АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4904/12 Справа № 2-1837/11 Головуючий у 1 й інстанції - Нельге Д.В. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Тамакулової В.О., Козлова С.П.

при секретарі - Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська про визнання права спільної часткової власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська, Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, по апеляційній скарзі ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 березня 2012 року первісний позов ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в частині відмови йому в позові та частково задовольнити його вимоги зустрічного позову, усунувши ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на 1/6 частину квартири. Вважає, що суд неповно з*ясував обставини і його висновки не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду в оскарженій частині залишенню без змін.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.07.1998 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх сину ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4

Після смерті батька, ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, а саме на частку спірної квартири, але постановою нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори від 12 квітня 2011 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з підстав не визначеності часток кожного із співвласників у праві спільної власності.

Рішенням суду першої інстанції були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права спільної часткової власності на квартиру, а щодо його вимог про визнання за ним права власності на 5/6 частин спірної квартири було відмовлено. В цих частинах вказане рішення не оскаржене.

Відповідач ОСОБА_3 звертаючись з зустрічним позовом про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилався на те, що їх батько ОСОБА_4 через тяжку хворобу знаходився у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, від надання якої його брат ухилявся.

Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив зі змісту зазначеної норми закону, і згідно до вимог ст. 214 ЦПК України, враховуючи надані сторонами докази, достатньо повно встановив і дослідив в судовому засіданні обставини, стосовно ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги, а також перебування останнього в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухвалюючи рішення, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яким в порушення ст. 60 ЦПК України не надав достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в оскарженій частині постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 березня 2012 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: