АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,
встановила:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить усунути їй перешкоди у користуванні власністю - будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідачів з вказаного будинку.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав її позовні вимоги, та просив суд їх задовольнити, посилаючись на те, що спірний будинок належить позивачці на праві приватної власності, однак, в ньому мешкають відповідачі, що заважає їй користуватися вказаним будинком. У зв'язку з наведеним, вона вимушена мешкати за іншою адресою, не може мешкати у власному будинку, чим порушуються її права власника.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, проти його задоволення заперечувала.
Представник ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що позивачка до виникнення спору мешкала в надвірній споруді - літній кухні, якою їй ніхто не перешкоджав користуватися. Відповідачі весь час мешкають в будинку, зробили там ремонт.
Третя особа - представник органу опіки та піклування Троїцької сільської Ради в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що виселення дітей призведе до порушення їх прав.
Рішенням суду, позов був задоволений в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його винесенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами - літньою кухнею, підвалом, навісами, цистерною і огорожами - в цілому належить позивачці ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок САС №408630. В цьому будинку, відповідно довідки-виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку, а також до довідки Троїцької сільської Ради Біляївського району Одеської області, зареєстровані та мешкають позивачка та відповідачі. Згідно поясненням сторін та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивачка раніше мешкала за вказаною адресою, але не в житловому будинку а у приміщенні літньої кухні. Деякий час тому позивачка почала звертатися до сільської Ради із заявами про те, що відповідачі її ображають, після чого вона пішла жити до родичів, та зараз не проживає за вказаною адресою. Тому суд, керуючись ст.ст. 317, 319, 321 та 391 ЦК України вважав позов обґрунтованим, задовольнив його, та усунув перешкоди позивачці у користуванні власністю, шляхом виселення відповідачів зі вказаного будинку.
Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками.
Так, суд першої інстанції в своєму рішенні не звернув своєї уваги на правовий статус відповідачів, які вселилися та були зареєстровані у спірній будівлі як члени сім'ї власника(а.с.20, 42). Суд не вказав в своєму рішенні, що відповідач ОСОБА_5 є рідним онуком позивачки, що він постійно мешкав у спірному будинку раніше, що після вселення зі своєю сім'єю він вів спільне господарство з бабусею, обробляв присадибну ділянку, проводив ремонт спірної будівлі. Вказані обставини були доведені в судовому засіданні апеляційного суду, позивачка та її представник не надали жодного документа, які б спростовували ці обставини.
Також, суд вказавши, що «деякий час тому позивачка почала звертатися до сільської Ради із заявами про те, що відповідачі її ображають» не навів жодного письмового доказу цих обставин, матеріали справи також не містять таких доказів.
Відповідно до ст.64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача,
їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно статті 157 цього ж Кодексу, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Статтею 116 ЖК України передбачено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
На вказані норми діючого законодавства суд першої інстанції своєї уваги не звернув, їх не застосував при вирішенні справи. Позивач не навела жодного доказу незаконної реєстрації будь-кого з відповідачів, їх не дбайливого ставлення до її жилого будинку, ухиленні від участі у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту, а також не надала доказів систематичного руйнування чи псування спірного жилого приміщення, використання його не за призначенням, що відповідачі систематично порушують правила соціального співжиття, та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, та чи були взагалі такі заходи.
Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та висновки районного суду не відповідають обставинам справи, суд при цьому порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення у зв'язку з недоказаністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 2-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 червня 2011 року скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан