Справа № 2-12261/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24 квітня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Коршак Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»про визнання дій незаконними, визнання недійсним акту Форми ЛУ-4, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі -Позивач) 02 листопада 2011 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі - Відповідач) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 січня 2010 року між ним та відокремленим підрозділом Відповідача був укладений контракт № 26 про прийняття його на роботу у вагонну дільницю в резерв провідників на посаду провідника пасажирських вагонів. Зауважує, що термін дії контракту з 19 січня 2010 року і по 19 січня 2013 року. Вказує, що в період з 06 жовтня 2011 року і по 08 жовтня 2011 року він виконував обов'язки провідника пасажирського плацкартного вагону № 5 потягу № 101/102 сполученням Київ-Херсон-Київ приписки ВЧ-1 Південно-Західної залізниці і, що в ніч з 07 жовтня на 08 жовтня 2011 року, коли потяг рухався в напрямку від станції Херсон до станції Київ, близько 04 години ранку, коли потяг вирушив від станції Т. Шевченка по дільниці Т.Шевченка-Цвіткове, у вагон, який ним обслуговувався, знайшов незнайомий чоловік у цивільному та почав вимагати його службове посвідчення. Згодом чоловік повідомив, що він контролер-ревізор і, що ним виявлено двох безквиткових пасажирів, зокрема, на місці під номером № 53 та у службовому купе. Вказує, що оскільки зазначені обставини не відповідали дійсності, він заперечував проти таких дій перевіряючого і, що насправді безквиткових пасажирів у його вагоні не було, оскільки на нижньому місці № 53 перебувала пасажирка із маленькою дитиною, яка перейшла на вказане місце з його дозволу з верхнього місця № 4, на яке мала квиток Кривий Ріг-Київ, а в його службовому купе перебував також з його дозволу пасажир із верхнього місця № 50, на яке мав квиток сполученням Херсон-Київ, але не мав змоги ним скористатися, через інвалідність. Вказує, що перевіряючим не перевірявся бланк обліку населеності вагону форми ЛУ-72. Крім того, не були перераховані наявні проїзні квитки та фактична кількість пасажирів, і, що «виявлені безквиткові пасажири»чомусь не були притягнуті до адміністративної відповідальності та не були висаджені з потягу на наступних зупинках. Зауважує, що за результатами вказаної перевірки було складено відповідний акт Г № 008534, підписаний двома ревізорами-контролерами, один із яких фактично участі у перевірці не приймав. Вказує, що незважаючи на проведення перевірки з грубими порушеннями 10 жовтня 2011 року йому винесено попередження № 827 про те, що його буде звільнено впродовж двотижневого терміну за порушення умов контракту, а саме встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів, а 24 жовтня 2011 року його було звільнено на підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України та пункту 17-а контракту -встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки перевезення 08 жовтня 2011 року безквиткових пасажирів не допускав, просить суд ухвалити судове рішення, яким скасувати наказ про його звільнення з посади провідника пасажирського вагона, поновити його на вказаній посаді, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., розмір якої він обґрунтовує негативними наслідками, що настали в результаті його звільнення, оскільки він переніс фізичні та душевні страждання, що проявилися в порушенні його психічного стану та душевної рівноваги, погіршилися стосунки в сім'ї тощо.
В ході судового розгляду справи Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. В остаточній редакції уточнених позовних вимог Позивач просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати незаконними дії контролерів-ревізорів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при проведенні ревізії 08 жовтня 2011 року у вагоні № 5 потягу № 102 сполученням Херсон-Київ формування ВЧ-1 на дільниці Тараса Шевченка -Київ та складанні Акта Г № 008534 форми ЛУ-4 від 08 жовтня 2011 року про виявлення безквиткових пасажирів, визнати недійсним Акт Г № 008534 форми ЛУ-4 від 08 жовтня 2011 року про виявлення безквиткових пасажирів, скасувати наказ (розпорядження) начальника Вагонної дільниці Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» № 2507/ос від 24 жовтня 2011 року про припинення трудового договору (контракту) про його звільнення 24 жовтня 2011 року з посади провідника пасажирського вагона на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України, поновити його на посаді провідника пасажирського вагона Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», стягнути із Відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18 675 грн. 54 коп. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
У судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позовні вимоги задоволити.
Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що звільнення Позивача є правомірним, та таким, що проведено у відповідності до норм діючого трудового законодавства.
Заслухавши пояснення Позивача та його представника, представника Відповідача, показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Контракту № 26 від 19 січня 2010 року (далі -Контракт), укладеного між Вагонною дільницею Київ-Пасажирський, з одного боку, та Позивачем, з другого боку, останній був прийнятий на посаду провідника пасажирських вагонів. Строк дії Контракту з 19 січня 2010 року і до 19 січня 2013 року (а.с. 5-6).
Згідно попередження р.м. 3210 начальника ВЧ-1 № 824 від 10 жовтня 2011 року, Позивача було попереджено про його звільнення, у зв'язку з порушенням умов Контракту, після двотижневого терміну з дня попередження за підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України з підстав, передбачених Контрактом (пункт 17-а -встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів).
Із вказаним попередженням Позивач був ознайомлений 10 жовтня 2011 року (а.с.7).
Згідно наказу (розпорядження) начальника Вагонної дільниці Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»№ 2507/ос від 24 жовтня 2011 року про припинення трудового договору (контракту) 24 жовтня 2011 року Позивача було звільнено з посади провідника пасажирського вагона на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України.
Підставами звільнення є: умови Контракту; протокол оперативної наради засідання комісії по розгляду порушень посадових обов'язків від 10 жовтня 2011 року; попередження про розірвання контракту № 824 від 10 жовтня 2011 року; пункт 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України (а.с. 7, зворот).
Як вбачається із матеріалів справи, згідно Акта Г № 008534 (далі -Акт) від 08 жовтня 2011 року форми № ЛУ-4, складеного контролерами-ревізорами ЦКРУС ОСОБА_4, ЦКРУ ОСОБА_5 та НКРС ОСОБА_9, при ревізії потягу № 102 сполученням Херсон-Київ формування ВЧ-1 у вагоні № 5 (21429) на дільниці Т.Шевченка-Київ виявлено два безквиткових пасажири, які виїжджали від станції Херсон до станції Київ. В Акті також зазначено, що безквиткові пасажири від сплати тарифу та штрафу відмовилися (а.с. 13).
За змістом пунктів 2.8., 2.13, 3.2. та 3.5. Порядку проведення перевірок пасажирських поїздів в системі залізничного транспорту України, затвердженого наказом Генерального директора «Укрзалізниці»№ 370 від 24 червня 2011 року (далі -Порядок), перед початком перевірки, старший групи повинен сповістити про це керівника поїзної бригади та пред'явити відповідні документи. При наявності обставин, які вимагають раптової перевірки, особи, які виконують перевірку сповіщають керівника поїзної бригади у ході перевірки.
При виявленні у пасажирських поїздах пасажирів, проїжджаючих без квитків та які відмовляються від оплати штрафу й тарифу, особи, які здійснюють перевірку, вживають заходи (при необхідності -з допомогою працівників міліції) до висадки цих пасажирів із поїзда на найближчій станції.
Якщо під час перевірки поїзда виявлено пасажира без проїзного документа, службові особи, які виконують перевірку, зобов'язані притягти порушників до адміністративної відповідальності згідно законодавства України.
Особи, які виконують контроль, зобов'язані встановити і викласти у акті обставини порушення, прізвища винних працівників, номери документів, що засвідчують їх особи.
Судом встановлено, що в порушення вказаних положень Порядку, конкретні обставини порушення в Акті не викладені, виявивши двох безквиткових пасажирів, особи, які проводили перевірку лише зазначили, що безквиткові пасажири виїжджали від станції Херсон до станції Київ і, що від сплати тарифу та штрафу відмовилися. При цьому особи самих безквиткових пасажирів ними не встановлювалися. Крім того, як вбачається із Бланку обліку населеності і витрат постільної білизни № 049690 форми № ЛУ-72/УЗ від 07 жовтня 2011 року, заповненого Позивачем, після станції Т. Шевченка і до кінцевої станції Київ, ще було дві станції висадки -Корсунь та Цвіткове, проте, два безбілетні пасажири, які, як вбачається із Акта прямували до Києва, і які відмовилися від оплати штрафу й тарифу, висаджені не були. Звертає на себе увагу і той факт, що Акт підписаний лише двома особами із трьох осіб, які проводили перевірку (а.с. а.с. 13-14). Крім того, як вбачається із записів у лінійному журналі від 08 жовтня 2011 року, зроблених особами, які проводили перевірку, останні констатуючи виявлені порушення, зазначили про наявність відеоматеріалу (а.с. 15). Із протоколу оперативної наради засідання комісії з розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ПЗЗ від 10 жовтня 2011 року вбачається, що на адресу ЦКРУ «Укзалізниці»підлягає направленню лист-запит про надання копії вказаного відеоматеріалу, проте, під час розгляду справи представник Відповідача підтвердити існування вказаного відеоматеріалу не зміг, як і не зміг надати суду сам відеоматеріал.
Допитана у судовому засіданні, як свідок ОСОБА_7, показала, що вона, як начальник потягу, проводила обхід потягу і, що будь-яких порушень у Позивача не виявила. Зауважила, що особи, які проводили перевірку, бланк форми ЛУ-72 не підписали, наявні квитки не перераховували та не перекомпостовували їх, будь-яких пояснень від нібито виявлених двох безквиткових пасажирів не відбирали, квитанції про накладення штрафів не виписували.
Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_8
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що контролери-ревізори ЦКРУС ОСОБА_4, ЦКРУ ОСОБА_5 та НКРС ОСОБА_9, при ревізії потягу № 102 сполученням Херсон-Київ формування ВЧ-1 на дільниці Тараса Шевченка -Київ та при складанні Акта Г № 008534 форми ЛУ-4 від 08 жовтня 2011 року про виявлення безквиткових пасажирів, діяли незаконно, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, Позивач також просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним Акт Г № 008534 форми ЛУ-4 від 08 жовтня 2011 року про виявлення безквиткових пасажирів на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, як односторонній правочин, зміст якого суперечить моральним засадам суспільства, мотивуючи тим, що безквиткових пасажирів не було.
Позов в цій частині задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на викладене, виходячи із поняття правочину, визначеного у Законі, Акт Г № 008534 форми ЛУ-4 від 08 жовтня 2011 року про виявлення безквиткових пасажирів не є правочином, оскільки дії осіб, які проводили перевірку, при складанні Акта, не були спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а вказані особи, хоча із порушеннями, але виконували покладені на них функціональні обов'язки, як контролери-ревізори.
За таких обставин, позов в цій частині є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 Статті 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
За змістом частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Згідно з підпунктом а) пункту 17 Контракту, «Працівник»може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи «Роботодавця»до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі (а.с. 6).
Судом встановлено, що Позивача було звільнено саме з цієї підстави.
Виходячи із фактичних обставин справи, суд вважає, що своїми діями Відповідач порушив право Позивача на працю та справедливі і сприятливі умови праці, оскільки не перевірив у повній мірі викладені в Акті обставини та не взяв до уваги пояснення Позивача, наслідком чого стало незаконне звільнення останнього із займаної посади.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Позивач був звільнений без законних підстав, у зв'язку з чим наказ (розпорядження) начальника Вагонної дільниці Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» № 2507/ос від 24 жовтня 2011 року про припинення трудового договору (контракту) про звільнення 24 жовтня 2011 року Позивача з посади провідника пасажирського вагона на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України, підлягає скасуванню.
За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає спір, підлягає негайному виконанню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Позивач підлягає поновленню на посаді провідника пасажирського вагона Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»з 24 жовтня 2011 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки, наданої Відповідачем, заробітна плата Позивача перед звільненням складала, відповідно, у вересні місяці 2011 року 3 009 грн. 87 коп., у серпні місяці 2011 року -3 216 грн. 44 коп. Середньомісячний заробіток Позивача складав 3 112 грн. 59 коп. (а.с. 16).
Станом на 24 квітня 2011 року вимушений прогул Позивача складає шість місяців. За підрахунками Позивача, перевірених судом, середній заробіток Позивача за час вимушеного прогулу складає 18 675 грн. 54 коп., які підлягають стягненню із Відповідача на користь Позивача, з індексацією, відповідно до діючого законодавства (стаття 95 Кодексу законів про працю України) та з відрахуванням податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Крім того, Позивач, просить суд постановити рішення, яким стягнути з Відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., з мотивів, зазначених у позові.
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом приймається до уваги, що через звільнення без законних підстав, Позивач змушений був вживати додаткові заходи для організації власного життя, у зв'язку з чим переніс фізичні і душевні страждання. Судом також приймається до уваги, що вказаною обставиною був значно порушений його звичний режим життя. Тому суд, зважаючи на характер та обсяги душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.
Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України із Відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 294 грн. 06 коп.
При ухваленні рішення, відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в частині щодо поновлення Позивача на посаді провідника пасажирського вагона Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»з 24 жовтня 2011 року та присудження Позивачеві заборгованості по заробітній платі за один місяць.
З урахуванням викладеного, на підставі Статті 23 Загальної декларації прав людини, статей 21, 36, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»про визнання дій незаконними, визнання недійсним акту Форми ЛУ-4, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -з а д о в о л ь н и т и частково.
Визнати незаконними дії контролерів-ревізорів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 при проведенні 08 жовтня 2011 року ревізії у вагоні № 5 потягу № 102 сполученням Херсон-Київ формування ВЧ-1 на дільниці Тараса Шевченка -Київ та складанні Акта Г № 008534 форми ЛУ-4 від 08 жовтня 2011 року про виявлення безквиткових пасажирів.
Скасувати наказ (розпорядження) начальника Вагонної дільниці Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»№ 2507/ос від 24 жовтня 2011 року про припинення трудового договору (контракту) про звільнення 24 жовтня 2011 року ОСОБА_1 з посади провідника пасажирського вагона на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирського вагона Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(код ЄДРПОУ 04713033, м. Київ-34, вулиця Лисенка, 6) з 24 жовтня 2011 року.
Стягнути із Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(код ЄДРПОУ 04713033, м. Київ-34, вулиця Лисенка, 6) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18 675 грн. 54 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією, та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -в і д м о в и т и.
Стягнути із Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(код ЄДРПОУ 04713033, м. Київ-34, вулиця Лисенка, 6) на користь держави судовий збір у розмірі 294 грн. 06 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирського вагона Відокремленого підрозділу -Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»з 24 жовтня 2011 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.