АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Житловий Альянс» про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,
встановила:
В січні 2011р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначала, що з 20.04.2006р. по 01.09.2007р. проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. З 02.09.2007р. перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
У лютому 2009р. відповідач ОСОБА_2 отримав від відповідача TOB «Житловий Альянс» три платіжні вимоги про необхідність сплати на користь TOB «Житловий Альянс» грошових коштів на загальну суму 153637 грн.
Як з'ясувалось, відповідач ОСОБА_2 протягом 2007-2008 років, тобто у період їх спільного проживання, уклав з TOB «Житловий Альянс» декілька угод на отримання позики на суму 200 000 грн. При цьому відповідач ОСОБА_2 стосовно одержання позик з нею не радився і вона не надавала жодної згоди на отримання позики.
З вказаних підстав позивач ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії ОСОБА_2 і такими, що порушують її сімейні права дружини, по укладанню з TOB «Житловий Альянс» договору позики від 07.08.2007р. за №589, договору позики від 17.03.2008р. за №1034, договору позики від 05.06.2008р. за №1167, додатку №3 від 07.08.2007р. до договору №004408 від 28.04.2006р., додатку №3 від 17.03.2008р. до договору №004406 від 28.04.2006р. , додатку №3 від 05.06.2008р. до договору №004407 від 28.04.2006р. та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 1 грн. моральної шкоди та з відповідача TOB «Житловий Альянс» на її користь 2000 грн. моральної шкоди.
В судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вимоги позивача підтримав.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав у повному обсязі і пояснив, що дійсно укладав названі вище угоди без згоди своєї дружини-позивача по справі.
Представник відповідача TOB «Житловий Альянс» - ОСОБА_4 позов не визнав і пояснив, що дійсно між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладались вищевказані договори. Оскільки вказані договори нотаріально не посвідчувались, то будь-яка письмова згода позивача на підписання вказаних договорів відповідачем ОСОБА_2 не вимагалась. Крім того, така згода необхідна тільки на відчуження спільно нажитого майна, гроші до категорії майна не відносяться.
Рішенням суду в задоволені позову було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Відповідно до ст.21 ч.1,2 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану . Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Ст.35 ч.1 цього ж Кодексу передбачено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст.65 вказаного Кодексу, для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 жили однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 20.04.2006р. по 01.09.2007р. (а.с.12), а з 02.09.2007р. по теперішній час проживають в зареєстрованому шлюбі (а.с.13).
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що для підписання вищевказаних договорів та додатків до них згода позивача не вимагалась, оскільки на момент підписання договору позики від 07.08.2007р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знаходились в зареєстрованому шлюбі, додатки до вищевказаних договорів також не потребували згоди ОСОБА_1, оскільки самі договори укладались в 2006р. також в період не знаходження ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі і вказані додатки не потребували нотаріального посвідченні і (або) їх державної реєстрації. Договори позики від 17.03.2008р. та 05.06.2008р. також не потребували нотаріального посвідченні і (або) їх державної реєстрації, у зв'язку з чим, також не вимагалась письмова згода позивача на їх підписання.
Доводи позивачки та його представника, що позивачка набула права на майно відповідно до ч.1 ст.74 Сімейного Кодексу суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки згідно з вказаних вище договорів, їх предметом є надання послуг, спрямованих на придбання товару через систему «Альянс», організовану відповідачем TOB «Житловий Альянс», тобто майно чи майнові права при укладенні зазначених договорів та додатків до них не набувались. Майно та майнові права могли бути набуті стороною в договорі за умови виконання зобов'язання за цим договором. Посилання ж позивача та його представника, що відповідачем ОСОБА_2 по вказаним вище договорам були внесені спільні кошти, суд також правильно до уваги не взяв, оскільки будь-яких доказів відносно зазначених обставин ні позивачем ні його представником суду не надано. Безпідставною є і вимога позивача про стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду, оскільки будь-яких винних дій відповідачів при укладанні названих вище договорів та додатків до них, які б стали б підставою для стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди судом не встановлено, а позивачем та її представником не доведено, що діями відповідачів позивачу завдана моральна шкода.
Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан