АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 1 жовтня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором звернути стягнення на предмети застави та іпотечне майно: ТЗ Montracon, 1992 року випуску, тип: напівпричіп платформа, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належать позивачу на праві власності, з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для укладення договору купівлі-продажу цього майна від імені відповідача, або будь-яким іншим способом з особою-покупцем, зі зняттям вказаного ТЗ з обліку в органах ДАІ України та надання всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. А також на житловий будинок та земельну ділянку, загальною площею 271 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 2-1701 від 6.04.2007 р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Свої вимоги мотивує тим, що 21.02.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №90М, за яким останній одержав кредит в сумі 40 000 доларів США строком до 21.02.2012 року зі сплатою 14,00% річних. ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит у встановлений термін та сплатити нараховані по ньому відсотки. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором з відповідачем також було укладено договір застави телевізора та автомобіля, а також договір іпотеки зазначеного житлового будинку та земельної ділянки.
Посилаючись на те, що боржник неналежним чином виконує своє зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків просить звернути стягнення на вказане майно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. При цьому пояснила, що відповідач не виконує умови кредитного договору, на письмові звернення не реагує, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.
Розгляд справи проведено за відсутності відповідача.
Рішенням суду позов задоволено в повному обсязі. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 90М від 21.02.2007 року було звернуто стягнення на предмети застави та іпотечне майно:
· телевізор LG Digital 2004 року випуску та ТЗ Montracon, 1992 року випуску, тип: Напівпричіп платформа, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належать ОСОБА_1 на праві власності, з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для укладення договору купівлі-продажу цього майна від імені відповідача, або будь-яким іншим способом з особою-покупцем, зі зняттям вказаного ТЗ з обліку в органах ДАІ України та надання всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
· на житловий будинок та земельну ділянку, загальною площею 271 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки № 2-1701 від 6.04.2007 р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Також було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1414,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 250 грн., і за надання правової допомоги 500 грн., а всього 2 164 грн. 50 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його винесенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №90М, за яким останній одержав кредит в сумі 40 000 доларів США строком до 21.02.2012 року зі сплатою 14% річних, (а.с.8-11).
Кредит ОСОБА_1 виплачував не належним чином, і на момент винесення рішення, загальна заборгованість за договором про надання кредиту становить 3 008,98 доларів США , що по курсу НБУ становить 23 770 грн. 94 коп. в тому числі: заборгованість за кредитом - 2 880,17 доларів США, що по курсу НБУ становить 22 753,34 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 323,58 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 24,56 долари США, а також послуги спеціалістів в області права 63,29 долари США, що по курсу НБУ становить 500 грн.
В рахунок виконання зобов'язання між сторонами були укладені договори застави телевізора, транспортного засобу, та договір іпотеки житлового будинку з земельною ділянкою (а.с.12-19), згідно яких відповідач передав у заставу телевізор LG Digital 2004 року випуску, ТЗ Montracon, 1992 року випуску, тип: напівпричіп платформа, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, загальною площею 271 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Далі суд першої інстанції вказав, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором. В порушення вказаних вимог боржник ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору, гроші не повертає, тобто не належним чином виконує зобов'язання, а тому відповідно до наведених судом норм діючого законодавства, та укладених договорів, суд першої інстанції вважав вимоги позивача обґрунтованими і законними, а тому підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
З вказаними висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися, так як суд при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального права.
Так, відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення не менш ніж у тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Жодного посилання на те, що передбачена законом письмова вимога була надіслана відповідачу до подання позову, позивач не навів ні в своїй позовній заяві, ні в додатках до неї, ні в своїх поясненнях в суді першої інстанції.
Отже, так як з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України "Про іпотеку" банком іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася, то позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, в його задоволенні слід відмовити, так як недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.
Крім цього, суд першої інстанції, звернувши стягнення на предмет застави - телевізор LG Digital 2004 року випуску, вийшов за межі позовних вимог, так як в самій позовній заяві, та в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.2, 74) позивач не просив суд звернути стягнення на вказане заставне майно.
Відповідно до ч.5 ст.590 ЦК України, якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.
Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому є підстави для зміни рішення суду першої інстанції і виключення з резолютивної частини рішення вказівок суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а також на предмет застави - телевізор LG Digital 2004 року випуску.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 1 жовтня 2010 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення вказівку суду щодо звернення стягнення на предмет застави - телевізор LG Digital 2004 року випуску, а також на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, загальною площею 271 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
В частині звернення стягнення на предмет застави - ТЗ Montracon, 1992 року випуску, тип: Напівпричіп платформа, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належать ОСОБА_1 на праві власності, а також щодо стягнення судових витрат, рішення залишити без зміни.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький