АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

6 червня 2011 року м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,

при секретарі Непомнящій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Одеси від 5 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоплаченої пенсії,

В С Т А Н О В И Л А:

8 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувася до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФ) про стягнення нарахованої але недоплаченої пенсії з 1 січня 2006 року по 8 вересня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на день розрахунку. Позивач зазначав, що він є пенсіонером і з 1999 року отримує пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». 19 жовтня 2009 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату недоплаченої різниці пенсії, починаючи з 1 січня 2006 року по теперішній час, та в подальшому просив виплачувати пенсію в повному обсязі без урахування максимального розміру пенсії, однак у цьому відповідачем йому було відмовлено .

Посилаючись на порушення своїх прав та вимог закону, позивач просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав і наполягав на відмові у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а також зазначив, що позивач отримав пенсію відповідно до діючого законодавства у розмірі, що не перевищувала 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, а з 8 вересня 2009 року нарахування та виплата пенсії здійснюється без обмеження 12 мінімальними розмірами пенсії за віком.

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 5 липня 2010 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить постанову скасувати і прийняти нову постанову про задоволення його позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

____________________________________________________________________________

Головуючий в першій інст. Васильків О.В. Справа № 22а-1518/2011

Доповідач: Федорова А.Є. Категорія КАС

Згідно зі ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади прокурора-криміналіста військової прокуратури Одеського гарнізону та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-Х11 йому призначена та виплачується пенсія по інвалідності з 3 липня 1999 року. Як інвалід ІІ групи він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, а його право на виплату пенсії без обмеження 12 мінімальними пенсіями за віком відновилось з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 19-рп2009 року від 8 вересня 2009 року.

Такі висновки суду є обґрунтованими та відповідають вимогам закону.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Відповідно до ст. 97 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках, зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відповідно до яких з 1 січня 2008 року максимальний розмір додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп2009 від 8 вересня 2009 року пункт відносно максимального розміру пенсій визнаний неконституційним.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсійне забезпечення без обмеження 12 мінімальними розмірами пенсії за віком з 8 вересня 2009 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду є необґрунтованими і суперечать матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач звернувся до суду 18 лютого 2010 року. В запереченнях на позов відповідач наполягає на застосуванні ст.ст.99,100 КАС України.

Суд визнав, що позивачем пропущений строк звернення до суду з поважних причин.

Колегія суддів вважає такий висновок суду обґрунтованим з таких підстав.

Позивач є пенсіонером, інвалідом ІІ групи і з 3 липня 1999 року отримує пенсію у розмірі, яка йому нарахована.(а.с.9-20) Те, що позивачу було відомо про розмір нарахованої та отриманої пенсії свідчать також судові рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 березня 2003 року, від 13 листопада 2006 року; Одеського адміністративного суду від 25 березня 2009 року(а.с.46,53)

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову. Висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують правові висновки суду першої інстанції, тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про задоволенняі позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м.Одеси від 5 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: А.Є.Федорова

Судді: А.П. Заїкін

М.В. Процик