АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-особа без самостійних вимог приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним,-
встановила:
Позивач звернулась з позовом до ОСОБА_1, в якому просила суд визнати заповіт від 10 березня 2005 року, за яким ОСОБА_5 заповіла усе своє майно ОСОБА_1, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - недійсним. В своїх вимогах посилалася на те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є рідною донькою позивача, що покінчила життя самогубством.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді:
· 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі договору дарування від 20.10.2003 року;
· 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, яка належала їй на підставі договору дарування №1710 від 21.03.2005 року.
Єдиними спадкоємцями за законом першої черги, згідно ст. 1261 ЦК України, є позивачка - її мати, неповнолітній син ОСОБА_3, і відповідач - батько ОСОБА_1
З відповідачем ОСОБА_1 , позивач розірвала шлюб 30 років потому. Батько з донькою за цей час не спілкувались, у відповідача інша родина.
При зверненні до державної нотаріальної контори №4 за прийняттям спадщини, позивач дізналась, що існує заповіт доньки ОСОБА_5, в якому все своє майно вона заповіла відповідачу.
Позивач вважає що заповіт, вчинений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 є недійсним, тому що померла донька страждала психічними розладами з 16 років, в 1985 році ОСОБА_5 вперше спробувала покінчити життя самогубством, після чого лікувалась в Одеській психіатричній лікарні №2 с. Олександрівка, Комінтернівського району Одеської області з 2005 року. Після смерті в січні 2005 року її брата ОСОБА_1, стан здоров'я ОСОБА_5 різко погіршився, почастішали випадки неприйняття нею дійсності, життєвих ситуацій, коливання настрою, вона вела себе неадекватно, агресивно та буйно. Спроби покращити її психічний стан нічого не дали, добровільно лікуватись не бажала. З 1985 року ОСОБА_5 страждала психічним захворюванням, неадекватно сприймала життєві обставини, своє близьке оточення, в неї часто змінювався настрій.
В день самогубства ОСОБА_5, за нею спостерігався процес психічного розладу, в зв'язку з чим позивач викликала швидку допомогу із ОПЛ №2 (с. Олександрівка), але ні позивач, ні лікарі «швидкої» не могли з нею впоратись і вона стрибнула з висоти 8-го поверху своєї квартири по АДРЕСА_3. Факт самогубства підтверджується довідкою Одеської обласної клінічної лікарні.
У зв'язку з викладеним, позивачка просить спірний заповіт від 10 березня 2005 року визнати недійсним, тому що ОСОБА_5 на момент укладання заповіту не розуміла значення своїх дій і не керувала ними.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги повністю, просила їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав, просив залишити без задоволення, посилаючись на те, що донька ОСОБА_5 не була психічно хворою, що вона добровільно заповіла йому як батьку усе своє майно.
Рішенням суду позов був задоволений в повному обсязі.
На це рішення суду, апеляційну скаргу подав відповідач, який просить його скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його винесенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків фактично послався лише на пояснення позивачки та свідків.
По справі не було проведено посмертної судово-психіатричної експертизи, висновки якої могли бути покладені в обґрунтування рішення суду.
Єдиними письмовими доказами, на які послався суд, є епікриз історії хвороби від 20.01.1986р. (а.с.23), з якого вбачається що 16-річна ОСОБА_5 (після зміни призв. ОСОБА_5) знаходилася з 16 по 20.01.1986р. на лікуванні в Одеській обласній психіатричній лікарні №2 з діагнозом: «ситуационное расстройство поведения, суицидальная попытка (демонстративная)».
Також суд послався на медичну картку ОСОБА_5 (а.с.24).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки ані вказаному в епікрізі діагнозу медичної установи, де лікувалася неповнолітня ОСОБА_5, в якому чітко прописано, що вона скоїла лише демонстративну суіцідальну спробу, ані медичній карті, з яких вбачається, що їй не було поставлено жодного діагнозу щодо будь-якої психіатричної хвороби, як на час такої спроби, так і протягом всього її подальшого життя.
З наданої медичної картки вбачається, що ОСОБА_5 в 2002р. лікувалася виключно з приводу неодноразових респіраторних захворювань. Наступне звернення було зафіксовано тільки 23.05.2006р. Після цього, наступні записи в цій медичній карті були виконані лише в 2008р. зі слів матері різними невстановленими лікарями, без указання їх медичної спеціальності, про що свідчать тільки їх підписи.
Також колегія суддів звертає свою увагу на те, що допитані по справі свідки не є фахівцями в області психіатричних захворювань, вони не могли дати і не дали повні та належні свідчення щодо наявності або відсутності психіатричного захворювання у ОСОБА_5, її можливості розуміти значення своїх дій або керувати ними взагалі, а тим паче саме на момент укладення 10.03.2005р. заповіту на ім'я відповідача.
Таким чином, судом першої інстанції по справі не було зібрано жодного належного доказу наявності у ОСОБА_5 будь-якого психічного захворювання, перебування нею на момент укладення спірного заповіту в стані, в якому б вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення у зв'язку з недоказаністю позовних вимог, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи,недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які
суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 2-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року - скасувати, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-особа без самостійних вимог приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді М.М. Драгомерецький
В.О. Панасенков
Копія вірна
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік