Справа № 2a-114 2007 року
ПОСТАНОВА
ім'ям України
17 серпня 2007 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Мовчана О.Г.
при секретареві Зверевої Е.С.
за участю: прокурора Мірошниченко С. С.
представників відповідачів Копустинської В.М.
Кондратюк І.А.
третьої особи ОСОБА_2
представника третьої особи адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Василівка справу за адміністративним позовом Прокурора Василівського району Запорізької області в інтересах невизначеного кола осіб до Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області про визнання не чинним рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 від 24 січня 2006 року «Про продаж 371, 65 м2 будови пошти» та рішення виконкому Степногірської селищної ради № 1122 від 03 березня 2006 року «Про затвердження експертної оцінки і продаж будови пошти», - за участю третьої особи - ОСОБА_2
ВСТАНОВИВ:
До Василівського районного суду з адміністративним позовом завернувся прокурор Василівського районну в якому просить про визнання не чинним рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 від 24 січня 2006 року «Про продаж 371, 65 м2 будови пошти» та рішення виконкому Степногірської селищної ради № 1122 від 03 березня 2006 року «Про затвердження експертної оцінки і продаж будови пошти».
В позовній заяві своє звернення до суду й заявлені вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод громадян та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 СТ. 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до ч.2 ст. 60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням фізичних і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.
Таким чином, прокуратура має право оскарження дій суб'єкта владних повноважень.
Підставою для звернення прокурора з адміністративним позовом стало прийняття виконкомом, а також сесією Степногірської селищної ради рішень, які суперечать вимогам Конституції України та чинного законодавства України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіркою проведеною прокуратурою району, встановлено, що 20 січня 2006 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до селищної ради з заявою про купівлю приміщення, розташованого по вул. Сухоіванівській, 5, у смт. Степногірськ Василівського району.
Рішенням сесії Степногірської селищної ради № 9 від 24 січня 2006 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності, включених в програму малої приватизації на 2006 рік і механізм відчуження об'єктів комунальної власності. Але до вказаного переліку не внесено вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 374, 0 м , розташоване поАДРЕСА_1
В порушення положень ст. Ю Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», посадові особи Степногірської селищної ради не опублікували в інформаційному бюлетені чи місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органом приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження.
Рішенням сесії № 13 від 24 січня 2006 року вказаний об'єкт вирішено продати приватному підприємцю ОСОБА_2
Рішення сесії № 13 від 24 січня 2006 року є незаконним, оскільки винесено без проведення експертної оцінки об'єкту приватизації, яку проведено тільки 20 лютого 2006 року, чим порушено вимоги ст. 12 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» відповідно до якої ціна продажу об'єкту, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.
20 лютого 2006 року визначено ринкову вартість об'єкта для відчуження на конкурсній основі у сумі 30 861 грн. без врахування ПДВ. На звіт про незалежну оцінку частини прибудованої будівлі аптеки зроблено рецензію за висновком якої звіт відповідає вимогам НПА з оцінки майна.
Рішенням сесії № 1112 від 03 березня 2006 року, затверджено експертну оцінку і продаж вказаного об'єкту ОСОБА_2 за 30 861 грн.
Але сесією не враховано, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями Закону України «Про приватизацію державного майна», інших законів з питань приватизації.
Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, непроданих на аукціоні, за конкурсом.
Всупереч зазначених вимог законодавства, сесія Степногірської селищної ради прийняла рішення № 13 від 24 січня 2006 року, про продаж 371, 65 м2 будови пошти, а виконком Степногірської селищної ради прийняв рішення № 1122 від 03 березня 2006 року про затвердження експертної оцінки і продаж будови пошти, розташованої за адресою:АДРЕСА_1
Крім того, відповідно до ч.2 ст. П Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», інформація про здійснення викупу об'єкта приватизації публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів з дня укладення договору купівлі-продажу.
Зазначені вимоги законодавства посадовими особами селищної ради залишено поза увагою, внаслідок чого порушено процедуру приватизації об'єкту комунальної власності, шляхом надання переваги в купівлі зазначеного об'єкту ОСОБА_2, чим порушено інтереси територіальної громади.
За таких обставин рішення виконкому № 1122 від 03 березня 2006 року, а також рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 від 24 січня 2006 року за твердженням прокурора є незаконними.
06 березня 2007 року прокуратурою району опротестовано рішення виконкому Степногірської селищної ради № 1122 від 03 березня 2006 року, а 15 березня 2007 року опротестовано рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 від 24 січня 2006 року.
22 березня 2007 року протести розглянуто сесією Степногірської селищної ради та прийняті рішення № 2 та № 3 від 22 березня 2007 року, якими відхилено протести. Про результати розгляду протестів прокуратуру району повідомлено 28 березня 2007 року.
В зв'язку з відхиленням протесту , прокурор просить постановити судове рішення у якому визнати не чинним рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 від 24 січня 2006 року «Про продаж 371, 65 м2 будови пошти» та рішення виконкому Степногірської селищної ради № 1122 від 03 березня 2006 року «Про затвердження експертної оцінки і продаж будови пошти».
В якості обгрунтування своїх вимог, прокурор послався й надав суду:
·копію рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 від 24 січня 2006 року;
·копію рішення виконавчого комітету Степногірської селищної* ради № 1122 від 03 березня 2006 року;
·копію протесту прокурора району від 06 березня 2007 року, на рішення виконавчого комітету Степногірської селищної ради № 1122 від 03 березня 2006 року;
·копію протесту прокурора району від 13 березня 2007 року на рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 від 24 січня 2006 року;
·копію супровідного листа від 28 березня 2007 року № 632;
·копію супровідного листа від 28 березня 2007 року № 633;
·копію рішення сесії Степногірської селищної ради № 2 від 22 березня 2007 року;
·копію рішення сесії Степногірської селищної ради № 3 від 22 березня 2007 року;
·копію звіту про незалежну експертизу;
·копію рішення № 1122 від 05 березня 2006 року;
·копію рішення 24 січня 2006 року;
·копію заяви та переліку об'єктів;
·копію договору купівлі-продажу;
- копію рецензії на звіт про незалежну оцінку приміщення, складену Українським
товариством оцінювачем;
- копію листа фонду державного майна України від 02 серпня 2007 року.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог адміністративного позову, мотивуючи тим, що в своїй діяльності керувалися положеннями Конституції України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також інтересами громади. Зокрема, положення ст. ст. 7, 13, 92, 140, 142, 143 Конституції України визначають місце та роль органів місцевого самоврядування, а ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прямо вказує на те, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Крім того положення ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначають, що органи місцевого самоврядування діють самостійно від імені та в інтересах територіальних громад, ст. ст. 26, 29, 60 вказаного Закону регламентують порядок прийняття рішень щодо відчуження майна, яке є комунальною власністю
Зазначаючи, що під час вирішення питання про відчуження майна, селищна рада діяла виключно на підставі Конституції України та положень Закону України «Про місцеве самоврядування», в інтересах громади, які були обумовлені відсутністю коштів, зниженням температури до -28 градусів морозу та розмерзанням 70% мереж водопостачання та водовідведення, через відсутність центрального опалення, представники органу місцевого самоврядування, незважаючи на те що рішення було прийнято попереднім складом ради, вважають дії попереднього складу Ради правомірними, оскільки вони відповідають інтересам громади та не суперечать законодавству.
Також представники органу місцевого самоврядування, просять відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на положення ч.2 ст. 99, ч.1 ст. 100 КАС України, а саме на пропущення прокурором строку звернення до суду, зазначаючи при цьому, що в той час як рішення виконавчого комітету Степногірської селищної ради № 1122 було прийнято 03 березня 2006 року, а рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 було прийнято 24 січня 2006 року, прокурор лише 11 квітня 2007 року звернувся до суду, хоча відповідно до вказівки прокурора копії всіх рішень починаючи з 2004 року для контролю направлялися до прокуратури, тобто прокурор мав достатньо часу для проведення перевірки та своєчасного оскарження рішень.
В якості обґрунтування своїх заперечень представники Степногірської селищної ради надали суду:
· заперечення у письмовій формі;
· копію рішення № 7 від 15 січня 2003 року;
· копії листів на ім'я голови Василівської РДА, що містять повідомлення про незадовільний стан водогону й прохання надати допомогу у придбанні обладнання;
· перелік обладнання й матеріалів, потрібних для ліквідації надзвичайного стану, в зв'язку з виконанням ремонтних робіт станом на 26 січня 2006 року;
· копії супровідних листів до прокуратури Василівського району щодо направлення протоколів засідань виконкому та сесій Степногірської селищної ради;
· копію договору оренди нерухомого майна від 11 жовтня 2004 року;
· копію розрахунку орендної плати за нежитлове приміщення;
· акт № 16 приймання-передачі основних засобів;
· копію заяви ОСОБА_2 на ім'я голови Степногірської селищної ради;
· копію розпорядження № 245 виконавчого комітету Степногірської селищної ради;
копію додаткової угоди до договору №15.
Третя особа та її представник також заперечують проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на відсутність у прокурора підстав для звернення до суду через недотримання порядку представництва встановленого ст. 36, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», а саме здійснення представництва від імені держави на захист інтересів держави та громадян, а саме тих, які через свій фізичний або матеріальний стан, похилий вік не можуть самостійно захистити свої порушені або оспорювані права.
Другою підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, третя особа та її представник вважають пропуск прокурором строків на звернення до суду.
Крім того, третьою особою та її представником надано письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідкаОСОБА_3 , повідомив суду, що працює спеціалістом по комунальній власності селищної ради, в зв'язку з чим обізнаний зі всіма обставинами пов'язаними з відчуженням майна та подальшим оскарженням рішень прокуратурою Василівського району.ОСОБА_3 вважає що прокурор по перше безпідставно звернувся до суду, оскільки при зверненні вийшов за межи представництва встановленого Законом України «Про прокуратуру», а по друге законодавство щодо приватизації на яке посилається прокурор, регулює порядок приватизації державного майна, а не майна що належить територіальній громаді й не знаходиться у державній власності. Крім того свідок повідомив, що завдяки своєчасному продажу приміщення, селищна рада отримала кошти вкрай потрібні для забезпечення життєдіяльності селища, оскільки на той час через відсутність фінансування обумовленого початком фінансового року, неможливості отримання кредитів, відсутності підтримки як з боку районної так і обласної влади, відчуження певного майна було єдиним можливим способом уникнути катастрофи, яка б сталась через розмерзання опалювальної системи всього селища.
Заслухавши пояснення представника прокуратури, представників відповідача, третьої особи та його представника, дослідивши надані документи, суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного: - ст. 99 КАС України встановлено строки звернення до адміністративного суду відповідно до яких, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк. В судовому засіданні встановлено, що 10 квітня 2007 року прокурор звернувся до суду прокурором з вимогою про скасування рішення сесії Степногірської селищної ради № 13 від 24 січня 2006 року «Про продаж 371, 65 м2 будови пошти» та рішення виконкому Степногірської селищної ради № 1122 від 03 березня 2006 року «Про затвердження експертної оцінки і продаж будови пошти». Крім того представниками відповідача надані суду письмові підтвердження про направлення копій вище зазначених рішень до прокуратури Василівського району 20 березня 2006 року. Під час судового засідання представниками відповідача зроблено заяву з посиланням на положення ст. 100 КАС України, про відмову у задоволенні позову через пропуск процесуального строку прокурором на звернення до суду. В той же час прокурором не ставилося питання про поновлення процесуальних строків та не заперечувалися ствердження представників відповідача про своєчасну обізнаність прокурора про прийняття вищевказаних рішень. Виходячи з вищенаведеного, а саме: пропуску прокурором процесуальних строків, встановлених для звернення до суду, відсутність клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, наполяганні на
відмові у задоволенні адміністративного позову через пропущення строку звернення до суду з боку відповідача та третьої особи, суд, керуючись положеннями ст. ст. 99, 100 КАС України, вважає вказану обставину безумовною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову; Конституцією України визнається і гарантується місцеве самоврядування ( ст. 7), органи якого здійснюють права власника від імені українського народу в межах, визначених Конституцією ( ст. 13). Засади місцевого самоврядування визначаються виключно законами України. Згідно розділу 11 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: селищні ради та їх виконавчі органи ( ст. 140). Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ ( ст. 142). Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, управляють майном, що є в комунальній власності, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції ( ст. 143). Конституцією України передбачено ( ст. 41) право приватної, державної та комунальної власності. Згідно положень ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону, а отже законодавець чітко визначив, що перш за все в своїй діяльності органи місцевого самоврядування повинні діяти на підставі положень Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування», а потім вирішувати можливість застосування положень інших законів, за умови, що останні не будуть суперечити вищенаведеним носіям права. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( ст. 1) передбачає право комунальної власності - право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися майном. Згідно положень ст. 26 зазначеного закону, виключна компетенція селищних рад поширюється на прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна ( ст. 29). Статтею 60 Закону передбачено суб'єкт права комунального власності та право органу місцевого самоврядування здійснювати правомочності щодо розпорядження об'єктами права комунальної власності у тому числі продавати та вирішувати питання їхнього відчуження. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За наявності досліджених судом обставин, в судовому засіданні встановлено, що органом місцевого самоврядування, а саме: Степногірською селищною радою, що діє в інтересах та від імені територіальної громади, з урахуванням положень Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою запобігання катастрофи, викликаної великими морозами, що призвели до пошкоджень ліній водопостачання, водовідведення, обігріву будинків, за відсутності підтримку з боку органів районної влади та Держави, було прийнято рішення про продаж певного майна, що є комунальною власністю, відповідно до порядку, визначеного
радою, а кошти від продажу були спрямовані на забезпечення життєдіяльності селища, відповідно до чого суд приходить до висновку, що дії органу місцевого самоврядування при віриш енні питання про відчуження майна відповідали положенням Конституції, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інтересам територіальної громади. Одночасно, розглядаючи питання щодо посилання прокурора на невідповідність дій органу місцевого самоврядування, положенням Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств», суд вважає зазначені посилання безпідставними, оскільки зазначені закони регулюють правовідносини щодо майна, яке перебуває у державній власності, в той час, як предметом спору є рішення, пов'язані з комунальною власністю.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відповідно до ст. 94 КАС України, підлягають віднесенню на рахунок Держави.
Керуючись ст. ст. 7, 13, 41, 140, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України, ст. ст. 1, 24, 26, 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про приватизацію державного майна», Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову прокурора Василівського району Запорізької області - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, віднести на рахунок державного бюджету України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвали оскаржуване судове рішення.
постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України,
постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.