Справа №11-181/12 20.03.2012 20.03.2012 20.03.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 - 181/12 Категорія ст. 187 ч. 2 КК України
Головуючий суду 1 інстанції суддя Разумовська О.Г.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючої: Гребенюк В.І.
Суддів: Міняйла М.П.
Рудяка А.В.
за участю: прокурора Іванова А.О.
засудженого ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, українець, громадянин України, з неповною вищою освітою, неодружений, працюючий будівельником в ПП «ОСОБА_7», проживаючий на АДРЕСА_1, раніше не судимий; -
- засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
Зараховано в строк відбування покарання час перебування ОСОБА_2 під вартою з 11 вересня по 24 листопада 2010 року.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 10 вересня 2010 року приблизно о 12.30 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, разом з особою, у відносно якої кримінальне переслідування припинене на підставі п. 8 ст. 6 КПК України, знаходився на території Миколаївської астрономічної обсерваторії, розташованої на вул. Обсерваторна, 1 в м. Миколаєві, де зустріли ОСОБА_3 Побачивши у останнього мобільні телефони «Nokia» і «Аnycool», у них виник злочинний намір, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном.
Реалізовуючи цей злочинний намір, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою в групі осіб з іншою особою, напали на ОСОБА_3, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров'я в момент нападу, який виразився в тому, що інша особа штовхнула ОСОБА_4 в спину, від чого він упав на землю, а ОСОБА_2 наніс йому не менше 2 - 3 ударів в обличчя, тим самим заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я у вигляді перелому кісток носа, синців в області спинки носа і повік обох очей, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в правій виличній області. В ході розбійного нападу ОСОБА_2 і інша особа заволоділи майном ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном «Аnycool» вартістю 1000 грн. із стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 30 грн., мобільним телефоном «Nokia» 3250 вартістю 900 грн. із стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку «Київстар», заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1960 грн. З місця вчинення злочину скрилися, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити та застосувати ст. 75 КК України. Твердить, що обвинувачення ґрунтується тільки на показаннях потерпілого, який вживає наркотичні речовини і в момент викрадення телефонів і в момент надання свідчень працівникам міліції був в стані наркотичного сп'яніння; що після поштовху ОСОБА_5 не наносив потерпілому численні удари, а вдарив його тільки один раз, з посиланням на в матеріали суду від 24 листопада 2010 року; що після вчинення злочину не скривався, а був затриманий нарядом міліції.
Посилається на розкаяння у вчиненому, на відшкодування завданих збитків і відсутність у потерпілого будь - яких претензій, на прохання потерпілого не позбавляти його волі; на те, що вперше притягується до кримінальної відповідальності; на загострення хронічних захворювань; на проживання в багатодітній сім'ї (в якій молодшій дитині 6 років) і члени якої також мають хронічні захворювання. Також просить врахувати, що за рік іспитового строку не вчинив ніяких протиправних і адміністративних порушень, що не є небезпечним для суспільства, що на даний момент працює і живе зі своєю сім'єю. Вважає, що вказівка суду на обтяжуючу покарання обставину - алкогольне сп'яніння, не підтверджено ані документально, ані свідченнями сторін, а навіть спростовується показаннями його та потерпілого, що він був не п'яний.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на підтримку апеляції засудженого; думку прокурора Іванова А.О. про законність вироку суду; вивчивши матеріали справи та додатково надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню.
Наведені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені ретельно дослідженими в судовому засіданні і детально викладеними у вироку суду доказами.
Викладені в апеляції засудженого заперечення проти перебування в стані алкогольного сп'яніння, проти розпорядження майном потерпілого на власний розсуд, проти інкримінованої кількості несених потерпілому ударів, є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі обставинам.
З вироку видно, що суд дав оцінку аналогічним твердженням захисника та засудженого ОСОБА_2 та вказав, що ОСОБА_2 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, що піддалася нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, вірно кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 187 КК України.
Мотивуючи висновки про винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_3, показання самого засудженого ОСОБА_2, дані висновку експертизи, тощо.
Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив свої показання під час досудового слідства і пояснив, що 10.09.2010 року він прийшов на територію обсерваторії з метою виготовити і спожити наркотичний засіб. Там зустрів наочно знайомого ОСОБА_6, з яким був незнайомий парубок, які вживали пиво за столиком. Сів до них за столик і стали розмовляти. Незнайомий парубок, як потім виявилось - ОСОБА_2, побачивши два його мобільні телефони: «Nokia» і «Аnycool», став їх розглядати, і, сказавши, що йому сподобався «Nokia», став просити його продати. Проте, запропонована ОСОБА_2 ціна не підходила. Заховав телефони і пішов в кущі вживати наркотики. Після цього до нього підійшли ці хлопці і ОСОБА_5 ударив його ззаду в спину, від чого впав на землю. ОСОБА_2 став завдавати йому удари в область рота і носа. ОСОБА_5 забрав у нього обидва телефони і вони відбігли та пішли у бік Центрального ринку. Піднявся і пішов за ними. Біля будинку на вул. Робочій вони його побачили, і ОСОБА_5 втік, а ОСОБА_2 забіг в під'їзд будинку. Потім ОСОБА_2 вийшов з під'їзду і він (потерпілий), схопивши його за куртку, затримав. Після цього ОСОБА_2 викинув телефон вбік і втік. Через деякий час йому повернули і другий телефон, а ОСОБА_2 дав гроші на лікування (а. с. 242 - 244, 13 - 14, 58 - 59, 84).
