ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" квітня 2012 р. Справа № 2a-984/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ткачук О. П.,
представника позивача - Терьохіної Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу у сумі 2 021,98 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
03.04.2012 року Державна податкова інспекція у Косівському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою орендної плати за землю у сумі 2 021,98 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.
Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату,час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 16.03.1995 року зареєстрована Косівською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) та 16.03.1995 року взята на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в Косівському районі Івано-Франківської області (а.с.13, 20).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (пункт 288.5)
Згідно пункту 288.7 статті 288 цього ж Кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання вимог пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України подано до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2011 рік, якою узгоджено зобов'язання платника податків щодо орендної плати за землю на 2011 рік у розмірі 5 119,16 грн. (а.с.16).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на виконання вимог пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України подано до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, якою платником податків збільшено податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, починаючи з 01.10.2011 року, на суму 1 380,72 грн. (а.с.15-18).
Згідно підпункту 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання відповідача, визначені ним у податковій декларації з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2011 рік та уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2011 рік , є узгодженими.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
У відповідності до вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що самостійно узгоджена відповідачем сума податкового зобов'язання, визначена ним у вищевказаних податкових деклараціях, підлягала сплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у строк, встановлений пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість по сплаті орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період 2011 року у сумі 2 021,98 грн.
Згідно абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України направлено відповідачу податкову вимогу за № 4 від 19.01.2012 року. Дана вимога отримана відповідачем 20.01.2012 року, однак залишена без реагування (а.с.14).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період 2011 року у розмірі 2 021,98 грн. є податковим боргом відповідача, який нею не сплачено.
Наявність податкового боргу підтверджується обліковими картками платника податків, розрахунком заборгованості по ПП ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи (а.с.7-12).
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.
Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представила, чим фактично не заперечила наявність заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (78663, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави 2 021 (дві тисячі двадцять одну) грн. 98 коп. податкового боргу за рахунок готівки, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 19.04.2012 року.