АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.

при секретарі: Сенчук А.О.,

за участю: представника відповідачів, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, ОСОБА_2, представник третьої особи, Управління Служби безпеки України в Одеській області, ОСОБА_3, представник

прокуратури Приморського району м. Одеси, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та заступника прокурора Приморського району м. Одеси на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2011 року за позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, треті особи, Управління Служби безпеки України в Одеській області, ОСОБА_7, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси, про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями органу досудового слідства,

в с т а н о в и л а:

12 листопада 2009 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області, треті особи, ОСОБА_7, Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, а згодом пред'явив позов до Державного казначейства України (після зміни назви - Державної казначейської служби України), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (після зміни назви - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області), треті особи, Управління Служби безпеки України в Одеській області, ОСОБА_7, за участю прокурора Приморського району м. Одеси, обґрунтовуючи вимоги тим, що 18 липня 2000 року робітниками прикордонної служби України були затримані та доставлені до Роздільнянської митниці Державної митної служби України вантажний

автомобіль "КАМАЗ", держаний номер НОМЕР_1, з причепом з вантажем цукру вагою 20 000 кг під керуванням водія громадянина Молдови ОСОБА_7 Автомобіль з причепом та вантаж 20 000 кг цукру, який належав позивачу громадянину Молдови ОСОБА_6, були вилучені, про що був складений протокол особистого огляду документів та вилучення речей, документів. 19 липня 2000 року відділом БКОП Управління Служби безпеки України в Одеській області була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченому ст. 70 КК України, за фактом контрабанди 20 000 кг цукру. Під час проведення досудового слідства 20 000 кг цукру були визнані речовими доказами та реалізовані на суму 19 200 грн. У грудні 2000 року грошові кошти в розмірі 19 200 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок Управління Служби безпеки України в Одеській області, а згодом у 2004 році - до державного бюджету. Постановою Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області від 21 червня 2001 року вказана кримінальна справа була закрита з підстави, передбаченої п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю складу злочину. Однак позивачу ОСОБА_6 не повернули цукор або відповідну компенсацію вартості реалізованого майна. Тому він має право на відшкодування йому шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, у вигляді вартості вилученого цукру вагою 20 000 кг за цінами, які діють на момент вирішення спору. Він вважає, що станом на серпень 2011 року вартість вилученого цукру становить 211 400 грн. (20 000 кг х 10, 57 кг).

Посилаючись на ці обставини, та на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду", ОСОБА_5 в інтересах позивача ОСОБА_6 просив суд відшкодувати ОСОБА_6 за рахунок Державного бюджету України за рахунок списання Державним казначейством України з рахунку бюджету 211 400 грн. майнової шкоди, завданої незаконними діями Управління СБУ України в Одеській області.

Представник відповідача, Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, проти позову заперечувала й в своїх поясненнях зазначала, що цукор вагою 20 000 кг був вилучений 18 липня 2000 року правомірно, тому позивачу не може бути відшкодована шкода з підстав, передбачених п. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду" й у задоволенні позову слід відмовити.

Представник третьої особи, Управління Служби безпеки України в Одеській області, проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що позивачем не надано переконливих доказів у підтвердження свого права власності на цукор.

Представник прокуратури Приморського району м. Одеси проти задоволення позову також заперечував.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задоволено. Суд відшкодував позивачу за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету в сумі 211 400 грн. майнової шкоди, завданої діями Управління Служби безпеки України в Одеській області при розслідуванні кримінальної справи внаслідок вилучення належного йому цукру в кількості 20 000 кг.

В апеляційній скарзі відповідач, Управління Державної казначейської служби України, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права, судом не враховано, що 20 000 кг цукру було вилучено на підставі протоколу про порушення митних правил № 623//50700/00 від 01 вересня 2000 року, складеного Роздільнянською митницею. Після закриття кримінальної справи матеріали були направлені до Роздільнянської митниці для вирішення питань згідно митного законодавства відносно 19 200 грн., виручених від реалізації речових доказів. Тому не має підстав вважати, що дії органу досудового слідства - Управління Служби безпеки України в Одеській області, є незаконними.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Приморського району м. Одеси просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на приведені вище мотиви.

Позивач ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 74 та ч. 5 ст. 76 ЦПК України.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг відповідача, Державної казначейської служби України, та заступника прокурора Приморського району м. Одеси, пояснення на апеляцію представника відповідачів, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, ОСОБА_2, представник третьої особи, Управління Служби безпеки України в Одеській області, ОСОБА_3, представник прокуратури Приморського району м. Одеси, ОСОБА_4, дослідивши матеріали кримінальної справи № 1019 за фактом контрабанди 20 000 кг цукру піску за ознаками злочину, передбаченому ст. 70 КК України, витребуваною судом апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача, Державної казначейської служби України, та заступника прокурора Приморського району м. Одеси підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду" позивач ОСОБА_6 має право на відшкодування шкоди, завданої незаконним

вилученням у нього цукру піску та його реалізацією органом досудового слідства - Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди, в розмірі 211 400 грн.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду від 01 грудня 1994 року (далі - Закон від 01 грудня 1994 року), який набрав чинності з 16 січня 1995 року, у громадянинові виникає право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2000 року робітниками прикордонної служби України були затримані та доставлені до Роздільнянської митниці Державної митної служби України вантажний автомобіль "КАМАЗ" держаний номер НОМЕР_1 з причепом з вантажем цукру вагою 20 000 кг під керуванням водія громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7, який переміщався через митний кордон України поза зони митного контролю, про що Роздільнянською митницею Державного комітету України був складений протокол про порушення митних правил № 623/50700/00 від 01 вересня 2000 року відносно водія ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 9, 12).

