Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2012 року Справа № 2а/1270/1956/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання: Чуванову А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом спеціалізованого комунального підприємства «Комбінат ритуальних послуг» до відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міського управління юстиції про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ

05 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов спеціалізованого комунального підприємства «Комбінат ритуальних послуг» до відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міського управління юстиції про скасування постанови.

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 10 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Р.І. Пивоваровим була видана постанова про арешт коштів, щодо примусового виконання зведеного виконавчого провадження щодо боржника СКП «КРП» УЖКГ на користь Управління пенсійного фонду України, на користь держави та юридичних осіб на загальну суму 822961,73 грн.

Вказаною вище постановою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на р/рахунках що належать СКП «Комбінат ритуальних послуг» в межах суми, яка підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Серед розрахункових рахунків, на які накладено арешт, міститься окремий поточний рахунок 2604612310121 для зарахування страхових коштів, котрий знаходиться в ПАТ «Укркомунбанк», який відкрито у порядку, встановленому Національним банком України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

У зв'язку з чим позивач просив суд визнати противоправними дії відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міського управління юстиції та скасувати поставу про арешт коштів накладений на спеціальний рахунок 2604612310121 в ПАТ «Укркомунбанк», для здійснення виплати лікарняних, працівникам підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав факсом до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"від 21.04.1999 № 606-XIV в редакції Закону від 04.11.2010 N 2677-VI зі змінами та доповненнями (надалі -Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 606 вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Ч. 1 ст. 6 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно положень ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону №606).

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону №606).

Стаття 52 Закону № 606 визначає Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, згідно ч. 1 цієї статті, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 52 Закону №606).

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 52 Закону №606).

Згідно з ч. 6 ст. 52 Закону № 606, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ст. 57 Закону № 606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

· винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

· винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

· винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

· проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 65 Закону № 606, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч. 4 ст. 65 Закону № 606).

Статтею 82 Закону № 606 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Судом встановлено, що на виконанні ВДВС Антрацитівського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з СКП «Комбінат ритуальних послуг» заборгованості на користь УПФУ та юридичних осіб на загальну суму 822961,73 грн.

З метою примусового виконання судових рішень у вказаному зведеному виконавчому провадженні 10 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Р.І. Пивоваровим була винесена постанова про арешт коштів, щодо примусового виконання зведеного виконавчого провадження щодо боржника СКП «КРП» УЖКГ на користь Управління пенсійного фонду України, на користь держави та юридичних осіб на загальну суму 822961,73 грн. (а.с. 20).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що вказаною вище постановою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на р/рахунках що належать СКП «Комбінат ритуальних послуг» в межах суми, яка підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Серед розрахункових рахунків, на які накладено арешт, міститься окремий поточний рахунок 2604612310121 для зарахування страхових коштів, котрий знаходиться в ПАТ «Укркомунбанк», який відкрито у порядку, встановленому Національним банком України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 зі змінами та доповненнями до коштів, на які не може бути звернено стягнення, відноситься допомога на лікування.

Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, замовленими похованням» встановлено що: Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Окрім цього, страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, «не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону» - стаття 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Позовна вимога щодо визнання неправомірними дій посадових осіб відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міського управління юстиції, щодо арешту рахунків СКП «Комбінат ритуальних послуг» по примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження щодо боржника СКП «КРП» УЖКГ на користь Управління пенсійного фонду України, на користь держави та юридичних осіб на загальну суму 822961,73 грн, залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії -постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

Згідно п. 5.1.4 абзац 1 інструкції від 15.12.99 №74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» із змінами, внесене ми згідно з наказом Міністерства юстиції України від 21.04.05 № 40/5 стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності. Якщо в боржника - фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.

Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що до компетенції державного виконавця віднесено арешт коштів боржника у випадках, передбачених діючим законодавством.

Таким чином, суд не вбачає порушень в діях відповідача під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а тому вимоги позивача щодо визнання дій відповідача неправомірними є безпідставними.

Суд вважає дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови про накладення арешту на кошти позивача здійснено в межах наданих законом повноважень, а постанову - такою, що підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 "Про державне мито" від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

Згідно ст.. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку..

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги спеціалізованого комунального підприємства «Комбінат ритуальних послуг» до відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міського управління юстиції про скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення арешту на кошти від 10.02.2012, що містяться на розрахунковому рахунку №2604612310121 спеціалізованого комунального підприємства «Комбінат ритуальних послуг» на суму 822961,73 грн.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 14 травня 2012 року.

СуддяК.В. Агевич