АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2012 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Заїкіна А.П., Мизи Л.М.,
при секретарі: Тьосовій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 7 вересня 2010 року про забезпечення позову та рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності, за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, з участю третіх осіб Прокуратури Приморського району м.Одеси, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про приведення приміщення у попередній стан,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про приведення приміщення у попередній стан згідно з проектом забудови. Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначав, що ОСОБА_1, який є власником частини квартири АДРЕСА_1 самовільно виконав роботи по реконструкції квартири з її демонтажем. 10.12.2008 року Приморською районною адміністрацією було прийнято розпорядження № 1964 про приведення самовільно реконструйованої частини квартири до попереднього стану згідно з проектом забудови. ОСОБА_1 неодноразово направлялися приписи про припинення самовільної реконструкції, однак він на це не реагує. Посилаючись не те, що відповідач виконав реконструкцію квартири без отримання необхідних дозволів та відповідних документів, із порушенням прав власників суміжних приміщень, позивач просив задовольнити позов та зобов'язати ОСОБА_1 за власні кошти привести самовільно реконструйовану квартиру у попередній стан згідно з проектом забудови шляхом демонтажу новозведеної будівлі та відновлення квартири № 3.
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири, з метою поліпшення житлових умов здійснив її реконструкцію, шляхом демонтажу конструкцій існуючої квартири і побудування нової квартири, що відповідає будівельним нормам і правилам та не порушує прав й інтересів інших осіб.
Одеська міська рада позов ОСОБА_1 не визнала.
____________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Погрібний С.О. Справа № 22ц/1590/1185/2012, категорія ЦП-6
Доповідач Федорова А.Є. № 22ц/1590/1186/2012, категорія ЦПК-7
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 7 вересня 2010 року у порядку ст. ст.151-153 ЦПК України позов Приморської районної адміністрації забезпечено забороною вчиняти певні дії: проводити роботи по реконструкції та будівництву за адресою: АДРЕСА_1.; видавати документи про введення в експлуатацію будівлі, зведеної замість квартири № 3; проводити реєстрацію права власності на цю будівлю.(а.с.142)
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2011 року позов Приморської районної адміністрації ОМР про приведення приміщення у попередній стан згідно з проектом забудови задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на реконструйовану квартиру відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, а також скасувати ухвалу суду про забезпечення позову, мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи спір, суд керувався тим, що ОСОБА_1 самовільно здійснював реконструкцію належної йому квартири № 3 шляхом демонтажу квартири та побудування на її місці нової квартири. Роботи розпочати без отримання відповідних дозволів та без проектної документації і проведені з порушенням вимог ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.24 закону України «Про планування і забудову територій», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. № 76, а також з порушенням прав та законних інтересів третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які мешкають у тому ж будинку.
Висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права. Фактичні обставини встановлені судом повно і правильно, підтверджуються матеріалами справи. Вказаним обставинам та наданим доказам суд дав правильну оцінку, що відображено в мотивувальній частині рішення.
Відповідно до частин 1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила(здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
За змістом зазначених норм правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Оскільки суд першої інстанції встановив, що реконструкція квартири відповідача ОСОБА_1 проведена без належного на те дозволу та без наявності проектної документації, визначився із характером спірних правовідносин та правовими наслідками самочинної перебудови, рішення суду є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог ст.ст. 212,213-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.
Також відсутні підстави для скасування ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 7 вересня 2010 року суду про забезпечення позову.
Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Задовольняючи заяву позивача Приморської районної адміністрації ОМР про забезпечення позову, суд правильно виходив з того, що між сторонами виникли складні правовідносини щодо самовільного реконструювання квартири у житловому будинку і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, даним судам у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»
Оскільки позивач вимагає приведення самовільно реконструйованого житлового приміщення до попереднього стану згідно з проектом забудови, тому застосований вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав встановлених законом підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а ухвала суду не відповідає вимогам ч.3 ст.151 ЦПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є необґрунтованими.
Апеляційна скарга не містить доводів, які можуть бути підставою для скасування ухвали суду, тому задоволенню не підлягає.
Таким чином, ухвалу суду про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, пов'язані з продовженням самовільного будівництва, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації цього права, постановлено з додержанням норм процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.
Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1,ч.2 п.1, 308, 312 ч.1 п.1, 314, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А
Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 7 вересня 2010 року про забезпечення позову та рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: А.П. Заїкін
Л.М.Миза