УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/2232/2012Головуючий суду першої інстанції:Родьуіна Л.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

"10" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЧистякової Т.І.

СуддівФілатової Є.В. Любобратцевої Н.І.

При секретаріБірковському А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану його представником ОСОБА_7, на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» філія Кримське Регіональне управління до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

25.05.2011 р. ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачем та ОСОБА_6 14.06.2006 р. був укладений договір № 805/2006/840-ПК/11/144, відповідно до якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 12 276 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних на строк до 14.06.2010 р., з метою придбання ОСОБА_6 автомобіля «ВАЗ 2114-125-51», 2006 р.в. На забезпечення виконання зобов'язань між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір застави, предметом якого є автомобіль НОМЕР_1, 2006 р.в., шасі НОМЕР_2. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань між позивачем та ОСОБА_8 був укладений договір поруки від 15.06.2006 р. У порушення умов договору, відповідачі зобов'язання належним чином не виконали, у зв'язку з чим, станом на 22.08.2011року утворилася заборгованість за кредитом у загальному розмірі 104 051,94 грн., що еквівалентно 13039,09 дол. США. Вказану суму позивач просив стягнути на його користь з відповідачів солідарно. Також просив стягнути судові витрати у розмірі 1160,52 грн. : судовий збір - 1040,52 грн., витрати на ІТЗ - 120 грн.

Представники відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечували, пояснивши, що під час дії договору кредиту мав місце страховий випадок (ДТП), банком було отримано страхове відшкодування, а тому розмір страхового відшкодування зараховується в загальну суму заборгованості, що банком зроблено не було. Крім того, банком не виконані умови кредитного договору - на прохання відповідача банк не надав інформацію та документи стосовно укладеного договору, і на час невиконання в цій частині договору нараховував пеню та відсотки, що є неприпустимим. Крім того, існує узгоджена позиція про страховий випадок, що впливає на вартість заборгованості за кредитом, але сума страхового відшкодування судом не встановлена.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2012 року позов задоволено частково. З ОСОБА_6 і ОСОБА_8 стягнено солідарно на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» 103941 грн. 10 коп. і пропорційно з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» судові витрати у розмірі 1159 грн. 24 коп.: по 579 грн. 62 коп. з кожного. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, поданій його представником ОСОБА_7, ставиться питання про скасування рішення, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову до ОСОБА_6 Доводи апелянта зводяться до того, що суд безпідставно не звернув уваги на те, що банк не врахував суму 270,08 доларів США, а ця сума зарахована банком як пеня. Також судом не враховане, що сталась ДТП за участю заставленого автомобілю і страхова виплата, яку повинен був отримати банк у рахунок погашення кредиту, не здійснювалась. Крім того, суд, на думку апелянта, не врахував те, що банк на вимогу ОСОБА_6 не надав копію втраченого ним договору, тому з урахуванням вказаних обставин він у період з квітня 2010 року по лютий 2011 року не мав відомостей про обсяг кредитних зобов'язань. Апелянтом також зазначено, що суд необґрунтовано не застосував строк позовної давності стосовно вимог про стягнення пені, незважаючи на те, що про застосування строку давності було заявлене клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновкам суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам, та зроблені з урахуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарга та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 неналежним чином виконував зобов'язання за договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, а відповідач ОСОБА_8 як поручитель повинна нести солідарну відповідальність.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_6 14.06.2006 р. укладений договір № 805/2006/840-ПК/11/144, відповідно до п.п.1.1, 1.3. - 1.4. якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 12 276 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних та сплатою відсотків за управління кредитом у розмірі 0,4 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом. Кредит надавався на строк до 14.06.2010 р. з метою придбання ОСОБА_6 автомобіля «ВАЗ» 2114-125-51, 2006 р.в. (а.с.16-18).

Відповідно до положень ст.526, ч.2 ст.625, ч.1 ст.1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 3.3.1 - 3.3.3 договору визначено, що повернення кредиту здійснюється щомісячно до 14 числа поточного місяця у розмірі мінімального платежу 338,24 дол. США (л.с.16).

Між позивачем та ОСОБА_8 був укладений договір поруки від 15.06.2006 р. (а.с.25), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.553, ч.ч.1,2. ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань утворилась заборгованість за кредитним договором і з відповідачів підлягає стягненню грошові кошти у розмірі 103941,10 грн.

Посилання апелянта не те, що суд не врахував наявність страхового випадку (ДТП) та отримання банком страхового відшкодування, є необґрунтованими, оскільки ці обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким судом було надано належну оцінку з урахуванням доказів, наданим сторонами. Факт отримання банком страхового відшкодування свого підтвердження не знайшов.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_6 надали відповідь прокуратури Київського району м. Сімферополя від 30.03.2012року на звернення ОСОБА_6 з приводу порушення його прав з боку страхової компанії ЧАТ «Страхова група «ТАС»». Вказаною відповіддю підтверджується факт того, що страхове відшкодування банк не отримував.

Стосовно доводів апелянта в частині різниці у розрахунках заборгованості (270,08 доларів США) та не включення цієї суми до розрахунку, місцевий суд також правильно дійшов висновку, що вказана сума врахована банком у розрахунку, що підтверджується різницею (зменшенням) суми у графі «пеня» (а.с.64).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми, які регулюють порядок застосування строку позовної давності, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на неправильному трактуванні закону.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується у один рік.

На думку апелянта, перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) почався з моменту, коли банк дізнався про порушення зобов'язань, тобто з вересня 2008 року.

Між тим, ці доводи апелянта колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки, вимога про стягнення пені заявлена позивачем не як самостійна вимога, а як похідна, тобто, додаткова. З умов кредитного договору вбачається, що строк його дії - до 14.06.2010 року. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом 24.05.2011 року (а.с.39), тобто, висновок суду, що строк позовної давності ні за основним зобов'язанням (стягнення суми кредиту), ні за стягненням пені позивачем не пропущений, є правильним.

Що стосується доводів апеляційної скарги відносно того, що з квітня 2010року по лютий 2011року у ОСОБА_6 в зв'язку з відмовою банку надати йому інформацію були відсутні відомості щодо обсягів кредитних зобов'язань, зокрема суми заборгованості по кредиту, то колегія не може прийняти ці доводи до уваги, оскільки заборгованість відповідача виникла з серпня 2008року не у зв'язку з діями позивача. Дії позивача не впливають на розмір майнової відповідальності позивача.

На підставі викладеного і з урахуванням наведених норм чинного законодавства колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про доведеність позовних вимог. Підстави для скасування рішення за апеляційною скаргою відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.1 п.1 ст.307, ст.308, ч.1 п.1 ст.314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану його представником ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Чистякова Т.І. Філатова Є.В. Любобратцева Н.І.