ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2012 р.Справа № 2а-4715/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі - Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення від 8 червня 2011 року № 0000490070.

Свої позовні вимоги ТОВ «Визит Альянс»обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року позов ТОВ «Визит Альянс»було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 8 червня 2011 року № 0000490070.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з травня по листопад 2010 року. Результати перевірки відображені у акті від 23 травня 2011 р. № 1690/070-19/30680882(т. 1, а. с. 20-47).

На підставі висновків акту перевірки, 8 червня 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000490070, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за період з червня до грудня 2010 р. у загальному розмірі 783770,0 грн. (т. 1, а. с. 57).

Відповідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно вимог п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За результатами вищенаведеної перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за період травень-вересень 2010 року суми ПДВ по операціях з постачальниками, відносно яких встановлено:

- відсутність фактичних обставин здійснення фінансово-господарської операцій (згідно наведених в деклараціях по податку на прибуток, в податкових розрахунках комунального податку даних (відсутність основних фондів, незначна кількість працюючих) відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності при значних обсягах реалізації) між позивачем із постачальниками, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, в наслідок чого не має можливості зробити висновки про зв'язок таких операцій із господарською діяльністю підприємства;

- документування господарських операцій по взаємовідносинах позивача із зазначеними постачальниками, які не мали реального характеру, а саме: первинні документи податкового обліку складені з порушенням п.п.7.2.3 п.7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи вищенаведене, позивачем на порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, віднесено суми ПДВ по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, оскільки у зазначених постачальників відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємі періоди включно про обсяги придбання та податкового кредиту є не дійсними.

Крім того, згідно отриманої від ВПМ ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва інформації (службова записка від 13.05.2011 року №1262-вн.) повідомлено, що за наслідками додаткового аналізу та оперативного відпрацювання постачальників позивача (код за ЄДРПОУ 30680882) по ланцюгах постачання, встановлено зазначені СПД, які викликають сумнів у своїй дієздатності та правоздатності та відпрацювання ланцюгів постачання яких до виробника в теперішній час здійснити не виявляється можливим.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість та які призначені для використання у господарській діяльності покупця - тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Право на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків.

Отже, підприємством в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень-вересень 2010 року .

Враховуючи, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є доходи Державного бюджету України, які формуються за рахунок податкових зобов'язань, нарахованих та сплачених платниками податків. І в зв'язку з тим, що контрагентами-постачальниками не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету України податкові зобов'язання в обсягах відповідних заявленої у перевіряємому періоді сумі бюджетного відшкодування, тобто податкові зобов'язання перед бюджетом не виконуються.

Відповідно до вимог :

- п. 10.1 ст.10 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», «платники податку , визначені у ст.2 цього Закону, є відповідальними за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету»;

-п.1.3 ст.1 того ж Закону, «платником податку є особа, яка

згідно з цим Законом, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету

податку»;

- п.1.8 ст. 1 того ж Закону, «бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною

сплатою податку у випадках, визначених цим Законом»;

- п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. №2542-111, доходами бюджету є усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено Законодавством України.

- п.1 ст.9 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. №2542-111, податковими надходженнями визнаються передбачені податковим законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

- пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», «податкова накладна

видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх

отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту»;

- пп. 7.4.1 пп.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», «податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг

з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах

господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних

засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених

капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті,

з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг)

для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку».

- пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок

на додану вартість", джерелом сплати бюджетного

відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України.

Підпунктом 3.2.1. п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір, якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають тільки суми, сплачені до бюджету, виникає з самої суті розуміння податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1 Бюджетного кодексу України), а також з розуміння платника податку як особи, яка відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР повинна здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, який сплачує покупець.

п.п.7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то :а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Зважаючи на вказане вище Законом № 168/97-ВР встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ, та відшкодуванням такого податку. При цьому вказані етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, потім включення відповідних сум до податкового кредиту по ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, сплачених у вигляді податку.

Таким чином, в контексті норм Закону № 168/97-ВР, право на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Тобто, для визначення права підприємства на відшкодування податку на додану вартість по проведеним господарським операціям з контрагентами - постачальниками на суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту за перевіряєм! періоди необхідно встановити наявність трьох обов'язкових підстав у їх сукупності:

-здійснення операції з придбання товарів (п.п.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР),

- наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР),

- фактичне надходження сум податку до Державного бюджету України (п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 та п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР).

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що позивачем перераховано відповідні суми податку на додану вартість підприємствам, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді.

За результатами проведених перевірок з метою виявлення платників, якими понесено фактичні витрати по сплаті податку встановлено, що по підприємствам-постачальникам позивача за перевіряємі періоди неможливо встановити фактичну сплату ПДВ до бюджету.

Із-за відсутності надмірної сплати ПДВ, підстав для відшкодування державою ПДВ не існує, не можуть бути повернуті з державного бюджету кошти, які не надійшли до бюджету, а залишилися у опосередкованих партнерів.

Зважаючи на те, що відпрацювання ланцюгів постачання позивача, встановлення походження купленого ним товару здійснити виявляється не можливо, відповідач не має права на бюджетне відшкодування.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведеним вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення постанова суду першої інстанції не відповідає.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва -задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2011 року № 0000490070 -відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/