АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Драгомерецького М.М.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Сенчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення утримання повнолітньої дитини, яка навчається,

в с т а н о в и л а:

23 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що згідно рішення Балтського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2008 року він сплачує аліменти в розмірі ј частини його доходу на утримання дочки ОСОБА_4, яка навчається. 30 липня 2011 року вона уклала шлюб і вже не потребує матеріальної допомоги.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. 199 СК України, позивач ОСОБА_2 просив суд позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що дочка ОСОБА_4 продовжує навчаться й потребує матеріальної допомоги. Тому підстав для припинення її утримання з боку батька немає.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Судом першої інстанції встановлено, що повнолітня дочка сторін у справі ОСОБА_4 продовжує навчається у вищому навчальному закладі на контрактній основі і потребує матеріальної допомоги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що законних підстав для припинення утримання дочки ОСОБА_4, яка навчається, немає.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Доводи позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд не врахував, що дочка ОСОБА_4 не потребує матеріальної допомоги у зв'язку з укладенням шлюбу, не можуть бути прийняти до уваги, за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В порушення зазначених вимог процесуального законодавства позивач ОСОБА_2 не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів у підтвердження своїх вимог, а посилання на те, що укладення шлюбу дочкою ОСОБА_4 є підставою для припинення її утримання є безпідставними.

Тому суд першої інстанції правильної виходив з того, що підстав для припинення утримання дочки ОСОБА_4 з боку батька немає.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Балтського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік