АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
6 червня 2011 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси на постанову Київського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу "дітям війни",
В С Т А Н О В И Л А:
25 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання відмову відповідача в виплаті їй соціальної допомоги безпідставною та зобов'язання нарахувати та виплатити їй, як "дитині війни" щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006-2008 роки у сумі 3900 гривень. Позивач зазначала, що вона має статус "дитини війни" і за законом має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% від мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач вимоги закону не виконує і не здійснює доплату до пенсії. Посилаючись на порушення своїх прав позивач просила поновити строк звернення до суду та задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим, а також наполягав на застосуванні вимог ст.100 КАС України, з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано безпідставною відмову відповідача у виплаті позивачці щомісячної державної соціальної допомоги та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року-123,02 грн., з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року -124,53 грн., з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року -144,3 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року -144,6 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року -149,4 грн. на місяць. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову скасувати в частині задоволення вимог позивача та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні з таких підстав.
__________________________________________________________________________________
Головуючий в першій інст. Гаращенко Д.Р. Справа № 22а- 1473 /2011
Доповідач: Федорова А.Є. Категорія КАС
Згідно зі ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України і має статус "дитини війни" (а.с.6-7).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни" у редакції від 18.11.2004 року, - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2006 - 2007 роках не підвищувалась пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком через те, що на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинялась дія ст.6 Закону України- "Про соціальний статус дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71, з урахуванням ст. 111, Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до п. 41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, зазначені положення п.41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України.
За змістом ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд, задовольняючи позов частково і зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року не звернув уваги на те, що за змістом ст.99 ч.2 і ст.100 ч.1 КАС України, у редакції, чинній на час вирішення спору у суді першої інстанції, для звернення до адміністративного суду встановлювався річний строк і пропущення строку для звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адмінстративного позову.
У зв'язку з цим, вимоги стосовно проведення перерахунку за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 25 вересня 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, передбачений ст.99 КАС України, і відповідач у своїх запереченнях у судовому засіданні наполягав на застосуванні ст.100 КАС України.(а.с.11)
Твердження позивача про те, що про порушення своїх прав їй стало відомо лише на початку 2008 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач, як пенсіонер, з 1996 року отримує пенсію і в її посвідченні є штамп «дитина війни» (а.с.6).
Про розмір отриманої пенсії і про те, що щомісячно не нараховується і не виплачується до пенсії 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, позивачу було беззаперечно відомо ще у 2006 році.
Застосування судом вимог ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про те, що суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, є помилковим.
У розумінні ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", лише нараховані і не виплачені суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Зважаючи, що щомісячна соціальна допомога як "дитині війни", позивачу у 2006-2008 роках не нараховувалась, відсутні правові підстави для ствердження про те, що позивачка має право на судовий захист без обмеження будь-яким строком.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду без поважних причин і її позов підлягає задоволенню з 25 вересня 2008 року, тобто у межах річного строку для звернення до адміністративного суду (позов до суду пред'явлено 25 вересня 2009 року) .
Доводи апеляційної скарги про те, що обчислення пенсій або підвищень до них, передбачених законодавством, залишився неврегульованим, фінансування виплат має проводитись із Державного бюджету України, а не за рахунок відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно обов'язку відповідача виплатити і нарахувати позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року соціальну допомогу як "дитині війни" відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).
Разом з тим, зазначення судом першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення про стягнення з відповідача конкретних сум підвищення до пенсії позивача щомісячно не є вірним, оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення» обов'язок щодо розрахунку розміру пенсійних виплат покладено на органи Пенсійного фонду України.
Відповідно до положень статей 21, 105 та 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Тому суд першої інстанції встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен був визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретної суми.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилково не застосував норми процесуального права стосовно строків звернення до адміністративного суду та помилково зазначив про стягнення конкретних сум, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, постанову суду - змінює, з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.
Керуючись ст.ст. 195, 198 ч.1 п.2, ст. 201 ч.1 п.1, 205 ч.2; 207, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину постанови у новій редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси у виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 25 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", як особі, що має статус "дитина війни", у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 25 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є.Федорова
Судді: А.П. Заїкін
М.В. Процик