КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-1796/11 р.

Провадження № 2/1414/311/12 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2012 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А..,

при секретарі судового засідання -Малаховій О.Д., Ніколенко В.І.,

за участю представників позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю відповідача -ОСОБА_4,

за участю представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину житлового будинку та визнання права власності на ? частини житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ :

У червні 2011 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 в якій просив встановити факт початку будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 у вересні 1969 року, тобто у період шлюбу із спадкодавцем, визнати зазначений житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку та визнати за ним право власності на ? частини житлового будинку в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову позивач вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його дружина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку по АДРЕСА_1. Він, як спадкоємець першої черги, прийняв спадщину, подавши до П'ятої Миколаївської Державної нотаріальної контори заяву про її прийняття. Листом № 1306/02-14/309-29 від 13.08.2010 року нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що правовстановлюючий документ на спадкове майно -договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку було видано на ім'я померлої дружини ОСОБА_7 (до шлюбу - ОСОБА_7 та зареєстрований 10.11.1966 року, тобто до реєстрації шлюбу із спадкодавцем. У зв'язку із чим нотаріус не може визначити відсоток будівництва житлового будинку до реєстрації шлюбу із спадкодавцем та його долю у спільній сумісній власності у період шлюбу.

Позивач зазначає, що із спадкодавцем ОСОБА_7 він став проживати однією сім'єю з 1968 року, а 09.09.1969 року вони зареєстрували шлюб та саме з цього часу почалося будівництво житлового будинку. У 1969 року їм була видана домова книга, де було зафіксовано факт, що він та померла є забудовниками відповідно до книги забудовника житлового будинку. 21.10.1988 року комісією Корабельного райвиконкому житловий будинок було прийнято в експлуатацію.

Посилаючись на зазначене, позивач просить встановити факт початку будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 у вересні 1969 року, тобто у період шлюбу із спадкодавцем, визнати зазначений житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку.

Крім того, позивач просить визнати за ним право власності на ? частини зазначеного житлового будинку на підставі ч. 1 ст. 1241 ЦК України (обов'язкова доля), оскільки він є інвалідом ІІІ -ї групи.

У судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідачка та її представник у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на його безпідставність, зокрема на те, що померла залишила заповіт від 26.02.2008 року на її ім'я, крім того, правовстановлюючий документ на будинок, виданий на ім'я спадкодавці до реєстрації шлюбу з позивачем.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представників, пояснення відповідача, представника відповідача, надавши належну оцінку показанням свідків, дослідивши докази по справі, знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської Ради за № 883 від 03 травня 1966 року померлій ОСОБА_7 (на той час - ОСОБА_7) було відведено земельну ділянку загальною площею 481 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку.

23 червня 1966 року на підставі зазначеного вищезазначеного рішення померлою ОСОБА_7 (на той час - ОСОБА_7) з відділом комунального господарства виконкому Заводського району було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно.

Зазначений договір було укладено в нотаріальній формі та засвідчено 10.11.1966 року державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Баклан О. М. за реєстровим номером № 4430.

Відповідно до п. 4 договору зобов'язано забудовника закінчити будівництво до 03 травня 1969 року.

Шлюб між позивачем та померлою ОСОБА_7 було укладено 09 вересня 1969 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, яка міститься у матеріалах справи.

Оскільки шлюб позивача з померлою було укладено 09.09.1969 року, то до спірних правовідносин підлягають застосовуванню норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року) та ЦК України (в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно нажите подружжям тільки за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і роспорядження цим майном.

Відповідно ст. 24 КпШС Ураїни майно яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу або в дар або в порядку успадкування, е власністю кожного з них. Кожен з подружжя самостійно володіє, користується і роспоряджається належним йому майном.

Таким чином, враховуючи, що підставою виникнення права власності, як то зазначено у довідці КП ММ БТІ від 23.09.2010 року, та у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.08.2010 року, є договір забудови, посвідчений 10.11.1966 року державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори, право власності спадкодавиці на спірний будинок виникло саме 10.11.1966 року, тобто до реєстрації шлюбу зі позивачем 09 вересня 1969 року.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, оскільки їх пояснення є суперечливими та спростовуються наявними доказами в матеріалах справи.

А відтак, у судовому засіданні позивач та його представники не довели суду підстав свого позову в частині вимог щодо визнання за позивачем права власності на ? спірного житлового будинку як спільно нажитого майна подружжя.

В частині визнання права власності на ? спірного будинку, суд вважає за можливе відмовити з огляду на наступне.

Статтею 1 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що право позивача на успадкування ? частин спірного житлового будинку, як обов'язкову долю у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ніким не оспорюється, фактично визнається сторонами, а відтак не підлягає судовому захисту.

В порядку ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне віднести судові витрати за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину житлового будинку та визнання права власності на ? частини житлового будинку в порядку спадкування за законом -відмовити у повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Я. А. Чернявська