АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Доценко Л.І.,

суддів - Мартинової К.П., Оверіної О.В.,

за участю секретаря - Стоянової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи з боку відповідача - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до порушення права шляхом знесення самочинної будови, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

30.12.2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у 1987 році на підставі рішення виконкому Київської районної ради депутатів трудящих їй було видано підсобне приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке вона реконструювала в житловий будинок, який має загальну площу 40,7 кв.м., в тому числі житлову - 9,1 кв.м., до будинку прибудований гараж.

Позивач вважає, що будинок відповідає будівельним нормам і правилам, не порушує права та інтереси інших осіб і просила визнати за нею право власності на реконструйований будинок.

10.09.2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, зобов'язати ОСОБА_1 знести будинок, побудований у прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Одеської міської ради в судове засідання не з;явився.

Представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради позов ОСОБА_1 не визнав.

Представник ОСОБА_3 позов не визнав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 40,7 кв. м., в тому числі житловою - 9, 1 кв. м. і гараж літ. «Б» по АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду оскаржує Одеська міська рада.

В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а позов ОСОБА_3 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача , доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок літ."А" загальною площею 40,7 кв.м., в тому числі житловою - 9,1 кв.м. і гараж літ."Б" по АДРЕСА_1 має статус самочинної будівлі, оскільки виконаний без затвердженного міськвиконкомом проекту і дозволу інспекції ДАБК в Одеській області на виконання будівельних робіт.А суд має право визнати право власності за забудовником тобто за ОСОБА_1 на самочинно побудований житловий будинок відповідно до ст.376 ЦК України.

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовує , ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

За положеннями ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За змістом ст.31 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997року ( у редакції , чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об;єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст.9 Закону України від 20 травня 1999року " Про архітектурну діяльність" будівництво ( нове будівництво, реконструкція, реставрація , капітальний ремонт) об;єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному Законом України " Про планування і забудову територій", тобто заінтересовані особи зобов;язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об;єкта містобудування.

Відповідно до ч.ч.1,2,3,7 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов;язати особу, яка здійснила( здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об;єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об;єкта.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 ( а.с.34 т.2). За адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 збудувала житловий будинок та гараж ( а.с. 13-19 т.1). Дані споруди ОСОБА_1 збудувала самовільно, без оформлення проектної та дозвільної документації.

Матеріали справи не містять будь- яких даних щодо звернення ОСОБА_1 до органів місцевого самоврядування про прийняття в експлуатацію спірного будинку, а також про відмову цих органів у його вирішенні.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення про визнання права власності на самочинне збудований будинок не звернув уваги на вищевказані обставини. При цьому поклавши в основу рішення висновок судової будівельно- технічної експертизи від 13.03.2009року ( а.с.186-189 т.1), суд першої інстанції не врахував, що у справі відсутні висновки державних органів ( відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо) з питань відповідності будівництва об;єкта архітектури проектній документації, державним стандартам, нормам і правилам, місцевим правилам забудови населених пунктів.

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку , що оскільки право власності на нерухоме майно відповідно до чинного законодаства виникає лише з моменту його прийняття в експлуатацію , а ОСОБА_1 не виконала вимоги Закону щодо здачі в експлуатацію закінчених будівництвом об;єктів, що є обов;язковим згідно із Законами України " Про основи містобудування", " Про планування і забудову територій" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об;єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004року № 1243, то в позові ОСОБА_1 про визнання права власності на реконструйовану будівлю необхідно відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що самочинний будинок розташований на земельній ділянці, яка належить Одеській міській раді, ця ділянка перебуває під старою забудовою одноповерховими житловими будинками і згідно з вимогами ч.7 ст.376 ЦК України з позовом про знесення самочинної будівлі має право звертатися до суду орган державної влади, а не окремий громадянин.

Розглядаючи спір в цій частині, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності від 14 вересня 1993року є власником квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 37,0кв.м. ( а.с.20 т.2). В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 належали на праві власності сарай та літня кухня. Тому суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 знесла належні йому господарські споруди та привела його квартиру в непридатний для проживання стан.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у межах міста Одеси. З урахуванням положень ст.83 ЗК України, ст.60 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження щодо розпорядження землями в межах м. Одеси здійснює Одеська міська рада. Самочинний будинок, побудований ОСОБА_1, знаходиться на земельній ділянці власником якої є Одеська міська рада, яка з позовом про знесення самочинної будівлі до суду не зверталася. ОСОБА_3 з позовом на підставі ст.391 ЦК України не звертався. Суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог ст.11 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Одеської міської ради відсутні доводи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при вирішенні позову ОСОБА_3

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.2, 309 ч.1п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи з боку відповідача Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на реконструйований будинок - відмовити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним

законної сили.

Головуючий Л.І. Доценко

Судді К.П. Мартинова

О.В. Оверіна