерії ГУ ДФСУ в м. Кіровограді відсутній будь-який лікарняний лист, який би вказував, що 16.01.2012 р. був першим днем роботи позивача після лікарняного, згідно листка непрацездатності НОМЕР_1 від 28.11.2011 р., виданого дитячою міською поліклінікою міста Кіровограда, ОСОБА_1 був на лікарняному по догляду за дитиною з 28.11.2011 р. по 13.01.2012 р., а тому приступив до роботи 14.01.2012 р. 16.01.2012 р. позивач написав рапорт про надання йому відпустки.
Також посилається на те, що рапорт на звільнення позивач написав в кабінеті начальника ГУДФС України в м. Кіровограді в присутності двох офіцерів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29.03.2012 р. Свої мотиви щодо подання рапорту про звільнення позивача зазначив в усному порядку в присутності членів атестаційної комісії, вказавши, що його не влаштовує відношення до нього керівництва відділу.
В період з 23.11.2009 р. -з моменту прибуття комісії Головного управління ДФС України з перевіркою оперативно-службової діяльності по 29.03.2012 р. ОСОБА_1 знаходився на лікарняних по догляду за дітьми та в інших випадках, був відсутній на роботі 1 рік і 9 місяців. Останній брав лікарняні листи, ухиляючись від роботи.
Вказує на те, що 16.01.2012 р. позивач написав рапорт про надання йому відпустки, а не про звільнення. На підставі даного рапорту видано наказ про надання відпустки від 17.01.2012 р. № 16 о/с, згідно якого позивач повинен був приступити до роботи 29.02.2012 р., але 29.02.2012 р. позивачем знову пішов на лікарняний по уходу за дитиною і фактично вийшов з лікарняного 29.03.2012 р. Саме в цей день і напис рапорт про звільнення за власним бажанням. Після написання рапорту про звільнення, вказане питання було погоджене з начальником ГУДФС України, розглянуте атестаційною комісією 29.03.2012 р., і тільки після цього видано наказ про звільнення.
Начальник ГУ ДФС України в м. Кіровограді Фарик М.І. не заперечував проти звільнення позивача за власним бажанням, керуючись пунктами 69,70 Положення.
Таким чином, вважає звільнення ОСОБА_1 законним.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 04.05.2012 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Заслухавши позивача, представників позивача та відповідача 2, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Держфельдслужби з 15.08.1996 р. по 29.03.2012 р., в тому числі з березня 2009 року на посаді заступника начальника відділу Головного управління Держфельдслужби України в м. Кіровограді.
29.03.2012 року позивачем був поданий начальникові відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді рапорт від 29.03.2012 р. про його звільнення з органів внутрішніх справ України та Державної фельд'єгерської служби України за власним бажанням. (а. с. 106)
Наказом відділу головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м.Кіровограді ГУ ДФС України від 29.03.2012 р. № 127 о/с „По особовому складу звільнено з державної фельд'єгерської служби України у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п.64 „ж" (за власним бажанням) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-096348), заступника начальника відділу Головного управління Держфельдслужби України в м. Кіровограді, 29 березня 2012 року. (а. с. 41)
Наказом МВС України УМВС України в Кіровоградській області від 29.03.2012 р. № 115 о/с „По особовому складу" звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за п.64 „ж" (за власним бажанням) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-096348), заступника начальника відділу Головного управління Держфельдслужби України в м. Кіровограді, 29 березня 2012 року. Підстава наказ відділу ГУДФСУ в м. Кіровограді від 29.03.2012 р. № 127 о/с. (а. с. 5)
Позивач не погоджується з наказом від 29.03.2012 р. № 127 о/с, посилаючись на те, що вказаний наказ написано ним під тиском керівництва 16.01.2012 р. та прийнятий керівництвом з порушенням процедури звільнення. Суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про міліцію" порядок та умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ регламентується Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі -Положення № 114).
Згідно п. 64 „ж" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Посилання позивача щодо вимушеності написання рапорту про звільнення його за власним бажанням є помилковим, оскільки не підтверджується належними доказами та не відповідає фактичним обставинам справи.
Рапорт на ім'я начальника відділу ГУДФС України в м. Кіровограді Фарика М.І. про звільнення позивача з ОВС та Державної фельд'єгерської служби України за власним бажанням написаний останнім власноручно, що не заперечував в судовому засіданні сам позивач.
Вказаний рапорт датований 29.03.2012 р. та має реєстраційний вхідний № 284 від 29.03.2012 р. відділу ДФСУ м. Кіровоград (а. с. 106)
Відсутність тиску на позивача з боку будь-яких посадових осіб підтверджується підписом ОСОБА_1 на зворотній стороні наказу від 29.03.2012 р. №127 о/с, про його ознайомлення з даним наказом про звільнення та розписки від 30.03.2012 р., згідно якої претензій щодо звільнення до управління кадрового забезпечення УМВС України в Кіровоградській області позивач не має. (а. с. 41, 42)
Зазначені документи свідчать про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких претензій щодо його звільнення.
Твердження позивача про недопущення до нього бригади швидкої допомоги до моменту підписання ним рапорту про звільнення від 16.01.2012р. є помилковими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Як вбачається з матеріалів справи дійсно до позивача 16.01.2012 р. викликалась швидка допомога. Карткою виїзду швидкої медичної допомоги № 4346 А1174 від 16.01.2012 р. зафіксовано виїзд на виклик -17.50, прибуття на місце -18.00, повернення на станцію -18.35. В журналі реєстрації відвідувачів та супроводжуючих співробітників ВГУДФС України в м. Кіровограді міститься запис, згідно якого зафіксовано прибуття бригади швидкої допомоги о 18.04 та вибуття з приміщення о 18.22. Бригада швидкої допомоги затратила в середньому 20 хвилин, що є стандартною процедурою для огляду хворого та внесення записів до передбаченої законодавством документації. Похибка розбіжностей в записах 1-2 хвилини. (а. с. 45, 46 -51)
В матеріалах справи міститься рапорт від 16.01.2012 р. за підписом позивача на ім'я начальника відділу ГУДФС України в м. Кіровограді Фарика М.І. про надання йому невикористаної відпустки за 2011 рік з виїздом за межі Кіровоградської області в м. Трускавець Львівської області для проходження санаторно-курортного лікування (а. с. 44). Рапорту про звільнення позивача за власним бажанням, датованим 16.01.12 р., про що стверджує позивач, в матеріалах справи не міститься.
Наказом відділу ГУДФС України в м. Кіровограді ГУ ДФС України від 17.01.2012 р. № 16 о/с надано невикористану відпустку за 2011 рік тривалістю 40 діб майору внутрішньої служби ОСОБА_1, заступнику начальника відділу ГУДФС в м. Кіровоград (з виїздом до м. Трускавець Львівської області), з 18 січня 2012 року по 28 лютого 2012 року, до роботи приступити 29 лютого 2012 року. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 16.01.2012 р. (а. с. 43)
Згідно листа непрацездатності позивач з 29.02.2012 року перебував на лікарняному по догляду за дитиною та вийшов з лікарняного 29.03.2012 р. (а. с. 59)
Отже, твердження позивача в частині написання ним рапорту про звільнення під тиском керівництва 16.01.2012 р не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
В частині порушення відповідачами процедури звільнення, а саме що останніми не витримано 3 місяці після подання рапорту про звільнення за власним бажанням, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Положення № 114 чітко не визначає строк, протягом якого відповідач може прийняти рішення про звільнення після отримання ним заяви особи про звільнення за власним бажанням. Обмежень, щодо строку звільнення після отримання органом внутрішніх справ заяви про звільнення, в діючому законодавстві також немає.
Позивач у своєму рапорті від 29.03.2012 р. просив звільнити його з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
Пунктом 48 Положення № 114 встановлено обов'язкове проведення атестації при звільненні зі служби, якщо звільнення проводилось по закінченню року з дня останньої атестації.
Судом встановлено, що 29.03.2012 р. було проведено засідання атестаційної комісії відділу Головного управління Держфельдслужби України в м. Кіровограді, що підтверджується протоколом № 3 (а. с. 53 -58).
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача свої мотиви щодо подання рапорту про звільнення за власним бажанням позивач зазначив в усному порядку в присутності членів атестаційної комісії, вказавши, що його не влаштовує відношення до нього керівництва відділу.
За результатами засідання атестаційної комісії було вирішено підтримати клопотання та направити матеріали до УМВС України в Кіровоградській області для вирішення питання щодо звільнення з ОВС позивача. Також на ім'я начальника Головного управління ДФСУ було направлено подання щодо звільнення з ОВС та ДФС України заступника начальника відділу ОСОБА_1 (а. с. 68 -70)
Отже, відповідачі при прийнятті рішення про звільнення позивача діяли відповідно до вимог Положення № 114.
Крім того, відмовляючи в позові суд враховує наступні обставини.
В судовому засіданні представник відповідачів пояснив про те, що з часу призначення на посаду заступника начальника ГУ ДФС України в м. Кіровограді, до позивача застосовано 6 стягнень.
Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2010 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 212-2 КПаП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З постанови вбачається, що в результаті бездіяльності позивача як заступника начальника відділу призвела до порушення Закону України «Про державну таємницю», Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, чим були створені передумови до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю та втрати їх матеріальних носіїв (а. с. 75) .
Згідно висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни від 20.06.11 року позивач не пройшов стажування в ГУ ДФС України та не отримав допуску до роботи з секретною документацією, що унеможливлює його роботу згідно функціональних обов'язків, які передбачають допуск до роботи з секретною документацією (а. с. 34 -35). Крім того, за порушення дисципліни позивача наказом № 304 від 20.06.11 р. притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Також в справі міститься відомість прийняття заліків зі знань охорони державної таємниці у позивача від 14.10.11 р., з якої вбачається, що знання позивача оцінено незадовільно (а. с. 29)
Крім того, за результатами проведеної роботи по аналізу роботи позивача на посаді заступника начальника відділу ГУ ДФС України в м. Кіровограді, з листопада 2009 року по жовтень 2011 року керівництвом позивача було виявлено грубі порушення в службовій діяльності та відмічено про повне самоусунення позивачем від виконання своїх функціональних обов'язків (а. с. 36 -40)
Також в період з 23.11.2009 року, з моменту прибуття комісії ГУДФС України з перевіркою оперативно-службової діяльності по 29.03.2012 р. позивач знаходився на лікарняних по догляду за дітьми та в інших випадках, був відсутній на роботі 1 рік 9 місяців 24 дні, що підтверджується листками непрацездатності міської дитячої поліклініки № 1 та довідкою відділу ГУДФС України в м. Кіровограді.(а. с. 59 -66, 73 -74)
Отже, з урахуванням вищевикладених обставин суд погоджується з доводами відповідачів про те, що начальник Головного управління ДФС України в м. Кіровограді не заперечував проти звільнення позивача за власним бажанням.
Таким чином, позивача було звільнено з посади відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням служби останнього в ОВС на посаді заступника начальника відділу Головного управління ДФС України в м. Кіровограді.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача відповідачем дотримано вимоги законодавства, що регулюють дані правовідносини, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді, начальника Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді про скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі виготовлена 04.05.2012 року.
Суддя Н.В.Чубара