Автомобіль з причепом та вантаж 20 000 кг цукру були вилучені, про що був складений протокол особистого огляду документів та вилучення речей, документів (т.1, а.с. 11-18).

19 липня 2000 року відділом БКОП Управління Служби безпеки України в Одеській області була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченому ст. 70 КК України, за фактом контрабанди 20 000 кг цукру (т. 1, а.с. 5-6).

Під час проведення досудового слідства 20 000 кг цукру були визнані речовими доказами та реалізовані на суму 19 200 грн. У грудні 2000 року грошові кошти в розмірі 19 200 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок Управління Служби безпеки України в Одеській області, а згодом у 2004 році - до державного бюджету (т. 1, а.с. 7, 10, 13-17).

Постановою Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області від 21 червня 2001 року вказана кримінальна справа була закрита з підстави, передбаченої п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю складу злочину, та копія постанови була направлена митниці для вирішення питань згідно митного законодавства відносно 19 200 грн., виручених від реалізації речових доказів. (т. 1, а.с. 19-20).

Відомостей про прийняття рішень згідно митного законодавства відносно 19 200 грн., виручених від реалізації речових доказів в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з'ясував всебічно і повно обставини справи, які мають значення для вирішення справи, та не дав належну оцінку наявним у справі доказам у відповідності до вказаних положень процесуального законодавства

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2003 року ОСОБА_5 в інтересах водія ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Роздільнянської таможні Державної митної служби про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, й просив суд стягнути з Роздільнянської митниці на користь позивача ОСОБА_7 вартість цукру в сумі 56 000 грн., три проценти річних, моральну шкоду та судові витрати (т. 1, а.с. 2-3).

Останньою ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2008 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2006 року, яким позов ОСОБА_7 було задоволено, скасовано, справа направлена на новий розгляд (т. 1, 403-404).

При цьому суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з'ясувати чи є ОСОБА_7 належним позивачем у справі.

При новому розгляді справи ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_6, стверджуючи, що 20 000 кг цукру, які були вилучені та реалізовані, належать позивачу (т. 2, а.с. 14-16).

Обґрунтовуючи право позивача ОСОБА_6 на це майно, ОСОБА_5 послався на патент про зайняття підприємницькою діяльністю на території Придністровської Молдавської Республіки на ім'я позивача та накладну на отримання 20 000 кг цукру № 7 від 18 липня 2000 року, видану на його ім'я, які були вилучені при переміщенні майна на територію України поза зони митного контролю (т. 1, а.с. 10, 11), а також на постанову про закриття кримінальної справи від 21 червня 2001 року, де зазначено, що 20000 кг цукру належать не позивачу, а іншій особі - ОСОБА_9 (т. 1, а.с. 19).

Протягом тривалого часу позивач ОСОБА_9 не вважав себе власником вилученого цукру й не звертався до суду з позовом про повернення майна або його вартості.

Оцінюючи вказані документи: копію патенту на заняття підприємницькою діяльністю на ім'я позивача та накладну № 7 від 18 липня 2000 року про отримання позивачем від ОСОБА_10 цукру піску вагою 20 000 кг (кримінальна справа, а. 17, 18), колегія суддів вважає, що ці документи не є належними і достовірними доказами і не можуть служити підставою для підтвердження права позивача ОСОБА_6 на спірне майно.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем ОСОБА_6 не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції переконливих доказів у підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме, того, що він є власником вилученого майна.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_6 не притягувався до кримінальної відповідальності за контрабанду 20 000 кг цукру і відносно нього не проводилися слідчим Управління СБУ в Одеській області слідчі дії, не доведено також те, що процесуальні дії при проведенні досудового слідства є незаконними.

Тому до спірних правовідносин не може застосовуватися положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду".

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак в судовому засіданні не доведено те, що права позивача ОСОБА_6 були порушені саме діями Управління служби безпеки України в Одеській області.

Отже, законних підстав для задоволення позову ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_6 немає.

Неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а саме, ст. ст. 212, 213 ЦПК України та положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду", у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Управління Державної казначейської служби України та заступника прокурора Приморського району м. Одеси задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2011 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, треті особи, Управління Служби безпеки України в Одеській області, ОСОБА_7, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси, про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями органу досудового слідства відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік