Справа № 2-а-3487/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 лютого 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Коршак Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 13 липня 2011 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі -Відповідач № 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі -Відповідач № 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом другої групи та має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зауважує на тому, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі -Закон) він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Зауважує, що особам, віднесеним до категорії І, згідно Закону, призначається вказана щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, проте, зазначену щорічну допомогу на оздоровлення на даний час він отримує у значно нижчому розмірі. Вказує, що він звертався до Відповідача № 1 щодо перерахунку розміру нарахованої йому щорічної допомоги на оздоровлення, але йому було відмовлено, що на його думку, є протиправним. Просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати дії Відповідача № 1 протиправними та зобов'язати останнього виплатити йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (інваліду ІІ групи) щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 22 020 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період, починаючи із 01 січня 2007 року і по 31 грудня 2010 року залишено без розгляду.

У судовому засіданні Позивач уточнив позовні вимоги, зокрема, просив суд ухвалити судове рішення, яким зобов'язати Відповідача № 1 за 2011 рік нарахувати йому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а Відповідача № 2 зобов'язати виплатити йому за 2011 рік вказану допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Представник Відповідача № 1 заперечувала щодо задоволення позову, оскільки вважає, що виплата Позивачеві зазначеної допомоги відбувається у відповідності до діючого законодавства, тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

У судове засідання представник Відповідача № 2 не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Про причину неявки у судове засідання не повідомив. Клопотання про відкладення судового розгляду справи, чи про розгляд справи у відсутність його представника, до суду не направляв.

Суд знаходить можливим розгляд справи без участі останнього, на підставі зібраних у справі доказів, оскільки інші особи, які беруть участь у справі, щодо розгляду справи за таких обставин не заперечували.

Заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача № 1, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Позивач, є інвалідом другої групи у зв'язку із хворобою, пов'язаною із аварією на Чорнобильській АЕС та відноситься до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (а.с. 15-19).

Відповідно до статті 48 Закону особи, які постраждали внаслідок катастрофи мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Проте Відповідачі, всупереч вимогам статей 49, 50 та 54 Закону, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року проводять нарахування та виплату зазначеної щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж передбачено Законом, чим порушують право Позивача на соціальний захист, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 71 Закону дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Згідно пунктів 5 та 6 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов'язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача № 1 з проханням виплатити недоотриману ним щорічну допомогу на оздоровлення, але Відповідач № 1 своїм рішенням від 17 червня 2011 року № 37/14-2291, відмовив йому у проведенні перерахунку та виплаті відповідних коштів, мотивуючи свою відмову Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року (а.с. 12).

Проте, суд не приймає вказану позицію Відповідача № 1, виходячи з наступного.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України у Рішенні № 10 від 22 травня 2008 року, тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідно до вимог статті 22 Конституції України забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Відповідно до Конституції України права громадян на соціальний захист можуть бути обмежені лише в умовах надзвичайного або воєнного стану, тому суд вважає, що Відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи Позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення, як особі, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог Закону - статей 48, 49, 50 та 54 Закону, які мають прерогативу в застосуванні, діє неправомірно.

Норми Конституції України є нормами прямої дії і підлягають застосуванню судом при розгляді спорів, які виникли у зв'язку із порушенням прав громадян. При визначенні розміру спірних виплат Відповідач повинен був керуватись виключно вимогами вищевказаних статей Закону та виходити із розміру прожиткового мінімуму для непрацездатної особи згідно із Законами України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

З урахуванням викладеного, виходячи із конституційних принципів верховенства права та недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд знаходить, що позиція Відповідачів при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Позивачеві, як особі, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі меншому, ніж передбачено Законом, є протиправною.

Відповідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти даного адміністративного позову представник Відповідача № 1 не надала суду жодного належного доказу в обгрунтування своєї позиції.

З огляду на викладене, суд знаходить адміністративний позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі статей 19, 22 Конституції України, статей 48, 49, 50, 53, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, керуючись статтями 8-12, 14, 18, 69, 71, 72, 159-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -задоволити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті, у відповідності до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат - протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, у відповідності до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувати ОСОБА_1 за 2011 рік одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених виплат.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у відповідності до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплатити ОСОБА_1 за 2011 рік одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених виплат.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до Київського апеляційного адміністративного суду. У разі проголошення постанови без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.