АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2011р. м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Пугачовій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14вересня 2011р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на житлову площу та усунення перешкод у здійсненні права користування власністю та зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, з залученням у якості третьої особи ОСОБА_2 про визнання спадкових договорів недійсними, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, про усунення від спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

19 лютого 2007р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні власністю (том 1 а.с.4-6).

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказала, що вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 в період з 01 жовтня 2001р. до дня його смерті тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_4 за життя, за умовами після його смерті, передав їй за спадковими договорами від 21 вересня 2004р. належні йому 12\25 частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1, і земельну ділянку площею 0,186га, розташовану на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_4 вона належним чином зареєструвала право власності на своє ім'я на 12\25 частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,186га, розташовану на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1.

В спірній частині будинку зареєстрований син її чоловіка - ОСОБА_1, який тривалий час не проживає в будинку, але добровільно не бажає знятися з реєстрації та перешкоджає їй користуватися власністю.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та 23 березня 2007р. подав позовну заяву до ОСОБА_3, з залученням у якості третьої особи ОСОБА_2 та остаточно уточнивши позовні вимоги просив суд:

- визнати недійсними спадкові договори від 21 вересня 2004р. про передачу після смерті ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3 12\25 частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1, і земельної ділянки площею 0,186га, розташованої на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1;

- визнати за ним ОСОБА_1 право власності на 9\25 частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1, і на земельну ділянку площею 0,186га, розташовану на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом, після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати за інвалідом першої групи ОСОБА_2 право власності на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 3\25частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1, і право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,186га, розташовану на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1;

- усунути ОСОБА_3 від спадкування обов'язкової частки спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2 а.с.4-8, том 3 а.с.162-163).

При цьому позивач ОСОБА_1 вказав, що 12\25частини будинку № 36 по АДРЕСА_1 в с. Бурлача Балка, м. Іллічівськ Одеської області по АДРЕСА_1, і земельна ділянка площею 0,186га, розташована на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1 належали на праві власності його батьку ОСОБА_4

Він, ОСОБА_1, зареєстрований і мешкав у вказаному будинку.

Батько ОСОБА_4 27 березня 2003р. склав на його ім'я заповіт на все майно, яке буде належить на день його смерті. Після смерті батька він своєчасно подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого 26.01.2007р. батька ОСОБА_4 На майно батька ОСОБА_4 спадкоємцями є він на підставі заповіту та на обов'язкову частку донька ОСОБА_4 - ОСОБА_2, яка є інвалідом першої групи.

В березні 2007року йому стало відомо, що 21 вересня 2004р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 були укладені спадкові договори про передачу 12\25 частин будинку і земельної ділянки після смерті ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 вважає, що вказані договори слід визнати недійсними з тих підстав, що ОСОБА_3 скористалася похилим віком та станом здоров'я ОСОБА_4, який у зв'язку з хворобою не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Позивач ОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_3 не виконувала умов спадкових договорів, які, на думку позивача, вона умовила укласти ОСОБА_4 для усунення від спадкування інших осіб, хоча знала про заповіт, який був укладений ОСОБА_4 на його ОСОБА_1 ім'я.

Третя особа ОСОБА_2 заявила самостійні вимоги і просила суд визнати недійсними спадкові договори від 21 вересня 2004р. про передачу майна на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4; визнати право на спадкування за заповітом на майно ОСОБА_4 за її братом ОСОБА_1; визнати за нею право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на частку будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 і право на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,186га, розташовану на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1 (том 1 а.с.70).

Ухвалою суду від 30 травня 2007р. об'єднанні в одне провадження позови ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на житлову площу та усунення перешкод у здійсненні права користування власністю та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, з залученням у якості третьої особи ОСОБА_2 про визнання спадкових договорів недійсними, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, про усунення від спадкування (том 1 а.с.37).

Рішенням суду від 14 вересня 2011р. позов ОСОБА_3 задоволений.

Суд визнав ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1. Суд зобов'язав ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні власністю.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_2 - відмовлено (том 3 а.с.182-189).

В апеляційній скарзі апелянти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 і задоволені позову ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд безпідставно і в порушені вимог матеріального і процесуального права відмовив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у задоволенні позову (том 3 а.с.207-215).

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_1, його представника, представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, її представника, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 і відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 і третя особа ОСОБА_2 не довели суду, що ОСОБА_3 скористалася похилим віком та станом здоров'я ОСОБА_4, який, на думку позивача, у зв'язку з хворобою не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Також не довели суду, що ОСОБА_3 не виконувала умов спадкових договорів, які, на думку позивача, вона умовила укласти ОСОБА_4 для усунення від спадкування інших осіб, хоча знала про заповіт, що був укладений ОСОБА_4 на ім'я сина ОСОБА_1 Суд першої інстанції вказав, що суду не було надано доказів про наявність психічних розладів у ОСОБА_4 на час підписання спадкових договорів, а їх доводи відносно хвороби батька ОСОБА_4 спростовуються висновком повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи, якій суд першої інстанції надав перевагу перед первинною комісійною посмертною судово-психіатричною експертизою.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, права та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ч. 6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду є не обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, також підлягає дослідженню і перевірці.

З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2008р. представник ОСОБА_1 подала заяву про призначення по справі судово-психіатричної експертизи (том 1 а.с.152).

Заява ОСОБА_1 була задоволена і ухвалою від 16 вересня 2008р. судом було призначено проведення по справі судової психіатричної експертизи. На вирішення експертизи було поставлено питання: чи усвідомлював ОСОБА_4 значення своїх дій та (або) мав можливість керувати ними при укладені спадкових договорів від 21 вересня 2004р. про передачу свого майна на ім'я ОСОБА_3 Проведення експертизи було доручено експертам судово-психіатричної експертизи в м. Одеси, вулиця Воробйова,3 (том 1 а.с.175-176).

Згідно акту №145 комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи від 24 лютого 2009року експерти дійшли до висновку, що ОСОБА_4 1941року народження, на час укладення спадкових договорів від 21 вересня 2004року страждав хронічним, стійким психічним захворюванням у формі енцефалопатії мішаного ґенеза (метаболічного, інтоксикаційного, судинного) з грубим інтелектуально-мнестичним зниженням, емоційною нестійкістю, яке досягло ступеню деменції (недоумства) і в період укладення спадкових договорів 21 вересня 2004р. позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними ( том 3 а.с.2-13).

21 грудня 2009р. ОСОБА_3 надала клопотання про проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи (том 3 а.с.1-18).

Отримавши висновок експертів від 24 лютого 2009р. та не дослідивши його належним чином, суд першої інстанції ухвалою від 12 січня 2010р. призначив повторну комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу.

При цьому суд не врахував вимог ст.150 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах», відповідно до яких лише після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо, судом призначається додаткова експертиза.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначити, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок визначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого або інших осіб.

В ухвалі про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.

Оглянувши текст ухвали суду від 12 січня 2010р. про призначення повторної експертизи, судова колегія вважає, що вказана ухвала не містить жодних доводів щодо необхідності призначення повторної експертизи, її постановлено без дослідження судом висновку первинної експертизи.

Суд вказав, що висновки експертів викликають сумнів в їх об'єктивності і обґрунтованості. Але саме в чому полягає необ'єктивність і необґрунтованість, судом першої інстанції не вказано.

Суд знову поставив на вирішення експертів питання: чи міг ОСОБА_4 під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004р. усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?

Також суд поставив питання: чи є науково та фактично обґрунтованими висновки експертів, що містяться в акті №145 комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи ОКПБ №1 від 24 лютого 2009р.? (том 3 а.с.29-30).

Усупереч вимогам статті 212 ЦПК України суд першої інстанції не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу зібраного у справі, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зосередившись лише на висновку повторної експертизи, не навівши достатніх мотивів прийняття саме цього висновку та не спростувавши при цьому інших висновків експертизи та зібраних у справі доказів.

Суд вказав в рішенні суду, що повторна експертиза була призначена на вимогу сторін, в той час, як ОСОБА_1, його представник і представник ОСОБА_2 заперечували проти заявлено клопотання та письмово виклали доводи і мотиви відносно того, що проведення повторної експертизи є надуманим та безпідставним (том 3 а.с.24-26 і а.с.186).

Судова колегія надає перевагу висновкам експертів за актом №145 комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи ОКПБ №1 від 24 лютого 2009р., яким визнано, що ОСОБА_4 на час укладення спадкових договорів від 21 вересня 2004року страждав хронічним, стійким психічним захворюванням у формі енцефалопатії мішаного ґенеза (метаболічного, інтоксикаційного, судинного) з грубим інтелектуально-мнестичним зниженням, емоційною нестійкістю, яке досягло ступеню деменції (недоумства) і в період укладення спадкових договорів 21 вересня 2004р. позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними том 3 а.с.2-13).

Судова колегія прийшла до вказаного висновку не лише з підстав порушення процесуальних норм судом першої інстанції при призначенні повторної експертизи, а і з урахуванням обставин по справі відносно хвороби ОСОБА_4, зібраних і наданих суду доказів, а також з тих підстав, що фактично висновок повторної експертизи не містить ніяких інших та нових досліджень, на підставі яких експерти по первинній експертизі дійшли висновку про психічну хворобу ОСОБА_4

Згідно акту № 6 повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи від 26березня 2010р., експерти також прийшли до висновку, що ОСОБА_4 під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004р. страждав на органічне ураження головного мозку складного ґенезу (судинного інтоксикаційного).

Але експерти вказали, що ступінь виразності наявних у ОСОБА_4 психічних розладів був незначний і не впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004 року. Експерти визнали, що ОСОБА_4 під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004 року міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том 3 а.с.50-59).

В самому тексті вказаної експертизи експерти вказали, що у експертної комісії виникають сумніви щодо вірності встановленого ОСОБА_4 діагнозу лікарем психіатром Одеського обласного психоневрологічного диспансеру під час огляду ОСОБА_4 за місяць до підписання договорів, експерти вказали, що приймають до уваги результати консультації, але ставиться до неї критично. При цьому не привели конкретні дані чому слід оцінювати вказані результати критично.

Надавши перевагу висновку повторної експертизи, суд першої інстанції послався на те, що повторна експертиза була проведена більш кваліфікованим складом експертів, саме спеціалістами Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, які мають вчені звання доктора і кандидата медичних наук, тому, як вказав суду першої інстанції, висновок повторної експертизи є більш науково обґрунтованим та таким, що категорично спростовує висновок первинної експертизи.

Судова колегія не погоджується з такими доводами суду, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам.

Так, член комісії Шума С.С. має експертний стаж лише понад 1 рік, лікар-доповідач Олійник О.П. є кандидатом медичних наук, має експертний стаж 7 років, і лише голова комісії Ревенка О.А. є доктором медичних наук та має експертний стаж 17років. (том 3 а.с.52).

В той час як голова та члені комісії, які проводили первинну експертизу всі мають великий стаж роботи у якості судового експерта-психіатра та вищу атестаційну категорію, а саме голова комісії Соколов Ю.В. - 28 років, члені комісії Куваєв С.І. - 25 років, Маркин Д.О. - 7 років, Березіна Н.О. - 30 років. (том 3 а.с.2).

На питання суду першої інстанції чи є науково та фактично обґрунтованими висновки експертів, що містяться в акті №145 комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи ОКПБ №1 від 24 лютого 2009р., при проведенні повторної експертизи, члени комісії вказали, що вказане питання виходять за межі компетенції судово-психіатричної експертизи. Також члени комісії звернули увагу на те, що вказаний висновок експертів є джерелом доказів, його належність, допустимість та достовірність оцінюється судом окремо та у сукупності з ішими доказами згідно ст.212 ЦПК України (том 3 а.с.59).

Не відповідають дійсності висновки суду відносно того, що повторною експертизою категорично спростовуються висновки первинної експертизи, оскільки члени комісії при повторному проведенні дослідження також прийшли до висновку, що ОСОБА_4 під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004р. страждав на органічне ураження головного мозку складного ґенезу (судинного, інтоксикаційного), що було встановлено і експертами за актом №145 від 24.02.2009р.

Судом апеляційної інстанції були допитані у якості експерта Березіна Н.О., яка приймала участь при проведені комісійної експертизи 24.02.2009р., по обставинам, пов'язаним з розбіжностями експертного досліджені від 26.03.2010р., і у якості спеціаліста ОСОБА_12 по обставинам проведення консультаційного огляду 17.08.2004р. хворого ОСОБА_4

Не знайшли свого підтвердження висновки суду відносно того, що експерт ОСОБА_11 нічого не сказала в спростування висновків повторної експертизи, а пояснення Корецького А.М. лише підтвердили факт проведення такої консультації одним із лікарів диспансеру, оскільки Березіна Н.О. підтвердила і в суді першої, і в суді апеляційної інстанції висновки надані в акті №145 від 24.02.2009р., що ОСОБА_4 на час укладення спадкових договорів від 21 вересня 2004року страждав хронічним, стійким психічним захворюванням у формі енцефалопатії мішаного ґенеза (метаболічного, інтоксикаційного, судинного) з грубим інтелектуально-мнестичним зниженням, емоційною нестійкістю, яке досягло ступеню деменції (недоумства) і в період укладення спадкових договорів 21 вересня 2004р. позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Експерт Березіна Н.О. вказала, що члени комісії прийшли до вказаного висновку на підставі не лише консультаційного огляду 17.08.2004р. хворого ОСОБА_4, а і на підставі інших доказів.

Так, експерт Березіна Н.О. в судовому засіданні апеляційної інстанції вказала, що ОСОБА_4 зловживав алкогольними напоями. В період з 14 червня по 04 липня 2004р. ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні, при поступленні його стан був оціненій як тяжкий, йому серед інших діагнозів був встановлений діагноз - алкогольна інтоксикація, що підтверджується історією хвороби №4451 ОСОБА_4 13 липня 2004року після консультації з головою ВКК хворому ОСОБА_4 був встановлений діагноз цироз печені, в подальшому вказаний діагноз був неодноразово підтверджений, ОСОБА_4 був узятий на диспансерний облік.

Експерт Березіна Н.О. в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що експерти дійшли вірно до висновку відносно того, що ОСОБА_4 страждав хронічним, стійким психічним захворюванням на підставі того, що інтоксикаційний компонент енцефалопатії у ОСОБА_4 слагався із хронічної алкогольної інтоксикації і інтоксикації внаслідок грубих порушень функції печені, викликаних активним цирозом, нирковою недостатністю.

Слід зазначити, що наявність у ОСОБА_4 алкогольної залежності наряду з алкогольним анамнезом, який був записаний з його слів 17.08.2004р., підтверджується медичною картою №4451 стаціонарного хворого ОСОБА_4 з 14 червня по 04 липня 2004р., показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 Позивач ОСОБА_3 також фактично визнавала факт зловживання її чоловіком ОСОБА_4 алкогольними напоями, що підтверджується історією хвороби ОСОБА_4, де вона підтвердила, що чоловік випивав кожний день, також вона не заперечувала проти того, що викликала до чоловіка міліцію у зв'язку з його зловживанням спиртним.

Судова колегія вважає, що наявність в матеріалах справи медичних сертифікатів про профілактичний огляд ОСОБА_4 лікарями наркологами і психіатрами, інших медичних документів, які, на думку позивача ОСОБА_3, свідчать про відсутність у ОСОБА_4 психічних захворювань, не спростовують висновків експертів про наявність у ОСОБА_4 психічного захворювання та не можуть бути прийняти до уваги, оскільки вони були видані 08лютого 2000р., 26 березня 2002р. і 22 травня 2003року, тобто за рік до укладення спадкових договорів. Вказаним документам експерти в своєму висновку від 24.02.2009р. також надали належну оцінку.

На думку судової колегії, не спростовують висновків експертів про психічний стан ОСОБА_4 і свідчення приватного нотаріуса ОСОБА_15, яка вказала, що під час укладення спадкових договорів у неї не виникало жодного сумніву щодо дієздатності ОСОБА_4 і пояснення свідка ОСОБА_16, оскільки нотаріус і свідок ОСОБА_16 ні є фахівцями у галузі психіатрії, та є зацікавленими особами відносно залишення спадкових договорів без змін.

В акті №145 від 24.02.2009р. також вказано, що згідно висновку наукового консультанта, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента Академії медичних наук України, завідуючого кафедрою психіатрії Одеського Державного медичного університету, судового експерта-психіатра 1-го кваліфікаційного класу Битенського В.С., причиною звернення до психіатра з'явилися вказані в заяві сина хворого «странности в поведении, забывчивость, раздражительность, агрессивность», та сам ОСОБА_4 надав згоду на огляд психіатра «в связи с нарастающей забывчивостью, перепадами настроения и нарушением сна»; відомості анамнезу по матеріалам медичної документації про багаторічне зловживання алкогольними напоями, які продовжувалися не зважаючи на тяжкий загальний стан, обумовлені сукупністю наростаючою соматичною патології.

Допитаний в судовому засіданні у якості спеціаліста заступник головного лікаря Одеського обласного психоневрологічного диспансеру ОСОБА_12 підтвердив, що 17серпня 2004р. хворий ОСОБА_4 був оглянутий належним спеціалістом-психіатром ООПНД, та ніяких порушень при його огляді та заповненні медичної картки допущено не було.

Судова колегія звертає увагу на те, що технічний паспорт на 12\25 частин житлового будинку ще 12 липня 2004року був виготовлений на ім'я ОСОБА_3, в той час, як вказана частина будинку належала ще ОСОБА_4, як власнику, а спадковий договір був укладений лише 21 вересня 2004року, та нотаріусом зроблена заборона на відчуження зазначеної частини будинку, яка, як вказав нотаріус, належить ОСОБА_4 том 1 а.с.19-23, 24).

Відповідно до вимог ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частиною 1 ст. 215 УК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на час укладення спадкових договорів від 21 вересня 2004року страждав хронічним, стійким психічним захворюванням, у формі енцефалопатії мішаного ґенеза (метаболічного, інтоксикаційного, судинного) з грубим інтелектуально-мнестичним зниженням, емоційною нестійкістю, яке досягло ступеню деменції (недоумства) і в період укладення спадкових договорів 21 вересня 2004р. позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Тому на підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що спадкові договори від 21вересня 2004р. про передачу після смерті ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3 12\25 частин житлового будинку, що знаходиться в с. Бурлача Балка м. Іллічівськ Одеської області по АДРЕСА_1 за № 36, та земельної ділянки площею 0,186га, яка розташована на території АДРЕСА_1, які належали на праві власності ОСОБА_4, слід визнати недійсними.

На підставі ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

27 березня 2003р. батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 склав на ім'я ОСОБА_1 заповіт на все майно, яке буде належить на день смерті ОСОБА_4 (том 2 а.с.12).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.18).

Позивач ОСОБА_1 своєчасно подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого 26.01.2007р. батька ОСОБА_4

Померлому ОСОБА_4 належало 12\25 частин житлового будинку, що знаходиться в с. Бурлача Балка м. Іллічівськ Одеської області по АДРЕСА_1 за № 36 на підставі договору довічного утримання, посвідченого 12 січня 1995р. Іллічівською міською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-199 та земельна ділянку площею 0,186га, яка розташована на території АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії 1-ОД №009994, виданого Іллічівською міською радою 24.09.2002року (том 1 а.с.8).

Абзац перший частини першої статті 1241 ЦК України передбачає, що малолітні, неповнолітні, непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка.

На майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкоємцями є на підставі заповіту від 27 березня 2003року - позивач ОСОБА_1 та на обов'язкову частку дружина померлого - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та донька померлого - ОСОБА_2, яка є інвалідом першої групи (в рішенні суду помилково вказано, що ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи).

Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частина 5 ст.1224 ЦК України передбачає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом апеляційної інстанції не встановлено та не знайшло свого підтвердження, що ОСОБА_3 ухилялася від надання допомоги чоловіку ОСОБА_4 та що він був у безпорадному стані.

На підставі наведеного судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_3 від спадкування обов'язкової частки спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

З урахуванням вимог ч.1 ст.1223 ЦК України, абз.1 ч.1 ст.1241 ЦК України, ч.1 ст.1225 ЦК України судова колегія визнає:

- за ОСОБА_1 право власності на 8\25 частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1;

- за ОСОБА_1 право власності на 2\3 частини земельної ділянки площею 0,186га, розташованої на території АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1;

- за ОСОБА_2 право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 2\25частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1;

- за ОСОБА_2 право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 1\6 частини земельної ділянки площею 0,186га, розташованої на території АДРЕСА_1;

- за ОСОБА_3 право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 2\25частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1;

- за ОСОБА_3 право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 1\6 частини земельної ділянки площею 0,186га, розташованої на території АДРЕСА_1.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на житлову площу та усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, з наступних підстав.

Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти та батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтями 71,72 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до абз.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985р. №2 (із змінами внесеними 25.05.1998р., 30.05.2008р.) «Про деякі питання, що вникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідне з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відряджені, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Початок перебігу строку відсутності визначається з дня не проживання особи в займаному приміщенні.

При розгляді справи про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки необхідно встановити чи набула особа право користуватися займаним приміщенням; з якого часу особа не проживає в жилому приміщені без поважних причин; чи не переривався перебіг строку тимчасової відсутності; чи підтверджується те, що особі чинились перешкоди у вселені. Зазначені обставини повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами, як це передбачено ст.ст.58, 59 ЦПК України.

Суд першої інстанції вказані обставини не з'ясував належним чином, надані із цього приводу докази в сукупності не проаналізував та не надав їм належну оцінку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований з 11 серпня 2000року в 12\25 частин житлового будинку №36 по АДРЕСА_1 в с. Бурлача Балка м. Іллічівськ Одеської області, як член сім'ї власника частини будинку ОСОБА_4 батька ОСОБА_1 ОСОБА_3 також зареєстрована в даній частині будинку, як член сім'ї ОСОБА_4 (том 1 а.с.26-28).

Ніяких підстав для визнання ОСОБА_1 особою, що втратила право на житлову площу немає, а з урахуванням визнання спадкових договорів недійсними також не має підстав і для задоволення позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю.

Навпаки встановлено, що ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні спірною часткою будинку.

Позивач ОСОБА_3 не надала доказів того, що ОСОБА_1 має на відповідній правовій основі інше житло, окрім спірної частини будинку.

Вказані в рішенні суду висновки про те, що ОСОБА_4 писав заяву до сільради про зняття з реєстрації сина ОСОБА_1, оскільки останній не проживав в будинку, нічим не підтверджені. Судом першої інстанції лише вказано, що «позовні вимоги ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження в обґрунтовані». Інших обґрунтувань в рішенні суду про необхідність задоволення позову ОСОБА_3 не наведено.

Тому доводи позивача ОСОБА_3 відносно того, що ОСОБА_1 з дня реєстрації не проживає в спірній частині будинку є неспроможними та не доведені позивачем, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст.304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 вересня 2011р. скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на житлову площу та усунення перешкод у здійсненні права користування власністю - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, з залученням у якості третьої особи ОСОБА_2 і ОСОБА_2 про визнання спадкових договорів недійсними, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, про усунення від спадкування задовольнити частково.

Визнати недійсним спадковий договір, посвідчений 21 вересня 2004р. приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу за реєстром № 6170 про передачу після смерті ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3 належні йому на праві приватної власності 12\25 частин житлового будинку, що знаходиться в с. Бурлача Балка м. Іллічівськ Одеської області по АДРЕСА_1 за № 36.

Визнати недійсним спадковий договір, посвідчений 21 вересня 2004р. приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу за реєстром № 6171 про передачу після смерті ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,186га, яка розташована на території АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8\25 частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2\3 частини земельної ділянки площею 0,186га, розташованої на території АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Визнати за ОСОБА_18 право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 2\25частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_18 право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 1\6 частини земельної ділянки площею 0,186га, розташованої на території АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 2\25частин будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на обов'язкову частку у спадщині у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого 26січня 2007р. у вигляді 1\6 частини земельної ділянки площею 0,186га, розташованої на території АДРЕСА_1.

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_3 від спадкування обов'язкової частки спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П.Сидоренко

Судді С.О. Погорєлова

Т.В. Цюра