АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2011 року м. Одеса
Колегія суддів апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Цюри Т.В.
суддів - Сидоренко І.П., Погорєлової Є.С.,
при секретарі - Павлючук Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2010 року в справі за адміністративним позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії щодо донарахування та виплати щорічної грошової допомоги,-
в с т а н о в и л а:
Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії щодо донарахування та виплати щорічної грошової допомоги, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 згідно зі ст.. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня повинні сплачувати разову грошову допомогу у розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком. У період з 2003 по 2009 роки відповідач виплатив йому грошову допомогу у розмірі, що не відповідає розміру 5-ми мінімальних пенсій за віком, як встановлено діючим законодавством України.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2010 року позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії щодо донарахування та виплати щорічної грошової допомоги - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 разової щорічної грошової допомоги перед Днем Перемоги за 2009 рік виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
________________________________
Головуючий по 1-й інстанції - Салтан Л.В. Справа №22а-1661/11
Доповідач - Цюра Т.В. Категорія КАС
Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_1 різницю щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2009 рік, виходячи із розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради просить скасувати постанову суду і відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1. є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 09 липня 1999 року, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги (яка повинна виплачуватись до 5 травня щорічно) у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Частиною 7 ст.17 цього закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною 1 ст. 17-1 Закону визначено, що виплату щорічної допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення, тому суд визнає УПСЗН в Кодимському районі належним відповідачем у справі.
Статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього закону та інших актів законодавства України.
Відповідно до ч.2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Законами України про державний бюджет на 2004-2006 р.р. було встановлено, що КМУ передбачаються грошові кошти необхідні для виплати ветеранам війни разової* допомоги до дня Перемоги.
Законами України про державний бюджет України на 2004-2006 р.р, виплати одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були призупинені та визначені нові - у 2004 році у розмірі 120 грн., у 2005, 2006 р.р. - по 250 грн.
Таким чином, Законами України про державний бюджет України на 2004-2006 р.р. фактично були змінені положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у частині визначення розміру належної позивачеві допомоги, який діяв у часі раніше. Тобто, на період виникнення вказаних спірних правовідносин були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.
Згідно зі ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. У Конституції України та законах України немає норм, які встановлювали б пріоритет застосування того чи іншого закону та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Закони України про Державний бюджет України на 2004, 2005 та 2006 р.р. були прийняті пізніше за Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України і були чинними на момент здійснення позивачеві виплат.
Отже, виходячи з наведеного, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суд вважає, що під вирішення спору про перерахунок виплаченої ветеранам війни щомісячної разової грошової допомоги до 5 травня за 2003-2008 р.р. з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, застосуванню підлягають норми Законів України про Державний бюджет України на 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 та 2008 р.р.
Таким чином у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову за період 2003-2008 р.р., з чим погоджується колегія суддів.
Стосовно позовних вимог за 2003-2008 р.р, судом встановлено наступне. Згідно із Законом України від 19.12.2006 року М489-У "Про Державний бюджет України на 2007рік" дію норм закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік. Статтею 29 цього Закону установлено новий розмір такої допомоги позивачеві, який склав 280 грн.
Положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким на 2007 рік було зупинено дію частини п'ятої ст.ст, 12, 13, 14, 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09 липня 2007 року.
Законом України від 28.12.2007 року N107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України. Так, разову грошову допомогу позивачеві до 5 травня у 2008 році встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року N183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" у розмірі 310 грн.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Таким чином, рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, були прийняті 09 липня 2007 та 22 травня 2008 року, тобто після встановленого граничного терміну виплати цієї допомоги - 5 травня щорічно.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в періоди з 01 січня 2007 до 08 липня 2007 р. та з 01 січня 2008 до 21 травня 2008р. Закони України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це передбачає ч.2 ст,19 Конституції України. Тобто на момент виплати вказаної щорічної допомоги відповідач діяв відповідно до діючого на момент здійснення виплат законодавства.
Разом з цим, із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Таким чином, зазначена щорічна одноразова допомога до 5 травня повинна була виплачуватися: у 2007 році: з 01.01.2007 до 08.07.2007 р.р. - відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"; з 09.07.2007 до 31.12.2007 р.р. - відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; у 2008 році: -з 01.01.2008 до 21.05.2008 - відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"; - з 22.05.2008 до 31.12.2008 р.р. - відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Із аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв'язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.
Судом же встановлено, що позивач отримав вказану разову грошову допомогу за 2003 та 2008 р.р. у передбачені законом строки, тобто до 5 травня. При цьому, отримав її у розмірі, встановленому відповідними нормативними актами які були чинні на момент здійснення виплат, після визнання цих нормативних актів неконституційними впродовж поточного року з заявами про виплату допомоги у більшому розмірі не звертався, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову позивача і за 2003 та 2008 р.р.
Стосовно позовних вимог за 2009 рік, то вказану щорічну разову грошову допомогу у 2009 році визначено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до законів України "Про статуї/ ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань», зокрема, у розмірі 340 грн.
Разом з цим, на момент прийняття вказаної постанови КМУ у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішень № б-рп від 09 липня 2007 року та 10-рп/2008 від 22.05.2008 року чинною була редакція ч.5 ст. 12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка встановлювала розмір зазначеної допомоги на рівні п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, вихідним критерієм обчислення розміру грошової допомоги до 5 травна є розмір мінімальної пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-УІ від 26 грудня 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік затверджено у розмірі прожиткового мінімуму за грудень місяць 2008 року, тобто у розмірі 498 грн., встановленому ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Отже, на момент виплати позивачеві вказаної одноразової допомоги у 2009 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, складав 498 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що на момент виплати позивачеві належної допомоги у 2009 році чинними були нормативні акти, які по-різному вирішували це питання, зокрема ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначала розмір цієї допомоги на рівні п'яти мінімальний пенсій за віком, а постанова КМУ №211 від 18,03.2009 року-у розмірі 340 грн.
Згідно з положеннями ч.2 ст.9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України чи міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховного Радою України суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає, що застосуванню підлягають норми, визначені ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не підзаконний акт, яким є постанова №211 від 18.03.2009 року, яка істотно звужує обсяг встановлених прав позивача.
При цьому при визначенні розміру належної позивачеві допомоги до 5 травня за 2009 рік для розрахунку слід брати саме мінімальну пенсію за віком, визначену у відповідності з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет.
Таким чином, позивачеві має бути донарахована та виплачена допомога до 5 травня за 2009 рік відповідно до постанови КМУ №211 від 18.03.2009 року.
Справа розглянута судом першої інстанції з урахуванням положень ст.ст. 99,100 КАС України щодо строків звернення до суду, тому суд першої інстанції обґрунтовано вирішив стягнути з відповідача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись: ст. ст. 185, 195, 197, 198, 200, ст. 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - відхилити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий Цюра Т.В.
Судді Сидоренко І.П.
Погорєлова С.О.