ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/2830/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Талана О.Л.,

представника відповідача Духневич Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграція-М" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтеграція-М" (далі - ТОВ „Інтеграція-М", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому районі, відповідач), в якій просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі № 0007032301 від 09.09.2011 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 241158,25 грн., в т.ч. 131667,00 грн. - за основним платежем, 109491,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі № 0007042301 від 09.09.2011 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 83333,34 грн., в т.ч. 66666,67 грн. - за основним платежем, 16666,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначені податкові зобов'язання у зв'язку з визнанням нікчемною угоди, укладеної між ТОВ „Інтеграція-М" та ПП „Агропрайд" на загальну суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66666,67 грн., а також на підставі того, що позивачем не включено до складу валових доходів в декларації за 9 місяців 2010 р. 1225260,00 грн. неповернутої в строк фінансової допомоги. Відповідачем неправомірно зроблено наступне: не включено до складу валових витрат в декларацію за 2010 рік 93000,00 грн.; помилково включено до складу валових доходів в декларацію за 2010 рік 223600,00 грн., які були повернуті в тому ж податковому періоді, в якому були одержані; не враховано декларацію за 1 квартал 2011 року, в якій позивачем були відображені самостійно виявлені помилки, нарахована та сплачена сума штрафних (фінансових) санкцій. Таким чином, висновок відповідача про те, що позивачем не включено до валових доходів в 2010 році 1492000,00 грн. спростовується декларацією за 1 квартал 2011 рік та випискою банку про сплату штрафу. 25.11.2010 року між ТОВ „Інтеграція-М" та ПП „Агропрайд" був укладений договір №25/11, на виконання якого 10.12.2010 року ПП „Агропрайд" здійснило постачання товару (плитка керамічна) на загальну суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66666,67грн. Відповідач визнав нікчемним правочин, укладений між ТОВ „Інтеграція-М" та ПП „Агропрайд", посилаючись на те, що контрагенти ПП „Агропрайд" проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам, тому, угоди з придбання товарів (робіт, послуг), укладені ПП „Агропрайд" та його продавцями, визнані нікчемними. Оскільки позивач оприбуткував товар, який, на думку відповідача, одержаний за нікчемним правочином, то валовий дохід позивача за 4 квартал 2010 року збільшено на 400000,00 грн. (з ПДВ), як вартість керамічної плитки, отриманої безоплатно у невстановленої особи без укладання будь-яких угод. Позивач зазначив, що зміст укладеного з ПП „Агропрайд" договору не суперечить інтересам держави та суспільства; відповідачем не доведена вина позивача в укладенні нікчемної угоди; в судовому порядку укладений договір не визнано недійсним; ПП „Агропрайд" було зареєстровано платником ПДВ; в процесі здійснення спірної господарської операції у ПП „Агропрайд" та ТОВ „Інтеграція-М" відбувався рух активів; позивачем придбана плитка реалізовувалась кінцевим споживачам. За наведених обставин, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача надала письмові заперечення, в яких зазначила, що проведені донарахування зроблені на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, податкових декларацій позивача та з урахуванням акту ДПІ у м.Херсоні «Про результат невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд» (код за ЄДРПОУ 35870453) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 року» №601/23-2-35870453 від 03.03.2011р. Актом перевірки ПП «Агропрайд» зроблені висновки про нікчемність правочинів, укладених з контрагентами-постачальниками, оскільки вони мають ознаки фіктивності та не могли укладати правочини, направлені на настання реальних наслідків. ПП „Агропрайд" не мало можливості здійснювати операції оприбуткування, приймання товарів від контрагентів - постачальників, та далі реалізовувати товари контрагентам - покупцям. В ході перевірки відповідачем встановлено, що на підставі договору 25/11 від 25.11.2010 р. з ПП „Агропрайд", ТОВ „Інтеграція-М" придбано плитку керамічну на суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Враховуючи той факт, що оприбутковану за нікчемним правочином плитку ТОВ „Інтеграція-М" використало у власній господарській діяльності, валовий дохід позивача за 4 квартал 2010 р. має бути збільшений на 400000,00 грн. (з ПДВ) - вартість керамічної плитки, отриманої безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати. В порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.121994 року № 334/94-ВР (далі - Закон №334) позивачем завищені валові витрати на придбання товарів внаслідок операції з ПП „Агропрайд" на 333333,00 грн. Протягом 3 кварталу 2010р. позивачем отримано поворотну фінансову допомогу від ОСОБА_3 в розмірі 1268400,00 грн., протягом 4 кварталу 2010р. - 223600,00 грн. Повернення фінансової допомоги відбулося в сумі 1585000,00 грн., а саме: 06.12.2010р.- 26000,00 грн., 08.12.2010p. - l539000,00 грн., 13.12.2010p. - 20000,00 грн. Станом на 01.01.2011р. заборгованість відсутня. Отримання фінансової допомоги від фізичної особи повинно бути відображено в декларації по прибутку в рядку 01.6. в сумі 1492000,00 грн. (1268400,00 грн. за 9 місяців 2010р. та 223600,00 грн. за 4 квартал 2010 року). В порушення пп. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону №334 позивач занизив інший дохід на 1492000,00 грн. внаслідок невідображення отримання фінансової допомоги від фізичної особи.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення позивача та представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ „Інтеграція-М" зареєстровано виконкомом Дніпропетровської міської ради 26.06.2001 р., перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Жовтневому районі, є платником ПДВ.

На виконання постанови слідчого ОВС СВ ВПМ ДПА у Дніпропетровській області від 15.06.2011 р. по розслідуванню кримінальної справи №330302-11 ДПІ у Жовтневому районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Інтеграція-М" з питань правильності та обґрунтованості формування валових витрат та податкового кредиту за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., в т.ч. по операціях з ПП „Агропрайд". За наслідком перевірки відповідачем 29.08.2011 р. складено акт №3003/231/31520546, в якому зафіксовано наступні порушення:

- п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.1.1 п.5.1 ст.5 Закону №334, що призвело до заниження податку на прибуток на 131667 грн. за 2010 рік;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон №168), в результаті чого встановлено заниження задекларованої суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 66666,67 грн., в т.ч. за грудень 2010 року у розмірі 66666,67 грн.

09.09.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі на підставі акту №3003/231/31520546 від 29.08.2011 р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0007032301, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України за порушення п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.1.1 п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону №334 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток підприємств: за основним платежем на 131667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 109491,25 грн.

- № 0007042301, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України за порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 66666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16666,67 грн.

Позивачем в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкові повідомлення-рішення шляхом подання до ДПА у Дніпропетровській області первинної скарги, за наслідком розгляду якої ДПА у Дніпропетровській області оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 14.02.2010р. між ТОВ „Інтеграція-М" (позичальник) та фізичною особою ОСОБА_3 (позикодавець) укладено договір поворотної фінансової допомоги №14/02/10-фп, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову позику в сумі 1600000,00 (один мільйон шістсот тисяч) грн., позичальник зобов'язується повернути одержану фінансову допомогу в строк до 14.02.2011р.

В період з 17.06.2010р. по 19.11.2010р. позикодавець надав позивачу фінансову допомогу на загальну суму 1585000,00 (один мільйон п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч) грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача та виписками банку, копії яких долучені до матеріалів справи, в тому числі: в 3 кварталі 2010р. - 1268400,00 грн.; в 4 кварталі 2010р. - 223600,00 грн.

В грудні 2010 року позивачем були повернуті одержані суми поворотної фінансової допомоги в сумі 1585000,00 (один мільйон п'ятсот вісімдесят п'ять) грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача та видатковими касовими ордерами, копії яких долучені до матеріалів справи: №37 від 06.12.2010р. на суму 26000,00 грн., №40 від 08.12.2010р. на суму 1539000,00 грн., №44 від 13.12.2010р. на суму 20000,00 грн.

Таким чином, договірні умови сторонами виконані в повному обсязі.

Відповідно до пп. 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону №334, чинного на час виникнення спірних правовідносин, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 до складу валових доходів звітного періоду, зокрема, включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками податку на прибуток.

Позикодавець не є платником податку на прибуток, тому позивач повинен був включити до складу валових доходів в декларації за 9 місяців 2010р.: 1268400,00 грн. неповернутої в 3 кварталі 2010р. фінансової допомоги та 93000,00 грн. неповернутої у 2 кварталі 2010р. фінансової допомоги. Всього - 1361400,00 грн.

Проте, в податковій декларації за 9 місяців 2010р., позивач включив до складу валових доходів не 1361400,00 грн., а 136140,00 грн., що призвело до заниження валового доходу на 1225260,00 грн.

В той же час, відповідач в акті перевірки зазначає, що «отримання фінансової допомоги від фізичної особи повинно бути відображено в декларації по прибутку в рядку 01.6 в сумі 1492000,00 (1268400 за 9 місяців 2010р. та 223600 за 4 квартал 2010 року)», що є порушенням пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334.

Однак, таке твердження не відповідає діючому законодавству, оскільки відповідно до зазначеної норми до складу валових доходів відповідного періоду включаються суми поворотної фінансової допомоги, які одержані не від платників податку, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду. Враховуючи, що 223600,00 грн., які одержав позивач в якості фінансової допомоги у 4 кварталі 2010 року, були повернуті в цьому ж податковому періоді, зазначена сума не повинна була включатися до складу валових доходів в декларації за 9 місяців 2010 року.

Відповідно до абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Враховуючи, що позивач в 4 кварталі 2010р. повернув позикодавцю всю суму одержаної раніше поворотної фінансової допомоги, він мав право включити до валових витрат в декларацію з податку на прибуток за 2010 рік 1361400,00 грн., але включив лише 138750,00 грн., з яких 2610,00 грн. було включено в декларацію за 9 місяців 2010р. (рядок 04.13 декларації за 2010 рік). Тобто, ТОВ „Інтеграція-М" не включено до складу валових 1225260,00 грн.

Згідно п.50.1 ст.50 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 р., у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

ТОВ „Інтеграція-М" в декларації за 1 квартал 2011 року внесено наступні самостійно виявлені помилки: - в рядок 02.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» розділу «валові доходи» включено 1225260,00 грн.; в рядок 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» розділу «валові витрати» включено 1225260,00 грн.

Крім того, позивач зазначив в декларації за 1 квартал 2011 року (рядок 22) 15316,00 грн. штрафу, самостійно нарахованого у зв'язку з виправленням помилок. Зазначена сума штрафу була сплачена, що підтверджується копіями наступних платіжних доручень: №932 від 16.05.2011р.; №964 від 25.05.2011р.; №970 від 26.05.2011р.; №987 від 30.05.2011р.

Отже, на дату проведення перевірки ТОВ „Інтеграція-М" вже було включено до складу валових доходів 1225260,00 грн. неповернутої до кінця звітного періоду поворотної фінансової допомоги, одержаної у особи, яка не є платником податку, що відображено в декларації за 1 квартал 2011 року., та сплачено штраф.

З огляду на наведене, в судовому засіданні не знайшло підтвердження виявлене відповідачем порушення - заниження ТОВ „Інтеграція-М" іншого доходу на 1492000,00 грн. внаслідок невідображення отримання фінансової допомоги від фізичної особи.

25.11.2010 року між ТОВ „Інтеграція-М" (покупець) та ПП „Агропрайд" (продавець) укладено договір №25/11, відповідно до якого продавець зобов'язався продати, а покупець - купити будівельні матеріали в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені в рахунках, які є невід'ємними частинами до договору.

Згідно з п.3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах доставки продавцем на склад позивача, що розташований в м. Дніпропетровськ по вул. Комісара Крилова, 4а.

Відповідно до п.4.2 договору продавець повинен видати покупцю товарну накладну та податкову накладну.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

10.12.2010 року ПП „Агропрайд" здійснило постачання товару (плитка керамічна) на загальну суму 400000,00 (чотириста тисяч) грн., в тому числі ПДВ 20% - 66666,67грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-4838 від 10.12.2010р. та податковою накладною №4838 від 10.12.2010р. Оприбуткування товару здійснено позивачем за прибутковою накладною №ПН-0001056 від 10.12.2010 р. На виконання умов щодо оплати вартості товарів позивачем надано ПП „Агропрайд" простий вексель серії АА №233424, копія якого та акт приймання - передачі якого залучені до матеріалів справи.

Позивач має орендоване складське приміщення площею 1000,00 м.кв., що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 4-а (договір оренди з ТОВ „С.В.В. плюс" від 01.03.2010 р. №16/03), в якому здійснювалось зберігання отриманого товару. Роботи з розвантаження, складування та навантаження товару на складі позивача здійснювались за договором про надання послуг від 01.03.2010 р. №01/03/10 ФОП ОСОБА_4

Отримана від ПП „Агропрайд" керамічна плитка реалізовувалась позивачем кінцевим споживачам, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних та податкових накладних.

Згідно бухгалтерської довідки по рахунку 281 станом на 01.01.2012 р. залишок на складі позивача нереалізованої керамічної плитки, придбаної у ПП „Агропрайд", складав на загальну суму 231925,19 грн.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ „Інтеграція-М" (покупець) та ПП „Агропрайд" (продавець) оформлена належним чином: договір підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Правочин з поставки позивачу товарів виконаний ПП „Агропрайд" в повному обсязі. Позивачем використано отриманий товар у власній господарській діяльності шляхом часткового продажу кінцевому споживачу з оформленням необхідних первинних документів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ПП „Агропрайд" позивачу товару, не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства. Актом перевірки позивача та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні підтверджено, що фактично керамічна плитка на загальну суму 400000,00 грн. отримана ТОВ „Інтеграція-М".

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у м.Херсоні «Про результат невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд» (код за ЄДРПОУ 35870453) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 року» №601/23-2-35870453 від 03.03.2011р., оскільки висновки зазначеного акту не спростовують дійсність укладеного між ТОВ „Інтеграція-М" та ПП „Агропрайд" правочину щодо поставки товарів. Також, суд не вважає обґрунтованими доводи представника відповідача щодо відсутності поставки внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних у позивача. З цього приводу суд зазначає, що умовами договору було передбачено поставку товару на склад позивача ПП „Агропрайд", внаслідок чого відсутність у ТОВ „Інтеграція-М" товарно-транспортних накладних не спростовує факту поставки керамічної плитки.

Як зазначено в п.1.32 ст.1 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, пов'язаних з одержанням доходу суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням товару від ПП „Агропрайд".

Як було встановлено вище, ПП „Агропрайд" виписало позивачу податкову накладну №4838 від 10.12.2010р. на суму поставки 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66666,67 грн. На час виписки податкової накладної ПП „Агропрайд" було зареєстровано платником ПДВ.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168, чинного на час виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону №168 визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

На підставі п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено в п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На підставі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з ПП „Агропрайд". Також, в судовому засіданні не спростовано факт того, що на час виписки податкової накладної ПП „Агропрайд" було зареєстровано платником ПДВ і виписана податкова накладна має всі необхідні реквізити.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПП „Агропрайд" не призводить до недійсності податкових накладних, виписаних платником податку до дати анулювання.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної, виписаної ПП „Агропрайд".

Таким чином, в ході судового розгляду справи спростовано факт наявності порушень позивача щодо заниження податку на прибуток на 131667 грн. за 2010 рік та заниження задекларованої суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 66666,67 грн., в т.ч. за грудень 2010 року у розмірі 66666,67 грн., що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ і застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, судом встановлено, що перевірка ТОВ „Інтеграція-М" призначена на підставі постанови слідчого ОВС СВ ВПМ ДПА у Дніпропетровській області від 15.06.2011 р. по розслідуванню кримінальної справи №330302-11.

Відповідно до п.86.9 ст.86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку; статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та нерозсудливо.

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до п.п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнає протиправними (а не неправомірними) і скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір у сумі 2146,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 09.09.2011 року №0007032301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 09.09.2011 року №0007042301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграція-М" судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08 травня 2012 року.

Суддя М.В. Бондар