Показання потерпілого спростовують доводи апеляції засудженого про те, що він віддав телефон потерпілому і не скривався з місця вчинення злочину.
Показання потерпілого ОСОБА_3 в частині часу, місця та обставин вчиненого злочину узгоджуються з показаннями самого засудженого ОСОБА_2, який суду пояснив, що дійсно 10.09.2010 року разом з ОСОБА_5 знаходилися на території обсерваторії, де зустріли ОСОБА_3, у якого побачили мобільні телефони «Nokia» і «Аnycool» і якими вирішили заволодіти. З цією метою ОСОБА_5 штовхнув в спину ОСОБА_3, і той впав. Ударив ОСОБА_3 не більше двох разів в обличчя. Після цього вони заволоділи телефонами ОСОБА_3 ОСОБА_5 забрав телефон «Аnycool» і втік. А він (засуджений) узяв телефон «Nokia» і пішов. Але потерпілий його наздогнав. Намагався віддати останньому телефон, але телефон впав. Його (ОСОБА_2.) затримали не на місці вчинення злочину, а приблизно в 150 - 200 метрів від цього місця. Потерпілий забрав свій телефон «Nokia». Потім відшкодував йому усі витрати на лікування.
Показання потерпілого ОСОБА_3 в частині кількості і локалізації тілесних ушкоджень, часу та механізму їх утворення узгоджуються з даними висновку судово - медичної експертизи № 2470/2279 - 10 від 07.10.2010 року згідно яких у ОСОБА_3 виявлені ушкодження у вигляді перелому кісток носа, синців, саден на обличчі, які утворилися від дії не менше 2 - 3 ударних дій тупих твердих предметів, якими могли бути руки, ноги і інші тупі предмети, можливо в строк і за обставин, вказаних оглянутим. По ступеню тяжкості синці в області спинки носа і повік обох очей, перелом кісток носа відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я; садно в правій виличній області - до категорії легких тілесних ушкоджень (а. с. 88 - 89).
Вищенаведені показання потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2, а також дані зазначеної судово - медичної експертизи спростовують доводи апеляції засудженого про нанесення потерпілому лише одного удару під час розбійного нападу.
Крім того, спростовуючи доводи засудженого про перебування у тверезому стані та про те, що з місця вчинення злочину він не скривався, суд вірно послався у вироку на перевірені судом показання засудженого ОСОБА_2 в ході досудового слідства, відповідно до яких в той день 10.09.2010 року після закінчення роботи о 08.00 год. він разом з ОСОБА_5 та іншим колегою в кафе випили пляшку горілки та по пляшці пива, а потім з ОСОБА_5 купили ще по пляшці пива, яке вживали на території обсерваторії. Крім того, після заволодіння телефонами разом з ОСОБА_5 пішли в бік Яхт-клубу. По дорозі в одному з дворів їх наздогнав потерпілий і почав тримати його (засудженого). Тоді витяг викрадений телефон і викинув його (а. с. 40 - 41).
Таким чином, суд першої інстанції вірно оцінив сукупність зазначених доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, що піддалася нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2, судом, відповідно до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України, були належним чином враховані характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким; дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно по місцю проживання і роботи, страждає на ряд захворювань, має на утриманні матір, яка також страждає на ряд захворювань; обтяжуюча його покарання обставина - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; а також пом'якшуючі його покарання обставини - його щире каяття в вчиненому, добровільне повне відшкодування потерпілому завданої шкоди, думка потерпілого про необхідність призначення ОСОБА_2 не пов'язаного з позбавленням волі покарання.
Тому суд прийшов до вірного висновку про можливість призначення йому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, та без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна на підставі ст. 69 КК України.
Колегія суддів, окрім вищенаведеного, враховує пом'якшуючу покарання ОСОБА_2 обставину - активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність тяжких наслідків вчинення цього злочину, молодий вік засудженого, його проживання в багатодітній сім'ї, в якій молодшій дитині 6 років та хвора матір; зміну (ще під час досудового слідства оточуючої засудженого обстановки) - припинення його спілкування з ОСОБА_5 (з яким вони вчинили цей злочин), що весь тягар відповідальності за цей злочин несе ОСОБА_2 через смерть ОСОБА_5; що з моменту вчинення ними злочину сплинуло півтора року, і що за цей період часу ОСОБА_2 не вчинено ніяких правопорушень; що засуджений вживав заходи до працевлаштування і зараз працює будівельником в ПП «ОСОБА_7» м. Миколаєва, де характеризується суто позитивно (а. с. 210, 261).
Окрім вищезазначеного, колегія суддів приймає до уваги і нові обставини, які виникли на момент апеляційного розгляду справи - створення засудженим ОСОБА_2 суспільно корисних зв'язків - фактичне створення ним сім'ї в грудні 2011 року та офіційне оформлення зазначених стосунків 17.03.2012 року, про свідчить довідка сектору забезпечення та координації соціальних питань територіальних утворень «Велика Корениха» Адміністрації Заводського району Миколаївської міськради від 15.03.2012 року № 506 та свідоцтво про шлюб від 17.03.2012 року.
Сукупність вищевикладених обставин справи, дані про особу засудженого ОСОБА_2 та пом'якшуючі його покарання обставини свідчать про бажання засудженого стати на шлях виправлення та про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому колегія суддів вважає можливим задовольнити апеляцію засудженого та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2012 відносно ОСОБА_2 змінити.
ОСОБА_2, засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції і повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
В іншій частині вирок відносно ОСОБА_2 залишити без змін.
Головуюча:
Судді:
< Текст >