УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/2864/2012Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

"04" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіОнищенко Т.С.

СуддівСокола В.С., Куриленка О.С.

При секретаріЛомовському І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_6 про розстрочку виконання рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 по справі №2-445/2011 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 07.02.2012, -

ВСТАНОВИЛА:

Заявник - ОСОБА_6 в січні 2012 року звернувся до суду в порядку статті 373 Цивільного процесуального кодексу України з заявою про розстрочку виконання рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 по справі №2-445/2011 про стягнення з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 06.03.2008 та судових витрат /арк. с. 157-158/.

Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 07.02.2012 заява ОСОБА_6 задоволена, а саме розстрочене виконання рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 по цивільній справі №2-445/2011 строком на 36 місяців із сплатою суми боргу за прострочення виконання кредитного договору №SIY0GI0000003937 від 06.03.2008 - 87 986,46 грн. із сплатою щомісяця 2 444,07 грн. та суми боргу за кредитним договором - 357 409,05 грн. із сплатою щомісяця 4 850 грн. /арк. с. 186/.

Не погодившись з даною судовою ухвалою, ПАТ КБ «ПриватБанк» у встановлений законом строк подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали Ялтинського міського суду АР Крим від 07.02.2012 з постановленням нової ухвали по справі - про відмову у задоволенні заяви про розстрочку судового рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права /арк. с. 190-192/.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника - ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

справа № 22-ц/0190/2864/2012 головуючий - суддя першої інстанції: Берещанський Ю.В.

доповідач - суддя апеляційної інстанції: Онищенко Т.С.

Задовольняючи заяву про розстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених вимог, у зв'язку з наявністю обставин, передбачених статтею 373 Цивільного процесуального кодексу України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки він не відповідає обставинам справи та ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, і порушенні норм процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що 06.03.2008 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (Банк) та ОСОБА_6 (Позичальник) укладено Договір про іпотечний кредит №SIY0GI0000003937 (Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальникові грошові кошти в сумі 318 000,00 грн., а Позичальник у свою чергу зобов'язався повернути кредит до 06.03.2020 зі сплатою процентів за користування кредитом та винагород і неустойки у разі порушення зобов'язання. Зокрема, умовами Кредитного договору (пункт 2.4) передбачено обов'язок позичальника - ОСОБА_6 щомісячно до 6 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтет ними платежами в сумі не менше 4 815,51 грн. шляхом внесення готівки до каси банка-кредитора / арк. с. 14-22/.

Крім цього, 06.03.2008 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (Банк-Іпотекодержатель) та ОСОБА_6 (Позичальник-Іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки нерухомого майна - квартири, за умовами якого Позичальник-Іпотекодавець передав для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №SIY0GI0000003937 від 06.03.2008 в іпотеку Банку-Іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 (предмет іпотеки). При цьому, положеннями даного договору іпотеки встановлено, що Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду / арк. с. 23-28/.

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язанням Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Банк виконав належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором №SIY0GI0000003937 від 06.03.2008, тобто надав позичальникові - ОСОБА_6 обумовлену суму кредитних коштів (318 000,00 грн.), а позичальник у свою чергу належним чином не виконав свої зобов'язання за цим Кредитним договором, внаслідок чого станом на 27.10.2010 виникла заборгованість на загальну суму 336 280,21 грн., що складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 298 493,04 грн., суми заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 34 719,32 грн. та суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 3 067,85 грн. /арк. с. 11-13/.

В грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в сумі 336 280,21 грн. за Кредитним договором №SIY0GI0000003937 від 06.03.2008, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення даної заборгованості та виселення і зняття з реєстраційного обліку всіх осіб, що проживають і зареєстровані в квартирі, яка є предметом іпотеки /арк. с. 4-7/.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2011 року (справа №2-445/2011) зазначений позов задоволено частково /арк. с. 107-108/, а саме:

- стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06.03.2008 в сумі 336 280,21 грн.;

- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 06.03.2008 в сумі 336 280,21 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 06.03.2008, а саме: жилу квартиру №10 (загальною площею 51,2 кв. м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаної квартири Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, інших документів, необхідних для продажу, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

- стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати на загальну суму 1 820 грн.;

- відмовлено у задоволенні інших позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 22.06.2011 залишено без змін рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14.04.2011 /арк. с. 136-138/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2011 залишені без змін рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14.04.2011 та Ухвала Апеляційного суду АР Крим від 22.06.2011 /арк. с. 154-155/

17.01.2012 боржник - ОСОБА_6 звернувся до суду в порядку статті 373 Цивільного процесуального кодексу України з заявою про розстрочку виконання рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 по справі №2-445/2011 про стягнення з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 06.03.2008 та судових витрат /арк. с. 157-158/.

Статтею 373 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про розстрочку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення.

Звертаючись до суду в порядку статті 373 Цивільного процесуального кодексу України з заявою про розстрочку виконання рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 по справі №2-445/2011, ОСОБА_6 зазначив, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, його середньомісячний заробіток зараз невеликий, нерухомого майна недостатньо для погашення суми заборгованості, іншого житла у нього не має тощо.

Отже, заявник як обставини, що утруднюють виконання рішення, вказав наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, відсутність грошових коштів для сплати повної суми заборгованості та іншого житла.

Однак, відсутність у боржника іншого житла і грошових коштів для виконання судового рішення, а також наявність у нього неповнолітньої дитини не може бути правовою підставою для надання розстрочки виконання рішення про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки такі обставини не відносяться до виняткових випадків, з якими вимоги статті 373 Цивільного процесуального кодексу України пов'язують можливість розстрочення виконання рішення.

Відповідно до умов Іпотечного договору і положень Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель (банк-кредитор і стягувач за виконавчим листом) має пріоритет перед іншими кредиторами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з вимогами статей 52, 54 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Звернення стягнення на заставлене майно (іпотека - окремий вид застави) в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Таким чином, про відсутність будь-яких обставин, що утруднюють виконання рішення, на підставі яких суд у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення, свідчить наявність забезпечення іпотекою виконання зобов'язань за Кредитним договором №SIY0GI0000003937 від 06.03.2008, а також звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення виниклої заборгованості на підставі судового рішення.

Враховуючи викладене у сукупності, відсутні жодні законі підстави, передбачені статтею 373 Цивільного процесуального кодексу України, для задоволення заяви ОСОБА_6 про розстрочку виконання рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 по справі №2-445/2011.

Посилання ОСОБА_6 на наявність неповнолітньої дитини і відсутність іншого житла були доводами його апеляційної скарги, які апеляційною інстанцією були відхилені як безпідставні з чим погодилася і касаційна інстанція.

Посилання ОСОБА_6 на положення Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить лише про його незгоду з судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, та не може бути законною підставою для задоволення його заяви про розстрочку виконання, оскільки вимоги статті 373 Цивільного процесуального кодексу України жодним чином не пов'язують можливість розстрочення виконання рішення з положеннями цього закону.

Крім цього, ОСОБА_6 при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення необхідно було довести неможливість виконання цього судового рішення, а висновок щодо наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, може дати лише державний виконавець, який не був залучений до участі при розгляді даної заяви.

Суд першої інстанції, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи (відсутність у боржника іншого житла і грошових коштів для виконання судового рішення, а також наявність неповнолітньої дитини тощо не відноситься до виняткових випадків; наявність забезпечення іпотекою виконання зобов'язань за кредитним договором), задовольнив заяву ОСОБА_6 з порушенням норм процесуального права (положення статті 373 Цивільного процесуального кодексу України), не врахувавши, що заявником на підтвердження заявлених вимог не надано жодних належних та допустимих доказів, а відповідно до статті 124 Конституції України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України та розстрочка його виконання можлива лише у виняткових випадках за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, які у цій справі відсутні, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до статей 307, 312 Цивільного процесуального кодексу України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

На підставі наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали по справі про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення.

Судові витрати апелянта підлягають стягненню з заявника - ОСОБА_6, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 312-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 07.02.2012 скасувати.

Постановити по даній справі нову ухвалу.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 по справі №2-445/2011.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом справи, в сумі 107,30 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: