АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2, представників відповідачів, КП ЖКС "Чорноморський", - ОСОБА_3, та КП "Теплопостачання міста Одеси", -
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський", Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про визнання дій по нарахуванню заборгованості за житлово-комунальні послуги незаконними, скасування заборгованості, повернення передплачених грошових коштів за житлово-комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
10 березня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, а згодом остаточно його уточнив, обґрунтовуючи вимоги тим, що він проживає у АДРЕСА_1 й вважає, що йому незаконно нарахували заборгованість за житлово-комунальні послуги на 01 вересня 2011 року на загальну суму 2 466, 69 грн., у тому числі: СДПТ - 1 404, 69 грн., ліфт - 7, 61 грн., радіоточка - 45 грн., вивіз сміття - 97, 50 грн., постачання гарячої води та опалення - 901, 77 грн. Він передплатив за житлово-комунальні послуги на загальну суму 874, 50 грн., у тому числі: СДПТ - 406, 50 грн., вивіз сміття - 468 грн. Вказаними неправомірними діями йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 50 000 грн.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив позов задовольнити.
Представники відповідачів, КП ЖКС "Чорноморський" та КП "Теплопостачання м. Одеси" проти позову заперечували і в своїх поясненнях зазначали, що позивач ОСОБА_2 не сплачує за надані житлово-комунальні послуги в повному обсязі. Тому склалася заборгованість за вказані послуги.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_2, представників відповідачів, КП ЖКС "Чорноморський", - ОСОБА_3, та КП "Теплопостачання міста Одеси", - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до частини 3 ст. 20 вказаного Закону споживач зобов'язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; 3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з складом сім'ї чотири чоловіка проживає у АДРЕСА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надають йому відповідачі КП ЖКС "Чорноморський" та КП "Теплопостачання м. Одеси".
Позивач ОСОБА_2 не сплачує за надані житлово-комунальні послуги в повному обсязі, у наслідок чого склалася заборгованість.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_2 не виконує обов'язок по сплаті за житлово-комунальні послуги своєчасно та в повному обсязі. В судовому засіданні не доведено, що дії відповідачів по нарахуванню йому заборгованості за житлово-комунальні послуги є неправомірними. Тому законних підстав для задоволенню позову немає
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, викладених у п. п. 3, 5 постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для відшкодування позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди немає.
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.
Доводи позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду є незаконним, оскільки суд безпідставно не врахував його розрахунки по сплаті за житлово-комунальні послуги, не можуть бути прийняти до уваги за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами у справі доказам у відповідності до вказаних положень процесуального законодавства і з достовірністю встановив, що позивачем ОСОБА_2 не надано суду першої інстанції переконливих доказів у підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Тому законних підстав для задоволення його позову немає.
Також безпідставними є твердження позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконними, оскільки суд не застосував до спірних правовідносин правила позовної давності.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький