АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2011р. м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючого судді: Сидоренко І.П., суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційні скарги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2007р. та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського ордена Леніна інституту сухопутних військ про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,-
ВСТАНОВИЛА:
27.03.2007р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського ордена Леніна інституту сухопутних військ, в обґрунтування якого послався на те, що він перебував на військовій службі та знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні в Одеському ордена Леніна інституті сухопутних військ. 30 жовтня 2006р. наказом по стройовій частині № 232 він був виключений зі списків особового складу з 01.11.2006р.
Позивач вважає, що в порушенні вимог ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців і членів їх сімей" йому, як військовослужбовцю, відповідачем не виплачена грошова компенсація замість недотриманого продовольчого пайка за період з 11.03.2000р. по 01.11.2006р. в сумі 24081грн.22коп., яку він просив стягнути з відповідача на його користь та визнати за ним право на одержання за рахунок держави продовольчого пайка або за його бажанням грошової компенсації замість нього за період з 11.03.2000р. по 01.11.2006р. (а.с.2).
Постановою суду від 12.04.2007р. адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено (а.с.26-27). Суд визнав за ОСОБА_1 право на одержання за рахунок держави продовольчого пайка або за його бажанням грошової компенсації замість нього за період з 11.03.2000р. по 01.11.2006р. Стягнув з ордена Леніна інституту Сухопутних військ у особі фінансово-економічної служби інституту на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отриманий продовольчий пайок за період з 11.03.2000р. по 01.11.2006р. у сумі 24081грн.22 коп.
Ухвалою суду від 15.04.2009р. встановлений спосіб та порядок виконання постанови суду по даній справі шляхом стягнення присуджених грошових коштів з Міністерства оборони України (а.с.34).
Ухвалами апеляційного суду від 07.10.2011р. апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження постанови суду від 12.04.2007р. та ухвали суду від 15.04.2009р. (а.с.61,62).
В апеляційній скарзі військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на постанову суду від 12.04.2007р. ставиться питання про скасування постанови суду та постановлення нової постанови про відмову у задоволенні позову, при цьому апелянт посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи (а.с.47-49).
В апеляційній скарзі військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на ухвалу суду від 15.04.2009р. ставиться питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні подання заступника начальника Першого Приморського відділу ДВС про встановлення способу і порядку виконання виконавчого листа за № 2а-579/07 від 16.03.2007р.
Справа №22а-5731/11,22а-5736/11
Головуючий першої інстанції _Гуревський В.К. Категорія КАС :10.2.4
Доповідач Сидоренко І.П.
В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки Міністерство оборони України належним чином не було повідомлено про дану справу, а Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» не розповсюджується на дані правовідносини. Крім того, Міністерство оборони України не несе відповідальності за зобов'язаннями Одеського інституту Сухопутних військ, пов'язаними з правовідносинами інституту з ОСОБА_1 з приводу виплати компенсації за продовольчий пайок, оскільки це не пов'язано з господарською діяльністю інституту (а.с.50-52).
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про їх задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував на військовій службі в Одеському ордена Леніна інституті сухопутних військ. 30 жовтня 2006р. наказом по стройовій частині за №232 він був виключений зі списків особового складу з 01.11.2006р. (а.с.12). З 11.03.2000р. по 01.11.2006р. позивач не отримував пайок або компенсацію за продовольчий пайок.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 16, п. 1 розділу 5 "Прикінцевих положень" Закону України "Про Збройні Сили України". Також судом першої інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 17 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зроблено висновок, що дії відповідача у зв'язку з відмовою сплатити компенсацію за не отримане продовольче забезпечення є неправомірними.
Вказані висновки суду першої інстанції зроблені без належного системного аналізу норм матеріального права відносно правових підстав виникнення права на отримання військовослужбовцями речового забезпечення передбаченого ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на це колегія суддів зазначає наступне.
Починаючи з 2001р. в Державному бюджеті України, кошти на придбання продуктів харчування за нормою №7 або на компенсацію замість них Міністерству оборони України не виділялись. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави речового забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України. Право на отримання військовослужбовцями речового забезпечення передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції, яка діяла до 11.03.2000р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято:
- постанову від 12.03.96р. №316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ»;
- постанову від 22.07.98р. №1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час».
Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11.03.2000р. Отже, до вказаної дати позивач мав право на отримання грошової компенсації замість речового майна.
З січня 2001р. набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Зазначений Закон не передбачав отримання грошової компенсації за не отримане речове забезпечення.
Необхідно зазначити, що тільки 03.11.2006р. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено статтею 9-1, якою військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, було надано право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
За таких обставин, правових підстав на задоволення позову у суду першої інстанції не було, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора на постанову суду підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду від 15.04.2009р., вона також підлягає задоволенню, оскільки відсутній предмет спору у зв'язку зі скасуванням постановив суду від 12.04.2007р. . Крім того, Закон України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», який суд першої інстанції застосував до виниклих правовідносин, не може бути застосований, оскільки він не розповсюджується на них. Суд в порушенні вимог ст.263 КАС не сповістив ані Одеській інститут Сухопутних військ, ані Міністерство Оборони України про дату та час судового засідання, та фактично змінив постанову суду від 12.04.2007р.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.6 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2007р. та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009року - задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2007р. скасувати, прийняти нову постанову.
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського ордена Леніна інституту сухопутних військ про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення відмовити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009року скасувати. Відмовити у задоволені подання про заміну способу і порядку виконання постанови суду від 12 квітня 2007року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: І.П.Сидоренко
Судді: Т.В.Цюра
С.О.Погорєлова