АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Комінтернівського ВУЖКГ Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 4 серпня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до Комінтернівського ВУЖКГ Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комінтернівського ВУЖКГ Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (далі: ВУЖКГ), Комінтернівської селищної раді Комінтернівського району Одеської області (далі: селищна рада) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що з 2 жовтня 2007 року він працював на посаді начальника ВУЖКГ і розпорядженням голови селищної ради звільнений з роботи за власним бажанням 12 травня 2009 року. Заробітну плату він отримував в ВУЖКГ, однак остаточний розрахунок при його звільненні не був проведений, і трудова книжка не видана. Заборгованість на час звільнення складала 4196,96 грн., з яких було виплачено 3000 грн.
Уточнивши позовні вимоги і посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач остаточно просив суд стягнути з ВУЖКГ з урахуванням індексу інфляції: заборгованість по заробітній платі за період з 13 травня 2009 р. по 30 квітня 2011 р. у розмірі 1436,35 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 85006,45 грн. за період з 13 травня 2009 р. по 30 квітня 2011 р., та зобов'язати ВУЖКГ нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 1 травня 2011 року по день фактичного розрахунку; стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 50000 грн.; зобов'язати селищну раду перерахувати на рахунок ВУЖКГ загальну суму стягнення у розмірі 111442,80 грн. та видати йому належно оформлену трудову книжку. (а.с.59-63) Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заборгованості по заробітній платі до суми 836,35 грн. з урахуванням проведених відповідачем виплат.
________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Барвенко В.К. Справа № 22ц/1590/1220/2012
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 53
Відповідач ВУЖКГ позов визнав в частині залишку невиплаченої заробітної плати, в останній частині позовні вимоги вважає необґрунтованими.
Відповідач - селищна рада не брала участі у розгляді справи.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 4 серпня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 за період з 13 травня 2009 року по 30 квітня 2011 року заборгованість по заробітній платі в розмірі 836,35 грн. і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 85006,45 грн. та зобов'язано ВУЖКГ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 1 травня 2011 року по день фактичного розрахунку. Стягнуто моральну шкоду на користь ОСОБА_1 з ВУЖКГ 1000 грн., з селищної ради - 1500 грн. Зобов'язано селищну раду видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку. Також з відповідачів на користь держави стягнуті судові витрати. В решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ВУЖКГ просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам та наданим доказам.
Селищна рада апеляційну скаргу ВУЖКГ підтримала.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду-скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що вимоги позивача обґрунтовані, наданий ним розрахунок заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача, є правильним, позивачу завдана моральна шкода.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що відповідно до Статуту Комінтернівського ВУЖКГ Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області позивач був призначений на посаду начальника ВУЖКГ розпорядженням Голови селищної ради № 56-07 КР від 28 вересня 2007 року та наказом № 97 від 2 жовтня 2007 року. Розпорядженням Голови селищної ради № 64 від 12 травня 2009 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням 12 травня 2009 року.(а.с. 37-38,39-40)
У трудових відносинах позивач перебував безпосередньо з ВУЖКГ, де отримував заробітну плату. Розпорядженням Голови селищної ради від 12 травня 2009 р № 64 головному бухгалтеру ВУЖКГ було визначено провести виплату розрахункових згідно з вимогами чинного законодавства, однак остаточний розрахунок в день звільнення не був проведений. Заборгованість на час звільнення складала 4196,96 грн., з яких після звільнення позивачу було виплачено: 5 січня 2010 р.-1000 грн., 31 грудня 2010 року -1000 грн., 12 квітня 2011 року-1000грн., 23 червня 2011 року-600грн., 4 вересня 2011 року-596,96 грн. , що підтверджується видатковими касовими ордерами (а.с. 38,148-152,153)
26 серпня 2009 року і повторно 28-30 вересня 2009 року позивач звертався до начальника ВУЖКГ з заявами про надання йому довідки про заборгованість по заробітній платі, копії наказу про звільнення та копії трудової книжки, і йому було роз'яснено, що трудова книжка знаходиться у селищній раді, а розрахунок буде проведений частками у зв'язку з тяжким фінансовим становищем ВУЖКГ.(а.с.7-11)
З заявою про видачу трудової книжки до голови селищної ради позивач звернувся лише 14 жовтня 2009 року. Листом від 26 жовтня 2009 року голова селищної ради повідомив позивача про те, що він має отримати трудову книжку в селищній раді у спеціаліста по кадровій роботі, і цей лист був відправлений позивачу, про що є запис у журналі (а.с.41-42,159-161) Однак позивач за отриманням трудової книжки не з'явився і не просив переслати йому трудову книжку поштою. Враховуючи, що за вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, пересилання трудової книжки поштою допускається лише за письмовою згодою працівника, селищна рада не мала підстав для направлення позивачеві трудової книжки поштою без його згоди. Позивач з'явився до селищної ради лише 29 червня 2011 року і трудова книжка йому була видана під розпис, що підтверджує запис у книзі обліку руху трудових книжок. (а.с.143-146). Ці обставини свідчать про те, що позивач не отримав трудову книжку своєчасно за власною ініціативою.
Відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснив судам, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.(п.20) У справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення з заявою до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ст.ст.225,233 КЗпП України). У випадку непроведення розрахунку при звільненні перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.(п.25)
Судом встановлено, і це підтвердили сторони, що в день звільнення позивач працював, однак повний розрахунок з ним не був проведений, нарахована заробітна плата у розмірі 4196,96 грн. була виплачена частками протягом 2009-2011 років. При цьому компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати не була нарахована і згідно з довідкою ВУЖКГ про розрахунок компенсації за 2009, 2010 і 2011 роки складає 582,99 грн.(а.с.205-208)
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач порушив встановлений законом строк розрахунку при звільненні позивача і згідно зі ст.117 КЗпП України повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому відповідач, всупереч вимогам ст.ст.10,60 ЦПК України, не надав суду першої інстанції та апеляційному суду доказів, що строки розрахунку при звільненні позивача порушені не з його вини. Фінансові труднощі підприємства не виключають його вину в невиплаті працівникові сум у строки, встановлені законом та матеріальну відповідальність перед працівником. Згідно довідки ДПІ за період 2009-2011р.р. ВУЖКГ було прибутковим.(а.с.201.209)
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач міг отримати заробітну плату ще у 2009 році, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на ім'я позивача була відкрита зарплатна карта в Приват Банку, яка діяла до грудня 2009 р., однак протягом 2009 року відповідач не перерахував на рахунок позивача належні йому від підприємства суми заробітної плати.(а.с.207) Тому ці доводи також не є підставою для звільнення відповідача ВУЖКГ від матеріальної відповідальності за ст.117 КЗпП України.
Разом з тим, суд неправильно розрахував розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню за весь час затримки розрахунку, і необгрунтовано стягнув на користь позивача 85006,45 грн.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Згідно з п.2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Позивач був звільнений з роботи 12 травня 2009 року, тому середній заробіток повинен обчислюватися за останні 2 календарні місяці роботи, тобто за березень-квітень 2009 року. Згідно довідки відповідача заробітна плата позивача за два місяці до звільнення складала 5776,30 грн., а саме: за березень 2009 року - 2904,00 грн., за квітень 2009 року -2872,30 грн.(а.с.147)
Таким чином, відповідно до встановленого п.п.2,3 Порядку обчислення середньої заробітної плати загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача повинен обчислюватися, виходячи з відпрацьованих робочих днів у березні 2009р.-22 р.д., у квітні 2009р.-20 р.д., середньоденного заробітку 137,53 грн.(5776,30 грн. : 42 р.д.), середньомісячного заробітку 2888,13 грн.(137,53 х 21дн.), часу затримки розрахунку-27 місяців 14 днів.( 2888,13 х 27міс.= 77979,51 + 137,53х14дн. = 1925,42 грн.) і складає 79904,93грн. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з наступним утриманням з даної суми податків та інших обов'язкових платежів.
На підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 р., Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України № 159 від 21 лютого 2001 року(далі: Порядок) позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої йому, але не виплаченої в день звільнення.
Згідно видаткових касових ордерів позивачеві була виплачена заробітна плата частками: 5 січня 2010 р.-1000 грн., 31 грудня 2010 року -1000 грн., 12 квітня 2011 року-1000грн., 23 червня 2011 року-600грн., 4 вересня 2011 року-596,96 грн. (а.с.148-152) Розрахунок компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, наданий відповідачем, відповідає встановленому Порядку, сума компенсації складає 582,99 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд зазначив у рішенні, що неправомірні дії ВУЖКГ щодо несвоєчасної виплати заробітної плати при звільненні, а також неправомірна бездіяльність селищної ради щодо несвоєчасного оформлення та видачі трудової книжки завдали позивачу моральних страждань, що виразилось в неможливості працевлаштування позивача і забезпечення належних матеріальних умов для існування.
Проте такі висновки суду засновані на припущенні і не відповідають обставинам справи, наданим доказам та вимогам закону.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом даної норми права до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, і ці обставини з урахуванням правил змагальності сторін повинні бути належно доведені.
Згідно зі статями 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме: позбавлення права на працю та можливість заробляти собі на життя, неможливість працевлаштуватися та забезпечити нормальні матеріальні умови життя для себе та своєї сім'ї у зв'язку з відсутністю трудової книжки, великі моральні переживання, втрата душевного спокою, повинні бути належно доведені. Однак в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивач не надав суду та апеляційному суду доказів на підтвердження цих обставин, і не довів, що йому завдана моральна шкода, яка стала наслідком порушення його трудових прав. Позивач не довів, що після звільнення він мав намір працевлаштуватися, однак не був прийнятий на роботу у зв'язку з відсутністю трудової книжки. Позивач є пенсіонером, інвалідом війни 2 групи, отримує пенсію, не працює і самостійно розпорядився своїм правом на отримання трудової книжки. Позивач також не надав належних доказів, підтверджуючих матеріальні умови його життя, та те, що наявність у нього загальних захворювань (гіпертонії, головної болі,тощо) є наслідками неотримання заробітної плати у сумі 4196,96 грн. або трудової книжки. Підстави звільнення від доказування відсутні.
Посилання позивача на те, що його дочка навчалася в інституті за контрактом не є підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки з наданого позивачем договору № 021-1Д вбачається, що ОСОБА_3 особисто уклала договір на навчання з 1 вересня 2008 року по 1 березня 2010 року і зобов'язалася вносити плату за отриману освіту. Доказів, що навчання ОСОБА_3 оплатив саме позивач, він не надав. (а.с.210)
З матеріалів справи вбачається, що позивач був керівником ВУЖКГ і звільнений за власним бажанням. Про непроведення з ним розрахунку та про місце зберігання його трудової книжки йому, як керівнику підприємства, було відомо при звільненні, та повідомлено відповідачами ще у 2009 році, однак за отриманням трудової книжки у селищну раду він не з'явився, тривалий строк не наполягав на поновленні своїх трудових прав у встановленому законом порядку, зі скаргами ані з позовом до суду він протягом 2009-2010 років не звертався. Позов ОСОБА_1 подав лише у квітні 2011 року, тобто через два роки після звільнення, хоча нічого йому не заважало звернутися до суду після того, коли він дізнався про порушення свого права у 2009 році.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідачі посилаються на те, що у січні 2009 року була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ВУЖКГ за 2006-2008 роки і виявлено фінансових порушень на загальну суму 1082480,78 грн., що підтверджується Актом.(а.с.162-198) Після ревізії позивачу було запропоновано усунути виявлені фінансові та інші порушення в роботі підприємства, однак він це не зробив, подав заяву про звільнення і після звільнення на підприємство не з'являвся.
Стягнення з відповідача моральної шкоди лише на підставі заяви позивача про наявність такої шкоди, якщо немає обставин, зазначених у ч.1 ст.237-1 КЗпП України (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя) не відповідає змісту статті 237-1 КЗпП України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обставини, які мають бути підставами для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237-1 ЦПК України, тому його вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення трудового спору.
Рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.212,213,214 ЦПК України, підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 799грн.05 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Комінтернівського ВУЖКГ Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 4 серпня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Комінтернівського ВУЖКГ Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області на користь ОСОБА_1: компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 582 грн. 99 коп.; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 79904 грн.94 коп. з утриманням з даної суми податків та інших обов'язкових платежів.
В решті в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ВУЖКГ Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області в дохід держави судовий збір в сумі 799 грн.05 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: А.П. Заїкін
М.В. Процик