ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/4273/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання рішення незаконним і спонукання до здійснення відповідних дій
ВСТАНОВИВ:
09.04.2012 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з наступними позовним вимогами до відповідача:
рішення від 14.03.2012 року Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації про вімову в реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - АДРЕСА_1 скасувати;
здійснити реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна АДРЕСА_1, Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-4246/08 від 01 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили 13.10.2008 року за позивачем визнано право власності на нерухоме майно, останнє введено в експлуатацію, а також проведено технічну інвентаризацію нерухомого майна. Позивач зазначає, що відповідач не наділений правом тлумачити рішення судів, які набрали законної сили, або право їх не виконувати.
Ухвалою суду від 18.04.2012 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні року підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що відповідач неправомірно без відповідних правових підстав відмовив у державній реєстрації права власності на об'єкта нерухомого майна.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, проти позовних вимог заперечує. Письмових заперечень на позовні вимоги не надав.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши всі докази, які є у матеріалах справи, суд встановив наступне.
14.03.2012 року відповідачем винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав власності на квартиру № 7 у домоволодінні №7, що розташована у м.Дніпропетровську, вул.Червоноперекопська балка.
Як вбачається з вищевказаного рішення відповідача підставами для відмови у проведенні державної реєстрації права власності стали наступні обставини.
В процесі вивчення інвентаризаційної справи було встановлено, що у позивача виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1, що складається: літера «В-1» квартира №7 загальною площею 31,1 кв.м. і житловою площею 14,1 кв.м., а також літера «в 3-1» сіни й літера «л» - сарай, на підставі Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-4246/08 від 01 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили 13.10.2008 року.
Вищезазначеним рішенням визнано договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 16.03.1990 року, дійсним, визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2, що складається: літера «В-1» квартира №7 загальною площею 31,1 кв.м. і житловою площею 14,1 кв.м., а також літера «в 3-1» сіни й літера «л» - сарай, зобов'язано виконавчий комітет Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради вирішити питання про ввід в експлуатацію квартири АДРЕСА_2.
Відповідач у спірному рішенні від 14 березня 2012 року зазначає про те, що у останнього відсутня інформація щодо первинного оформлення та реєстрації права власності за будь-яким власником, в тому числі за ОСОБА_4. До участі у цивільній справі у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська не було залучено Дніпропетровську міську раду.
Крім того позивачем не було надано відповідачу договір купівлі-продажу від 16.03.1990 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У зв'язку з викладеним відповідач відмовив у державній реєстрації права власності позивачу на підставі п.3.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5.
Суд зазначає, що порядок проведення державної реєстрації речових та інших прав на нерухоме майно, які підлягають реєстрації визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.
У відповідності до ст.3 розділу 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" (далі - Положення) встановлено, що державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI (1878-17) "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 передбачено наступні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації прав, а саме: якщо заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення; із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення; об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав; подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт; право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження; відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Судом встановлено, що право власності у позивача на об'єкт нерухомого майна, а саме: на квартиру АДРЕСА_2, що складається: літера «В-1» квартира №7 загальною площею 31,1 кв.м. і житловою площею 14,1 кв.м., а також літера «в 3-1» сіни й літера «л» - сарай підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-4246/08 від 01 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили станом на 13.10.2008 року, копія якого знаходяться у матеріалах справи.
Згідно статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є обов'язковість рішень суду.
У відповідності до Додатка № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно роз'яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 «Щодо надання роз'яснень стосовно рішень судів на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна» забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності. Так, реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №2-4246/08 від 01 жовтня 2008 року чітко вказано на який об'єкт нерухомого майна визнано право власності за позивачем, рішення суду набрало законної сили, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно з тих підстав, що подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Суд зазначає, що чинне законодавство України не наділяє відповідача повноваженнями щодо проведення тлумачення рішень судів, які набрали законної сили чи правом їх не виконувати на власний розсуд за наявності підстав вважати, що вони є протиправними.
Крім того, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, не зобов'язує при поданні документів для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме додавати до заяви також документи попереднього власника на нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації.
Судом також встановлено, що об'єкт нерухомого майна, на який визнано право власності позивача рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-4246/08 від 01 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили станом на 13.10.2008 року, введено в експлуатацію згідно рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради № 978 від 26.12.2008 року, яким затверджено акт державної комісії від 01.12.2008 року про готовність до експлуатації закінченої будівництвом частини житлового будинку В-1 (квартира № 7) житловою площею 14,1 кв.м., загальною площею 31,1 кв.м., сараю Л за адресою вулиця Червоно повстанська балка, 7, право власності на які визнано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2008 року за громадянином ОСОБА_3.
Судом також встановлено, що на об'єкт нерухомого майна на який визнано право власності позивача рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-4246/08 від 01 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили станом на 13.10.2008 року, відповідачем видано технічний паспорт від 02.12.2011 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
Таким чином, позивач надав відповідачу всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації прав, які вимагає чинне законодавство України.
На підставі викладеного, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_5 від 14.03.2012 року про відмову у державній реєстрації прав за заявою ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3.
Щодо позовної вимоги - здійснити реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна АДРЕСА_1 Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації, то суд зазначає наступне.
У відповідності до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно віднесено до компетенції реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради.
Суд не в праві своїм рішенням підміняти рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та прямо вказувати реєстратору Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на те, яке саме рішення останній повинен прийняти.
Суд прийнявши рішення про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна позивача в порушення вимог ст. 17 і пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України вийде за межі своєї компетенції, вирішивши питання, яке до неї не віднесено.
Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України у постановах від 21.06.2011 року по справі № К-42782/10 (номер у ЄРСР 16784825) від 17.08.2011 року по справі № К-59345/09 (номер у ЄРСР 10930901).
У відповідності до статті 11 КАС України суд вправі вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи те, що суд не в праві своїм рішенням прямо вказувати відповідачу, яке саме рішення останній повинен прийняти, суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та захисти права позивача шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав № 07/1303 від 23.01.2012 року та прийняти по ній відповідне рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання рішення незаконним і спонукання до здійснення відповідних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_5 від 14.03.2012 року про відмову у державній реєстрації прав за заявою ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3.
Зобов'язати реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради розглянути заяву ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав № 07/1303 від 23.01.2012 року та прийняти по ній відповідне рішення.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14 травня 2012 року
Суддя С.В. Златін