РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.06                                                                                 Справа № 14/482.

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Попаснянського району в інтересах держави в особі Попаснянської міської ради, м. Попасна Луганської області

фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Попасна Луганської області

про стягнення 1216 грн. 49 коп.

за участю:

прокурора Кадацький В.М.  ;

представників сторін:

від позивача: Сідоренко О.І. представник по довіреності № 1508 від 01.11.06;

від відповідача: ОСОБА_1

Суть спору:  прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1216 грн. 49 коп. Позовна вимога ґрунтується на обставинах, пов'язаних з користуванням відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 до укладення договору оренди.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Луганської області від 01.11.2006р. дану справу передано на розгляд судді Пономаренко Є.Ю. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Лісовицького Є.А.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема вказуючи, що договір оренди не укладався, а тому правових підстав для сплати орендної плати за землю у нього не було.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню в частині стягнення збитків, оскільки доводи заявника та позивача є необґрунтованими, з наступних підстав.

Заявник просить суд стягнути збитки за період безоплатного користування землею а саме з 13.10.2002р. по 01.06.2006р. у сумі 1216 грн. 49 коп.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платник, який своєчасно не був залучений до сплати земельного податку, сплачує податок не більш як за два попередні роки.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Прокурор та позивач не наводять належного нормативного обґрунтування заявленої вимоги про стягнення збитків.

В обґрунтування позову прокурор -заявник посилається на норми п. «в»ст. 96 та ст. 212 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. «в»ст. 96 Земельного кодексу України землекористувач зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Проте, прокурором не заявляється до стягнення земельний податок або орендна плата, а також не доведено наявність правових підстав (правовстановлювальних документів) у відповідача, що зумовлювали б вчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Положення ст. 212 Земельного кодексу України передбачають можливість повернення власнику за рішенням суду самовільно зайнятих земельних ділянок. Проте, прокурор не заявляє вимоги про повернення земельної ділянки.

Разом з тим, статтями 156, 157 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) гарантовано право землекористувачів на відшкодування збитків, заподіяних обмеженням їх прав, в тому числі внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 157 Земельного Кодексу України (в редакції 2001 року) порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою  Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 ( із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ  N 21 ( 21-2004-п ) від 14.01.2004 ) затверджено “Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”.

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно п. 2 вказаного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст  обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

В  статті 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд ухвалою від 17.10.2006 р. зобов'язав прокурора - заявника надати розрахунок розміру заявлених до стягнення збитків, здійснений відповідно до вимог законодавства, докази завдання цих збитків відповідачем, усі рішення стосовно земельних ділянок по АДРЕСА_1, а також надати пояснення чому при визначенні розміру збитків взята до уваги земельна ділянка площею 0,113 га, розташована по АДРЕСА_1, яке відношення вона має до відповідача.

Але передбаченого Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам акту роботи комісії по визначенню розміру збитків суду не було надано. Не виконано вимоги ухвали і в решті. Прокурор, що був присутній у судовому засіданні не повідомив суду про наявність поважних причин, що зумовили невиконання вимог ухвали суду та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, слід зазначити, що справа слухається майже 2 місяці, протягом яких прокурор та позивач не надали належного обґрунтування заявленої вимоги та належних доказів.

Крім того, необхідно зазначити, що за загальним правилом збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах тощо. Розмір збитків, доказується позивачем.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (шкодою); вина відповідача - заподіювача шкоди.

Враховуючи фактичні обставини справи, суду не доведено належними засобами доказування всіх складових обставин, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків.

За таких обставин позовна вимога щодо стягнення збитків є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати при  подачі позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 01.11.2006 р. за згодою та сторін була оголошена тільки  вступна та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 03.11.2006 року. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                 Є.Ю. Пономаренко