ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р. Справа № 68242/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та здійснення перерахунку недоплаченої доплати до пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач в серпні 2011 року звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та здійснення перерахунку недоплаченої доплати до пенсії з січня по серпень 2011 року.

Вимоги мотивовані тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідачем всупереч вимог вказаного закону така грошова допомога не виплачувалась, чим було порушено її право на отримання такої щомісячної соціальної допомоги. Просить визнати дій протиправними та зобов'язання вчинення дій щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дитині війни.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену щомісячну доплату до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 28.02.2011 року по 19.06.2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням проведених виплат.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Покликається на те, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Оскільки позивач звернулась до суду в серпні 2011 року та не навела жодних поважних причин пропуску нею строку звернення до суду суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни за період з 28.02.2011 року по 19.06.2011 року підлягають задоволенню так як Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не було зупинено чи змінено. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тому відповідач у 2011 році, повинен діяти відповідно до вимог діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п. 1 ч. 1, 183-2 ч. 10, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судді,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2011 року по адміністративній справі №2а-1981/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер