ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4106/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
позивача представника відповідача Кондратьєвої М.А. Решетило В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради відділу будівництва та архітектури про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії., -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду, надійшов позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради відділу будівництва та архітектури, в якому позивач просить:
- визнати рішення реєстратора Комунального підприємства «Новомосковського міського бюро технічної інвентаризації»про відмову в державній реєстрації прав власності від 07 липня 2011 року, нечинним і скасувати його;
- зобов'язати реєстратора Комунального підприємства «Новомосковського міського бюро технічної інвентаризації»здійснити державну реєстрацію права власності на АДРЕСА_1, що була придбана по договору купівлі-продажу нерухомості від 31.03.2000 року та рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.04.2011 року на ім'я ОСОБА_3.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що 19 квітня 2011 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області виніс рішення, яким визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомості АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5В, що діяла від себе особисто, та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_6 -1992 р.н., ОСОБА_7- 1992 р.н., та по дорученню, посвідченому приватним нотаріусом Донецького MHO від 14.06.1999 року, зареєстрованого за реєстраційним № 1059 від імені ОСОБА_8, зареєстрований на Новомосковській товарній біржі 31.03.2000 року за реєстраційним № 000085.
07.07.2011 року, рішенням Комунального підприємства «Новомосковського міського бюро технічної інвентаризації»в державній реєстрації прав власності відмовлено, оскільки, за матеріалами технічної інвентаризації техніка БТІ, виявлено, що власником здійснено самочинне переобладнання в квартирі зі зміною житлової та загальної площі (житлова площа зменшилась з 40,98 кв.м. до 33,3 кв.м., загальна площа зменшилась з 56,33 кв.м. до 55,5 кв.м.).
Представник відповідача надав до суду письмове пояснення, в якому зазначив, що відповідачем не допущено жодних порушень законних прав та інтересів позивача, дотримано усіх вимог Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно». Зазначив, що позивач, звертався до Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації»з вимогою реєстрації права власності, проте, ним не дотримано вимог Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно», оскільки, власником здійснено самочинне переобладнання в квартирі зі зміною житлової та загальної площі (житлова площа зменшилась з 40,98 кв.м. до 33,3 кв.м., загальна площа зменшилась з 56,33 кв.м. до 55,5 кв.м.), що є порушенням п.8.1 зазначеного Положення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені позову.
Третя особа, про розгляд справи, повідомлена належним чином, але свого представника в судове засідання не направила, пояснень не надала, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
31 березня 2000 року, по договору купівлі-продажу нерухомості, позивач придбав у ОСОБА_5 АДРЕСА_1
Угода була посвідчена Новомосковською товарною біржею 31 березня 2000 року, реєстраційний номер № 000085 керівником ОСОБА_9, та зареєстрована в БТІ за № 313 від 03.04.2000 року.
19 квітня 2011 року, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області виніс рішення, яким визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомості АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5В, що діяла від себе особисто, та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_6 -1992 р.н., ОСОБА_7 - 1992 р.н., та по дорученню, посвідченому приватним нотаріусом Донецького MHO від 14.06.1999 року, зареєстрованого за реєстраційним № 1059 від імені ОСОБА_8, зареєстрований на Новомосковській товарній біржі 31.03.2000 року за реєстраційним № 000085.
В судовому засіданні, представник відповідача, зазначив, що в судовому рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року, не зазначено технічних характеристик квартири, а тому, неможливо провести державну реєстрацію, відповідно до вимог чинного законодавства.
07.07.2011 року, Комунальним підприємством «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації»винесено рішення, яким відмовлено в державній реєстрації права власності, оскільки, за матеріалами технічної інвентаризації техніка БТІ, виявлено, що власником здійснено самочинне переобладнання в квартирі зі зміною житлової та загальної площі (житлова площа зменшилась з 40,98 кв.м. до 33,3 кв.м., загальна площа зменшилась з 56,33 кв.м. до 55,5 кв.м.).
В рішенні про відмову в державній реєстрації прав від 07 липня 2011 року, було зазначено про необхідність звернення позивача до відділу будівництва та архітектури виконавчого комітету Новомосковської районної Ради.
Під час розгляду справи, було з'ясовано, що позивач не виконав вимоги БТІ, викладені у рішенні про відмову в державній реєстрації прав та доказів звернення в судове засідання, не надав.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. «а» п.8.1 р. VIII Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», оформлення права власності на нерухоме майно, проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Згідно пп.3.5.4 п.3.5 р. III Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Пунктом 2 ч.1 ст.220 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі або які дії треба виконати.
Як було встановлено в судовому засіданні, позивач не звертався до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі, є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд, при вирішенні справи, керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що підстав для визнання рішення про відмову в державній реєстрації прав власності від 07 липня 2011 року нечинним та скасування, не має.
У зв'язку з чим, відсутні і підстави для зобов'язання реєстратора, здійснити державну реєстрацію прав власності позивача.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
У зв'язку з чим, судові витрати понесені позивачем в сумі 3 грн. 40 коп., не повертаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради відділу будівництва та архітектури про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також, прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2012 року.
Суддя І.О. Лозицька