АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

29 червня 2011 року м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,

при секретарі Непомнящій О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 3 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу "дітям війни",

В С Т А Н О В И Л А:

7 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною відмову відповідача виплатити їй соціальну допомогу і зобов'язання нарахувати та виплатити їй з 2007 року по грудень 2008 року щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у сумі 2601,30 гривень. Позивачка зазначала, що вона має статус "дитини війни" і за законом має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% від мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач вимоги закону не виконує і не здійснює 30% доплату до пенсії.

Посилаючись на порушення своїх прав позивачка просила поновити строк звернення до суду та задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим, а також наполягав на застосуванні вимог ст.100 КАС України, з тих підстав, що позивачка пропустила строк звернення до суду без поважних причин. (а.с.17 ).

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 3 серпня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: в поновленні строку звернення до суду з адміністративним позовом відмовлено, визнано відмову відповідача виплатити позивачці соціальну допомогу з 22 травня 2008 року протиправною, зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

_________________________________________________________________________________

Головуючий в першій інст. Андрухів В.В. Справа № 22а- 2933 /2011

Доповідач: Федорова А.Є. Категорія КАС

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, і має статус "дитини війни".(а.с.4-5)

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни" у редакції від 18 листопада 2004 року, - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

У 2006-2007 роках позивачу не підвищувалась пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком через те, що на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинялась дія ст. 6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71, з урахуванням ст. 111, Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до п. 41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, зазначені положення п.41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України.

За змістом ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягало реалізації з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Суд, задовольняючи позов частково, і зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з проведенням відповідних виплат за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року, правильно виходив з того, що на підставі рішень Конституційного суду України визнавались неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і "Про Державний бюджет України на 2008 рік", тоді як у 2006 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинялась дія закону про виплату соціальної допомоги "дітям війни" і положення цього закону не визнавались неконституційними.

Відповідно до ст. ст. 99 ч.2, 100 ч.1 КАС України у редакції, чинній на час прийняття судом постанови, для звернення до адміністративного суду встановлювався річний строк і пропущення строку для звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягала одна із сторін.

Встановлено, що позов до суду пред'явлено 7 травня 2009 року, відповідач наполягав на застосуванні строків, передбачених ст. 99 ч.2 КАС України. (а.с.10,17)

Зважаючи на викладене, суд мав правові підстави для застосування строку звернення до адміністративного суду і обґрунтовано задовольнив позов в межах встановленого законом строку.

Постанову суду позивачка не оскаржує.

Доводи апелянта про те, що обчислення пенсій або підвищень до них, передбачених законодавством, залишився неврегульованим, виплата "дітям війни" підвищення до пенсій у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не передбачена законодавством, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правових висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову відсутні.

Керуючись ст.ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст. 206, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 3 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: А.Є.Федорова

Судді: А.П. Заїкін

М.В. Процик