ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. Справа № 2a-2191/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

представників позивача: Солонини Р.Д., Алексеєнка О.О.,

представника відповідача: Григоріва В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Солід"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001512302, №0000522303, №0001552302 та №0001151703 від 29.06.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2011 року Приватне акціонерне товариство "Солід" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001512302, №0000522303, №0001552302 та №0001151703 від 29.06.2011 року.

Ухвалою суду від 22.03.2012 року по справі проведено процесуальне правонаступництво у спосіб заміни відповідача - Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, що не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Так, зокрема, безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, законів України: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про господарські товариства», "Про акціонерні товариства", відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, також, збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток із одночасним застосуванням штрафних санкцій та донараховано авансовий внесок - частину прибутку, що вилучається до бюджету у спосіб винесення податкових повідомлень-рішень: №0000522303, №0001512302, №0001552302 від 29.06.2011 року, окрім того, податковим повідомленням-рішенням позивача за №0001151703 від 29.06.2011 року, відповідачу донараховано податкове зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб, яке, на думку відповідача, винесене всупереч положенням законів України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про опододаткування прибутку підприємств». З урахуванням викладеного, вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали з підстав викладених в адміністративному позові.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з мотивів наведених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 19.04.2011 року по 10.06.2011 року Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Солід» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011 року, згідно висновків якого, констатовано порушення позивачем вимог ст.З, ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст.203, 215, 216, 228, 664, 658 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 273536 грн., в тому числі за: 9 місяців 2009 року - в сумі 21458 грн., за 2009 рік - в сумі 130810 грн., за І квартал 2010 року - в сумі 78966 грн., за півріччя 2010 року - в сумі 120855 грн., за 9 місяців 2010 року - в сумі 142726 грн. та за 2010 рік в сумі 142726 грн.;

2) п.7.8 ст.7, п.10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році", частини 2 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році", в результаті чого Товариством не нараховано та не сплачено до 30.06.2010р. до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 30 відсотків чистого прибутку станом на 31.12.2009р. в сумі 331350 грн.;

3) п.1.8 ст. 1, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (р.25 податкової декларації) в розмірі 334534 грн. (грудень 2008р. - 19079 грн., січень 2009р. - 29804 грн., лютий 2009р. - 17603 грн., березень 2009р. - 18933 грн., квітень 2009р. - 42972 грн., травень 2009р. - 19483 грн., липень 2009р. - 21388 грн., вересень 2009р. -4667 грн.. жовтень 2009р. 25274 грн., листопад 2009р. - 2835 грн.. грудень 2009р. - 7668 грн., лютий 2010р. - 5000 грн., березень 2010р.-4666 грн., квітень 2010р. - 12833 грн., червень 2010р. - 14500 грн., липень 2010р. - 15833 грн., серпень 2010р. -24500 грн., вересень 2010р. - 27497 грн., листопад 2010р. -20000 грн.), в тому числі відшкодовано на дату проведення перевірки в розмірі 202037 грн. (грудень 2008р. - 19079 грн., січень 2009р. - 29804 грн., лютий 2009р. - 17603 грн., березень 2009р. - 18933 грн., квітень 2009р. - 42932 грн., травень 2009р. - 19483 грн., липень 2009р. -21388 грн., вересень 2009р. - 4667 грн., жовтень 2009р. - 25274 грн., листопад 2009р. - 2835 грн.);

4) пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту та завищення від'ємного значення на суму 157890 грн. в таких періодах: вересень 2009р. - 17166 грн., жовтень 2009 р.- 13167 грн., листопад 2009р. - 22168 грн., грудень 2009р. - 9667 грн., січень 2010р. - 17007 грн., лютий 2010р. - 18326 грн., березень 2010р. - 27840 грн., квітень 2010р. - 16719 грн., травень 2010р. -9999 грн., серпень 2010р. - 5830 грн;

5) п.7.1 ст.7, пп.9.3.2, пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб", внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 198790,12 грн.

Не погодившись з такими висновками акту перевірки, позивач скористався своїм правом на подання заперечення та 17.06.2011р. направив до ДПІ в м.Івано-Франківську письмове заперечення до вищевказаного акту перевірки. Однак, відповідач, підстави, викладені в запереченні до акту перевірки, знайшов недостатніми для їх врахування при винесенні рішення за наслідками проведеної перевірки та прийшов до переконання про необхідність винесення податкових наступних повідомленнь-рішень:

- № 0001512302 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 341920 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 273536 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 68384 грн. (т.1. а.с. 73);

- № 0000522303 від 29.06.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 321701 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції в розмірі 52428 грн. на відшкодовану на момент перевірки суму ПДВ в сумі 209706грн.) (т.1. а.с. 72).

При вирішенні виниклого спору в цій частині, суд виходив з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, передумовою для формування позивачем податкового зобов»язання з податку на прибуток за оспорюваний період, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ «Іртас», ПП «Рем - Будінвест Експрес», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП фірма «Юкос», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Техпром-Інвест», ТзОВ «Втордеревпром».

Так, 10.07.2009р., 16.11.2009р., 27.09.2010р., 18.09.2009р., 16.11.2009р., 10.03.2009р., 22.07.2010р., 25.10.2010р. між зазначеними сторонами укладено договора купівлі-продажу, предметом по яких слугував буковий брусок та пиломатеріали обрізні букові, запасні частини до обладнання (шурупи, односекційний паливний насос, полотно пили, шліфувальні круги, дрелі, лазери, перехідники, шліфувальний папір, спіральні сверла, лаки, ножики, на опорна плита тощо.) (т.3. а.с. 243-260).

Як зазначено в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р., ПрАТ "Солід" в рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. завищено валові витрати на загальну суму 1094142 грн. (пп.3.1.2 п.3.1 розділ 3 акту перевірки) та занижено податок на прибуток в сумі 273536 грн. (пп.3.1.4 п.3.1 розділ 3 акту перевірки).

Завищення валових витрат відбулося в зв'язку з тим, що в Деклараціях з податку на прибуток Товариством віднесено до складу валових витрат витрати на придбання матеріалів та запчастин до обладнання від наступних суб'єктів господарювання: ТзОВ "Втордеревпром" в сумі 439423 грн., ПП фірма "Юкос" в сумі 38339 грн., ПП "Компанія "Галторгсервіс" в сумі 54172 грн., ПП "Рем-Будінвест Експрес" в сумі 212395 грн., ПП "Техпром-Інвест" в сумі 212333 грн., ТзОВ "Іртас"в сумі 79146 грн., ТзОВ "Віктор і Ко" в сумі 58334 грн.

Підставою для викладення вищезазначених висновків в акті перевірки стали відомості, отримані ДПІ в м.Івано-Франківську від податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача (ТзОВ "Втордеревпром", ПП фірма "Юкос", ПП "Компанія "Галторгсервіс", ПП "Рем-Будінвест Експрес", ПП "Техпром-Інвест" ТзОВ "Іртас", ТзОВ "Віктор і Ко").

Так, згідно акту позапланової невиїзної документальної перевірки від 24.09.2010р. №2268/23-2/25560778, проведеної ДПІ у Сихівському районі м. Львова у контрагента позивача - ТзОВ "Втордеревпром", ПРАТ "Солід" придбало в даного суб"єкта господарювання буковий брусок та пиломатеріали обрізні букові на суму 439423грн (без ПДВ), які віднесено до складу валових витрат.

Проведеною перевіркою встановлено, що у ТзОВ "Втордеревпром" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

В даному акті зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу за участю ТзОВ "Втордеревпром" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача". ДПІ Сихівського району м. Львова визнано нікчемність усіх правочинів за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. (операції із ЗАТ "Солід" проводились в період вересень-грудень 2009 р. та січень-квітень 2010р.) та зменшено в абсолютному розмірі валові доходи, валові витрати по податку на прибуток, податкові зобов»язання та податковий кредит по податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до інформації та матеріалів УПМ ДПА в Івано-Франківській області, поданих ДПІ в м.Івано-Франківськ з супровідним листом від 16.05.2011р. №3109/7/26-34/340 (вх. № 2374/8 від 16.05.2011р.), документи ТОВ "Втордеревпром" вилучені слідчим прокуратури Львівської області по кримінальній справі № 141-2352, яка перебуває у провадженні Сихівського районного суду м. Львова, відповідно до постанови про проведення виїмки від 27 грудня 2010 року.

Окрім того, в ході проведеної податковим органом перевірки у контрагента позивача - ПП "Рем-будінвест Експрес", встановлено, що ПРАТ "Солід" придбало у нього в листопаді-грудні 2009 року запасні частини (шурупи, односекційний паливний насос, полотно пили, шліфувальні круги, дрелі, лазери, перехідники) на суму 212395грн (без ПДВ), яку віднесено до складу валових витрат у декларації про податок на прибуток за 4 квартал 2009 року.

В ході проведення перевірки ПП "Рем-будінвест Експрес" встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до інформації та матеріалів УПМ ДПА в Івано-Франківській області, поданих до ДПІ в м.Івано-Франківськ супровідним листом від 16.05.2011р. №3109/7/26-34/340 (вх. № 2378/8 від 16.05.2011), "директор ПП "Рем-Будінвест Експрес" гр. ОСОБА_4, є також директором ПП "Компанія Галторгсервіс", яке постачало пиломатеріали в адресу ЗАТ "Солід", крім того, засновником 8 СГД (які мають стани: знято з обліку, ліквідаційна процедура за рішенням суду, місцезнаходження не встановлено, порушено провадження у справі про банкрутство) та рахується посадовою особою 10 СГД (які мають стани: знято з обліку, ліквідаційна процедура за рішенням суду, місцезнаходження не встановлено, порушено провадження у справі про банкрутство, в стані переходу до іншої ДПІ), тобто підприємств з можливими ознаками фіктивності".

Також, згідно акту невиїзної позапланової документальної перевірки від 07.08.2010 року за №473/23-2/36500418, проведеної ДПІ у Личаківському районі м. Львова у контрагента позивача - ПП фірми "Юкос" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009р. по 30.06.2010р., встановлено, що ПРАТ "Солід" придбало в листопаді 2009 року в даного СГД пиломатеріал буковий на суму - 38339 грн. (без ПДВ), яку віднесено до складу валових витрат у декларації про податок на прибуток у 4 кварталі 2009 року. Вищевказаним актом встановлено нікчемність господарських операцій. А також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відсутність об'єктів даткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. З Закону України "Про податок на додану вартість".

Окрім того, з ДПІ у Галицькому районі м.Львова отримано акт про результати позапланової документальної перевірки ПП "Компанія "Галторгсервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з 13.03.2009 по 05.10.2010 року. Встановлено, що ПРАТ "Солід" придбало у вересні-жовтні 2009 року у ПП "Компанія "Галторгсервіс" буковий брусок на суму 54172,32 грн (без ПДВ), яку віднесено до складу валових витрат у декларації про податок на прибуток у 3 кварталі 2009 року в сумі 40000 грн. та у 4 кварталі 2009року - 14172 грн.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податкової звітності, не встановлено наявність у ПП „Компанії „Галторгсервіс" власних, орендованих по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб»єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансового - господарської діяльності.

Відповідно до інформації та матеріалів УПМ ДПА в Івано-Франківській області, поданих до ДПІ в м.Івано-Франківськ супровідним листом від 16.05.2011р. №3109/7/26-34/340 (вх. №2374/8 від 16.05.2011), по постачальнику ПП "Компанія Галторгсервіс" встановлено, що СВ ПМ ДПІ м. Львів порушена кримінальна справа №140-4261, за ознаками злочину передбаченими ч. З ст. 212 КК України. Розслідуванням встановлено, що володіючи печатками, установчими та реєстраційними документами ПП "Компанія Галторгсервіс", невстановлені особи не здійснювали фактичну діяльність, а здійснювали, фактично, імітацію господарської діяльності.

Також, згідно акту позапланової невиїзної документальної перевірки від 24.09.2010 року за №2469/23-209/36501076, проведеної ДПІ у Сихівському районі м. Львова у контрагента позивача - ПП «Техпром-Інвест", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 р. по 31.03.2010 року встановлено, що ПРАТ "Солід" придбало у січні, березні, травні 2010 року у ПП «Техпром-Інвест» запчастини до обладнання (шліфувальний папір, спіральні сверла, лаки, ножики, опорна плита, тощо.) на суму 212333 грн (без ПДВ), яку віднесено до складу валових витрат.

Даним актом встановлено, що у ПП "Техпром-Інвест" відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

Відповідно до інформації та матеріалів УПМ ДПА в Івано-Франківській області, по до ДПІ в м. Івано-Франківськ супровідним листом від 16.05.2011р. №3109/7/26-34/340 (вх. №2374/8 від 16.05.2011р.), працівниками СВ ПМ ДПА в Львівській області порушена кримінальна справа №139-3207 за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва в епізодах створення ПП «Техпром-Інвест». Проведена виїмка статутних та реєстраційних документів в Управлінні державної реєстрації Львівської міської ради по постанові про проведення виїмки від 19.07.2010 року. Розслідуванням встановлено, що володіючи печатками, установчими та реєстраційними документами ПП "Техпромінвест", невстановлені особи не здійснювали фактичну діяльність, а здійснювали фактично імітацію господарської діяльності.

Окрім того, ДПІ у Сихівському районі м.Львова скеровано до ДПІ в м.Івано-Франківськ матеріали невиїзної перевірки про документування нікчемних правочинів з ТзОВ "Іртас" за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р. (акт від 17.02.2011р. №117/23-2/34419121). ПрАТ "Солід" придбало у травні, серпні 2010 року у ТзОВ "Іртас" буковий брусок на 79146 грн (без ПДВ), яку віднесено до складу валових витрат.

В ході проведеної перевірки також встановлено, що ТзОВ "Іртас" не володіє власними офісними та складськими приміщеннями, транспортними засособами, землями та спорудами.

В отриманому акті перевірки щодо ТзОВ "Іртас" зазначено, що «в ході розслідування кримінальної справи № 179-0467 ВРКС слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівськів області встановлено та повідомлено ДПІ у Сихівському районі м Львова, про те, що засновник та головний бухгалтер підприємства ОСОБА_5, згідно протоколу допиту підозрюваного від 04.11.2010р. у періоді з 2008-2010р. службовою особою і засновником товариства не була. ТзОВ „Іртас" їй не знайоме, підприємство не перереєстровувала на себе, не виробляла свідоцтво платника податку на додану вартість. У період 2009-2010р. рахунків в банківських установах не відкривала. Податкову звітність по ТзОВ „Іртас" не заповнювала та не подавала. Паспорт та індентифікафійний код у неї не викрадали. Оригінал паспорту та індентифікаційного коду нікому не передавала. Копії паспорту та індифікаційного коду також нікому не передавала. За період 2009-2010 рр. жодних довіреностей на право вчинення від її імені будь-яких дій не давала.

Також, ДПІ у Залізничному районі м.Львова направлено до ДПІ в м.Івано-Франківськ акт позапланової виїзної перевірки від 30.12..2010 року за № 3282/23-2/20799703 по ТзОВ "Віктор і Ко з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 року.

В акті перевірки ТзОВ "Віктор і Ко" зазначено, що з метою вручення направлення товариству було здійснено вихід із начальником ВІЗ ВО ОАВ УПМ ДПА у Львівській області Василиком І.П в лікарню по вул. Чупринки, де по даних СВ знаходиться на лікуванні керівник ТзОВ «Віктор і Ко» - ОСОБА_7

ОСОБА_7 надано лист довільної форми проте, що він не являється керівником, що не відповідає базі даних АІС ОР, про, що складено акт відмови від отримання направлення на перевірку та відмови надання документів бухгалтерського та податкового обліку на проведення перевірки.

Проведеною перевіркою встановлено, що у ТзОВ "Віктор Ко" відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами -покупцями товарів (робіт, послуг).

Як далі зазначено в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. (пп.3.2.2 п.3.2 розділ З акту перевірки), ПрАТ "Солід" за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. завищено суму податкового кредиту на загальну суму 157890 грн. по наступних суб'єктах господарювання: ТзОВ "Втордеревпром" в сумі 87884,58 грн., ПП фірма "Юкос"в сумі 7667,77 грн., ПП "Компанія "Галторгсервіс" в сумі 10834,46 грн., ПП "Техпром-Інвест" в сумі 35673,61 грн., ТзОВ "Іртас"в сумі 15829,10 грн.

Окрім цього, актом перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. (пп.3.2.3 п.3.2 розділ З акту перевірки), ПрАТ "Солід" за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ, в розмірі 321701 грн. по наступних суб'єктах господарювання: ТзОВ "Втордеревпром" в сумі 13832,00 грн., в тому числі за: жовтень 2009 року в сумі 9166,00 грн. та березень 2010 року в сумі 4666,00 грн.; ПП фірма "Юкос"в сумі 7668,00 грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 7668,00 грн.; ПП "Компанія "Галторгсервіс" в сумі 10835,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 8000,00 грн. та за листопад 2009 року в сумі 2835,00 грн.; ТзОВ "Іртас"в сумі 5830,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 5830,00 грн.; ПП НВК "Декор-Інвест" в сумі 92911,00 грн., в тому числі за: грудень 2008 року в сумі 8246,00 грн.; січень 2009 року в сумі 13137,00 грн.; лютий 2009 року в сумі 17603,00 грн.; березень 2009 року в сумі 12267,00 грн.; квітень 2009 року в сумі 4167,00 грн.; травень 2009 року в сумі 11150,00 грн.; липень 2009 року в сумі 18233,00 грн.; жовтень 2009 року в сумі 8108,00 грн.; ТзОВ "Славір"в сумі 72499,00 грн., в тому числі за: грудень 2008 року в сумі 10833,00 грн.; січень 2009 року в сумі 16667,00 грн.; березень 2009 року в сумі 6666,00 грн.; квітень 2009 року в сумі 30000,00 грн.; травень 2009 року в сумі 8333,00 грн.; ТзОВ "Бук-Львів"в сумі 11960,00 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 8805,00 грн. та за липень 2009 року в сумі 3155,00 грн.; ПП "Телекомунікаційні системи "Експрес"в сумі 4667 грн., в тому числі за вересень 2009 року в сумі 4667 грн.; ПП "ТК "Бізнесхолдинг" в сумі 5000,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 5000,00 грн.; ЗАТ "НВП "Укрзахіденерго"в сумі 35333,00 грн., в тому числі за: червень 2010 року в сумі 14500,00 грн.; липень 2010 року в сумі 15833,00 грн. та вересень 2010 року в сумі 5000,00 грн.; ПП "Екоенергобуд"в сумі 61166,00 грн., в тому числі за: серпень 2010 року в сумі 24500,00 грн.; вересень 2010 року в сумі 16666,00 грн. та листопад 2010 року в сумі 20000,00 грн.

Вищевказані висновки ату перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по ПДВ, поряд з уже зазначеною інформацією щодо контрагентів позивача (ТзОВ «Іртас», ПП «Рем - Будінвест Експрес», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП фірма «Юкос», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Техпром-Інвест», ТзОВ «Втордеревпром»), будуються на послідуючому:

- ТОВ "Славір", відповідно до отриманої відповіді ДПІ у Сихівському районі м. Львова про проведення зустрічної перевірки ТОВ "Славір" повідомило, що проведення зустрічної перевірки неможливе, оскільки підприємство знято з обліку в ДПІ 10.03.2010 року.

- ПП НКВ "Декорт-Інвест" присвоєно 11-ий стан платника. Повідомлено, що постановою Господарського суду у Львівській області від 18.12.2009 року відкрито провадження по справі про визнання банкрутом ПП НКВ "Декорт-Інвест".

- ПП "Телекомунікаційні системи "Експрес", відповідно до отриманої відповіді ДПІ у Залізничному районі м. Львова про проведення зустрічної перевірки ПП "Телекомунікаційні системи "Експрес" з питань правових відносин з ЗАТ "Солід", повідомлено, що ПП "Телекомунікаційні системи "Експрес" (дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 18.12.2009р.), являється посередником отриманого товару, постачальник: ПП "Укртехресурс", який зареєстрований в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до отриманої відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, стосовно взаєморозрахунків ПП "Укртехресурс" з ПП "Телекомунікаційні системи "Експрес", повідомляло наступне, що провести перевірку ПП "Укртехресурс" не надається можливим, у зв'язку з тим, що стан платника змінено з основного: з 19.10.2009 р. - стан «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

- ТОВ "Бук-Львів", ліквідовано як платника ПДВ з 12.07.2010 року. Крім того, згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ТОВ "Бук-Львів" по декларації за березень 2009р. віднесено до другої категорії, встановлено заниження податкового зобов'язання чим порушено вимогу Наказу ДПА України "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів" від 18.04.2008р. №266, ТОВ "Бук-Львів" присвоєно 7-й стан платника.

- ЗАТ НВП "Укзахіденерго", відповідно до отриманої відповіді ДПІ у Сихівському районі м. Львова, стосовно взаєморозрахунків ЗАТ НВП "Укзахіденерго" з ЗАТ "Солід" повідомило, що підприємство є посередником реалізованої продукції. Постачальником є ПП "Рем-будінвест експрес", яке здійснювало нікчемні провочини.

- ПП "Екоенергобуд", збоку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомлено, що провести перевірку ПП "Екоенергобуд" не можливо, у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною та фактичною адресою.

- ПП "ТК "Бізнесхолдинг", відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, з позиції відповідача, в актах документальних перевірок по контрагенах-постачальниках позивача, а саме: ТзОВ «Іртас», ПП «Рем - Будінвест Експрес», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП фірма «Юкос», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Техпром-Інвест», ТзОВ «Втордеревпром», ТОВ "Славір", ПП НКВ "Декорт-Інвест", ПП "Телекомунікаційні системи "Експрес", ТОВ "Бук-Львів", ЗАТ НВП "Укзахіденерго", ПП "Екоенергобуд", ПП "ТК "Бізнесхолдинг" констатовано, що вказані суб'єкти підприємницької діяльності не могли фактично здійснювати поставку продукції на ПрАТ "Солід", оскільки в окремих із всіх названих СГД відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, відсутні за юридичною адресою, зняті з обліку в ДПІ, відкрито провадження у справі про банкрутство, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та підприємством - покупцем. Що відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 215, пунктів 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України свідчить про нікчемність таких угод, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При цьому суд зазначає, що спеціальними законами, що визначали платників податку на прибуток підприємств та подку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин, були Закони України: «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Вказані Закони втратили чинність з 01.01.2011 року у звязку зі вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даних Законів підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період: з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, оскільки саме вони визначали правила формування спірних податків на прибуток та ПДВ за вказаний період.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

В ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як встановлено з матеріалів справи, поставка продукції здійснювалась відповідно до укладених договорів. Для перевірки контролюючим органам надані видаткові накладні на одержану продукцію та дані бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки за № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. (т.1. а.с.18-23).

Придбаний товар повністю проплачений, що підтверджується виписками з банківських рахунків (т.2 а.с. 77-88 та т.4. а.с. 149-176).

Отже, з урахуванням проаналізованих норм матеріального права та фактичних обставин справи, вищевказане не може свідчити про безтоварність операцій і як наслідок іх нікчемність.

Окрім того, слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, в тому числі від 13.12.2011 року (справа К/9991/40785/11) та від 24.01.2012 року (справа К/9991/66560/11).

Як судом зазначалося раніше, податковий орган встановив, що через деякий час після правовідносин платника зі своїми контрагентами окремі з них були ліквідовані, деякі збанкрутували, а деяких контрагентів не знайшли за юридичною чи фактичною адресами.

Суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, ліквідація чи банкрутство самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до валових витрат сум податку на прибуток чи до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договорів та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагенти - ТзОВ «Іртас», ПП «Рем - Будінвест Експрес», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП фірма «Юкос», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Техпром-Інвест», ТзОВ «Втордеревпром», ТОВ "Славір", ПП НКВ "Декорт-Інвест", ПП "Телекомунікаційні системи "Експрес", ТОВ "Бук-Львів", ЗАТ НВП "Укзахіденерго", ПП "Екоенергобуд", ПП "ТК "Бізнесхолдинг" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, а зокрема того, що оскаржувані повідомлення рішення відповідача за № 0001512302 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 341920 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 273536 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 68384 грн. та за № 0000522303 від 29.06.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 321701 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції в розмірі 52428 грн. на відшкодовану на момент перевірки суму ПДВ в сумі 209706грн.), винесені необгрунтовано, без урахування всіх обставин по справі, на підставі висновків, які носять характер суб»єктивних припущень, що є неприпустимим, такі податкове повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині до задоволення.

Як, в подальшому, зазначено в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р., за даними показників фінансової звітності встановлено, що згідно звіту про фінансові результати за 2009 рік, ПрАТ "Солід" отримано фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (р. 170) прибуток в розмірі 3996 тис. грн., чистий прибуток (р.220) в розмірі 3851 тис.грн. Згідно Балансу підприємства за 2009р. сума нерозподіленого прибутку на кінець звітного періоду (р.350) склала 2096 тис.грн., на початок - збитки минулих періодів в сумі 1755 тис.грн. Товариством у Звіті про власний капітал (форма №4) проведено коригування залишку на початок 2010 року (+567 тис.грн.), в результаті чого чистий прибуток за 2009 рік (ряд.220 Звіту про фінансові результати, виправленому у зв'язку з проведенні коригування) склав 4418 тис.грн., а нерозподілений прибуток - 2663 тис.грн. (ряд.350 Балансу), на початок 2009 року збитки минулих періодів становлять 1755 тис.грн. Згідно представленого до перевірки протоколу № 7 Загальних зборів акціонерів Товариства від 12.04.2010р., питання розподілу прибутку та виплати дивідендів не розглядалось. Тому, відповідно, нарахування та виплата дивідендів в Товаристві не проводилась.

Як далі зазначено в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. частиною другою статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-УІ від 17.09.2008р. із змінами внесеними Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" № 2154-УІ від 27.04.2010р. передбачено, що виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

ПрАТ "Солід" дивіденди, розрахункова сума яких складає 1325,4 тис.грн. (4418*30%) від суми чистого прибутку за 2009 рік не нараховувались та не виплачувались, та, відповідно, не сплачено до бюджету в термін до 30.06.2010р. авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 331,35 тис.грн. (1325,4*25%).

В порушення зазначеного, ПрАТ "Солід" не нараховано та не сплачено до 30.06.2010р. до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 30 відсотків чистого прибутку станом на 31.12.2009р. в загальній сумі 331350 грн. (4418000 грн.*30%*25%).

Знову ж таки, не погодившись з такими висновками акту перевірки, позивач скористався своїм правом на подання заперечення та 17.06.2011р. направив до ДПІ в м.Івано-Франківську письмове заперечення до вищевказаного акту перевірки. Однак, відповідач, підстави, викладені в запереченні до акту перевірки, знайшов недостатніми для їх врахування при винесенні рішення за наслідками проведеної перевірки та прийшов до переконання про необхідність винесення податкового повідомлення-рішеня за № 0001552302 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, в розмірі 414188грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 331350 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 82838 грн. (т.1. а.с. 74).

При вирішенні виниклого спору в цій частині, суд виходив з наступного.

Зміни до частини другою статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-УІ від 17.09.2008р., що стосуються здійснення виплати дивідендів господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків, були внесені Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" № 2154-УІ від 27.04.2010р., який набрав чинності 30.04.2010р.

Загальні ж збори акціонерів ЗАТ "Солід", на якому затверджувались результати діяльності Товариства за 2009 рік, і на якому, як зазначено в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р., питання розподілу прибутку та виплати дивідендів не розглядалось, відбулись 12.04.2010р.

Таким чином, акціонери при прийнятті рішень на загальних зборах акціонерів ЗАТ "Солід" керувались вимогами Закону України "Про господарські товариства" № 1576-ХІІ від 19.09.1991р., які були чинні на момент проведення таких зборів, та якими визначено, що питання розподілу прибутку товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Окрім цього, частину другу статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-УІ від 17.09.2008р. із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" від 27.04.2010р., визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 22-рп/2010 від 30.11.2010р.

Зокрема в Рішенні Конституційного Суду України № 22-рп/2010 від 30.11.2010р. зазначено, що згідно з Основним Законом України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України ( пункт 4 частини першої статті 85, частина перша статті 96) виключно у формі закону ( пункт 1 частини другої статті 92. частина друга статті 95) .

Окремої процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності законом про Державний бюджет України, відмінної від процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності іншими законами, у Конституції України не визначено, але встановлено деякі особливості щодо його змісту, якими обумовлені і певні вимоги до цієї процедури. Зокрема, проект закону про Державний бюджет України розробляє і подає до Верховної Ради України Кабінет Міністрів України разом із доповіддю про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Дія в часі закону про Державний бюджет України обмежується конкретним періодом - з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - іншим періодом (стаття 96, пункт 6 статті 116 Основного Закону України) .

За змістом частини другої статті 95 Конституції України тільки законом про Державний бюджет України повинні визначатися будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Структура і зміст закону про Державний бюджет України визначені частиною другою статті 38 Кодексу, а порядок подання та розгляду законопроектів, які впливають на дохідну чи видаткову частини бюджету - статтею 27 Кодексу.

Конституційний Суд України неодноразово за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання розглядав справ і приймав рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів про Державний бюджет України чи їх окремих положень.

Зокрема, у Рішенні від 9 липня 2001 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) Конституційний Суд України встановив, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу; визначений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України вичерпним; зі змісту положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формувань використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України ( абзаци четвертий, п'ятий, шостий пункту 4 мотивувальної частини) .

Визнавши вказаним рішенням окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" такими, що не відповідають Конституції України, Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України. Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1. З, 6. 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет України ( пункти 1, 4 резолютивної частини) .

На зазначених положеннях Основного Закону України, Кодексу і наведених правових позиціях Конституційного Суду України ґрунтувалося його Рішення від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, яким визнано неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пункт 2 резолютивної частини). У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини) .

Всупереч конституційним вимогам щодо предметного регулювання законом про Державний бюджет України та правовим позиціям, висловленим Конституційним Судом України у рішеннях від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, Законом внесено зміни та доповнення до ряду законодавчих актів ( стаття 24, пункти 8, 9, 10, 11, 13 розділу VII "Прикінцевих положення") , зупинено на 2010 рік дію окремих законів (пункт 12 розділу VII "Прикінцеві положення"), а також встановлено правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України ( статті 14. 64, пункт 7 розділу VII "Прикінцеві положення") .

Конституційний Суд України на підставі дослідження матеріалів справи, із врахуванням відповідних норм Конституції України ( стаття 95) , Кодексу та своїх правових позицій, викладень зазначених рішеннях, дійшов висновку, що положення статей 14. 24, 64, пунктів 7-13 розділ) "Прикінцеві положення" Закону суперечать Конституції України.

Окрім того, відповідно до п.1 ст.5 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

У відповідності до протоколу № 10 від 22.02.2011р. позачергових Загальних зборів акціонерів ЗАТ "Солід" змінило тип акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство "Солід", на якого розповсюджується дія Закону України "Про акціонерні товариства".

До вказаної дати ЗАТ "Солід" діяло у відповідності до Закону України "Про господарські товариства" № 1576-ХІІ від 19.09.1991р.

Таким чином, починаючи саме з 22.02.2011р. на ПрАТ "Солід" розповсюджуються вимоги Закону України "Про акціонерні товариства".

Також, відповідно до п.1 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.2 ст.20 Закону України "Про акціонерні товариства" № акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Згідно п.1 ст.31 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 516/1/04 від 31.08.2004р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку засвідчено випуск акцій ЗАТ "Солід" в документарній формі випуску, що суперечить вимогам п.2 ст.20 Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не нізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи те, що станом на 12.04.2010р. статут та інші внутрішні положення ЗАТ "Солід", в тому числі і щодо отримання у встановленому порядку свідоцтва про розміщення акцій у бездокументарній формі випуску, не були приведені у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" то Загальні збори акціонерів були не вправі приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями за результатами діяльності 2009 року, оскільки прийняття такого рішення прямо суперечило б вимогам п.1 ст.31 Закону України "Про акціонерні товариства".

З урахуванням наведеного, а зокрема того, що оскаржуване повідомлення рішення відповідача за № 0001552302 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, в розмірі 414188грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 331350 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 82838 грн. винесено необгрунтовано, всупереч правовим позиціям, висловленим Конституційним Судом України, положенням Законів України "Про акціонерні товариства" та "Про державний бюджет на 2010 рік", таке податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині до задоволення.

Окрім цього, в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. зазначено, що оскільки акціонерами ПрАТ "Солід" є фізичні (99,99% акцій) та юридичні особи (0,1% акцій), то частка коштів повинна бути розподілена між ними. А тому, відповідно до вимог пп.9.3.2 та пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003р. ПрАТ "Солід", як податковий агент при виплаті дивідендів, повинно було нарахувати податок з доходів фізичних осіб при нарахуванні дивідендів за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003р., та подати до податкового органу у строки, встановлені для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди. Оскільки ПрАТ "Солід" згідно представленого до перевірки протоколу № 7 Загальних зборів акціонерів Товариства від 12.04.2010р., питання розподілу прибутку та виплати дивідендів не розглядалось, такий податковий розрахунок до ДП1 в м.Івано-Франківську не подавався, то податковим органом донараховано податок з доходів фізичних осіб з дивідендів в сумі 198790,12 грн.

Повторно, не погодившись з такими висновками акту перевірки, позивач скористався своїм правом на подання заперечення та 17.06.2011р. направив до ДПІ в м.Івано-Франківську письмове заперечення до вищевказаного акту перевірки. Однак, відповідач, підстави, викладені в запереченні до акту перевірки, знайшов недостатніми для їх врахування при винесенні рішення за наслідками проведеної перевірки та прийшов до переконання про необхідність винесення податкового повідомлення-рішеня за № 0001151703 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті в розмірі 198790.12 грн.

При вирішенні виниклого спору в цій частині, суд виходив з наступного.

В доповнення до викладеної судом правової позиції, при наданні правової оцінки діям податкового органу при виненсенні податкового-повідомлення рішення № 0001552302 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу), що вилучається до бюджету у зв"язку з відсутністю виплати дивідентів акціонерам, слід зазначити, що відповідно до пп.9.3.1 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених у підпункті 4.3.17 цього Закону, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Згідно із пп.9.3.2 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди.

А відповідно із пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" резидент, що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди, форма якого визначається за правилами, встановленими законом.

Окрім цього, відповідно із пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Слід зазначити, що відповідно до Протоколу № 7 від 12.04.2010р. загальних зборів акціонерів ЗАТ "Солід" питання розподілу чистого прибутку за 2009 рік акціонерами не розглядалось, а відповідно, за результатами діяльності ЗАТ "Солід" в 2009 році рішення про виплату дивідендів не приймалось, дивіденди не нараховувались та не виплачувались.

За таких обставин, посилання перевіряючих в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. на порушення Товариством вимог пп.9.3.2 і пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставними, внаслідок чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001151703 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті в розмірі 198790,12 грн., не базується на нормах права, внаслідок чого таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби №0001512302, №0000522303, №0001552302 та №0001151703 від 29.06.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товаритсва "Солід" сплачений ним судовий збір в розмірі 13,60 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 27.03.2012 року.