РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/2719/2012Головуючий суду першої інстанції:Забара Г.Я.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

РІШЕННЯ

"04" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А.,

СуддівАдаменко О.Г., Руснак А.П.,

При секретаріГуляєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Первомайського районного суду АР Крим від 13 серпня 2007 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 березня 2007 року в залі судового засідання Первомайського районного суду АР Крим під час перерви у судовому засіданні, відповідачка у присутності сторонніх осіб, а також її доньки, демонструючи агресивність до неї та її представника грубо, нецензурно її образила, поширюючи відносно неї відомості, що порочать її честь, гідність та ділову репутацію, обізвала її «повією». Зазначеними діями відповідачка завдала їй душевні страждання, хвилювання, які викликали у неї загострення хронічного захворювання, в зв'язку з чим вона змушена була звернутися по медичну допомогу. Позивачка вказувала, що проходила курс лікування, понесла витрати на придбання ліків. Враховуючи наведене, просила суд стягнути з відповідачки на її користь 49,06 грн. витрат на лікування та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також просила принести їй публічне вибачення у присутності тих осіб, при яких ОСОБА_7 розповсюдила неправдиву інформацію відносно неї.

Оскаржуваним рішенням Первомайського районного суду АР Крим від 13 серпня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили принести ОСОБА_6 публічні вибачення в присутності тих осіб, при яких вона розповсюджувала відомості, які порочать честь, гідність, репутацію позивача. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_649,06 грн. матеріальної шкоди,1000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

У додатковому рішенні від 10 грудня 2007 року суд першої інстанції виклав вищевказане рішення у наступній редакції «Позов ОСОБА_6 задовольнити, визнати, що поширені ОСОБА_7 в залі судового засідання Первомайського районного суду АР Крим 19 березня 2007 року відомості про поведінку позивача на протязі її життя як непорядної аморальної жінки не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача. Зобов'язати ОСОБА_7 протягом місяця з дня набрання рішення законної сили принести ОСОБА_6 Єфімивні публічні вибачення в приміщенні залу судового засідання районного суду в присутності тих людей, при яких вона розповсюджувала відомості, які порочать честь, гідність і репутацію позивача, а саме робітників суду, судової міліції «Грифон», дочці позивача ОСОБА_10. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 49, 06 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., судовий збір в сумі 68 грн, витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 15 грн., разом 1132, 06 грн.»

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду змінити, зменшивши суму стягнення, оскільки воно ухвалено за висновками суду, які не відповідають обставинам справи. Вказує на те, що чек на купівлю ліків та довідка з лікарні про те, що позивачка 19.03.2007 року після судового засідання звернулась до лікаря з приводу загострення сердечного захворювання не повинні були прийматися судом першої інстанції до уваги, як належний доказ заподіяння шкоди, оскільки позивачкою не доведено того, які саме вона купувала ліки та які понесла витрати, а довідка є нікчемною, тому що не відповідає обставинам звернення. Крім того, зазначає те, що розмір стягнутої з неї на користь позивачки моральної шкоди є завищеним, оскільки не був врахований її матеріальний стан, зокрема те, що вона не працює, є незаміжньою, не знаходиться на обліку у центрі зайнятості та не утримує ніяких доходів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особисті немайнові права позивачки порушено внаслідок поширення про неї негативної інформації, яка є недостовірною та образливою, тому зобов'язав відповідачку принести вибачення позивачці у присутності осіб, при яких були розповсюджені відомості, які порочать честь та гідність позивачки. Також суд визнав встановленим, що позивачці діями відповідачки заподіяно матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачкою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо доведеності позову в частині поширення відповідачкою недостовірних відомостей, які порочать честь та гідність позивачки, що заподіяло позивачці моральної шкоди, але не може погодитися із обраним судом способом захисту порушеного права, а також із стягненням матеріальної шкоди та визначеним судом розміром моральної шкоди.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Статтею 270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі.

У відповідності до приписів ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, визначеними главою 3 цього Кодексу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 19 березня 2007 року відповідачка ОСОБА_7 у присутності кількох осіб допустила образливі вислови на адресу позивачки ОСОБА_6 , які принижують її жіночу честь та гідність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачкою доведено факт поширення відповідачкою негативної образливої інформації про неї, а відповідачкою не доведено, що ця інформація є достовірною.

Також колегія суддів не знаходить підстав для того, щоб вважати висловлене відповідачкою оціночними судженнями, оскільки ці вислови містять в собі ознаки образи.

Таким чином, в діях відповідачки наявний склад правопорушення, який може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується позивачки;зазначена інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, та порушує особисті немайнові права позивачки на повагу до її честі та гідності.

Погоджуючись з рішенням суду в частині визнання поширених ОСОБА_7 відомостей щодо аморальної поведінки ОСОБА_6 на протязі її життя, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо способу захисту порушених прав позивачки хибними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 297 ЦК України передбачено право фізичної особи звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Способи судового захисту гідності, честі та ділової репутації передбачені ст. 16, 277 ЦК України, але такого способу як зобов'язання принести вибачення вказаними нормами не передбачено.

Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності , честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Думку щодо неможливості застосовувати такий спосіб захисту честі та гідності як зобов'язання принести вибачення висловив і Європейський суд у справах людини у рішенні від 05 травня 2011 року по справі за позовом редакції газети «Правое дело»(рос.) та Штекель проти України.

Зокрема, суд відзначив, що така міра як вибачення не передбачена національним законодавством, а зобов'язання вибачитися у випадках дифамації може перечити Конституційній гарантії свободи вираження. Таким чином, суд вважає, що постанова національного суду України щодо принесення вибачень не є такою, що ґрунтується на законі, відповідно, була порушена стаття 10 Європейської Конвенцій з прав людини.

Таким чином, рішення в цій частині підлягає скасуванню з підстав п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову про зобов'язання відповідачки принести публічні вибачення.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Дійсно, 19 березня 2007 року позивачка ОСОБА_6 зверталась до лікаря - терапевта, але даних про те, що їй були призначені якісь ліки, у наданій нею довідці Первомайської районної лікарні від 19 березня 2007 року, не міститься.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що всупереч положенням ст.. 10, 11, 60 ЦПК України позивачка свої вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди належними та допустимими доказами не довела, а відтак підстави для задоволення позову і в цій частині відсутні.

Що стосується рішення в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн.,то колегія суддів також не може в повній мірі з ним погодитися, зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2001 року), роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, при вирішенні питання щодо розміру відшкодування відповідачкою моральної шкоди у розмірі 1000 грн. позивачці, суд у повному обсязі не врахував зазначені вимоги закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

Безперечно, розповсюдженням негативних, образливих висловів, які принижують честь та гідність позивачки, їй заподіяно душевних страждань, що потребують відшкодування, але виходячи з фактичних обставин справи, а також засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів відповідно до п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України вважає можливим зменшити розмір суми відшкодування моральної шкоди до 500 грн.

Також колегія суддів в силу ч.3 ст. 303 ЦПК України скасовує та змінює не лише оскаржуване рішення суду від 13 серпня 2007 року, але й додаткове рішення цього ж суду від 10.12.2007 року, оскільки воно є невід'ємною частиною рішення.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів також вважає, що в силу ст. 88 ЦПК України відсутні й підстави для стягнення з відповідачки витрат на оплату судового збору в сумі 51 грн. Крім того, у зв'язку із внесенням змін до ст. 79 ЦПК України відсутні підстави для стягнення витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн.

Таким чином, рішення та додаткове рішення суду в частині судових витрат також підлягають зміні з підстав п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, 307, 309, 314, 316, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Первомайського районного суду АР Крим від 13 серпня 2007 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 грудня 2007 року - скасувати в частині зобов'язання принести вибачення, відшкодування матеріальної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7.

Ці ж рішення в частині відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити, зменшивши стягнену судом суму у відшкодування моральної шкоди до 500 грн. та суму судових витрат до 32 грн.

Додаткове рішення в частині визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності та порочать честь та гідність позивачки, залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Судді: Кірюхіна М.А. Адаменко О.Г. Руснак А.П.