Справа № 2-495/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючий суддя - Букіної О.М.

при секретарі - Осадчій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації, ВГРФІО Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у користуванні власності та виселення та зустрічний позов ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації, про визнання права користування житловим будинком, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом та уточнивши позовні вимоги просить усунути йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження 14/20 частини будинку АДРЕСА_2 виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 з 14/20 частин АДРЕСА_2.

Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві приватної власності належить 3/10 частини АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 27.01.1977 року, а 14/20 частини цього ж будинку належала ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 02.02.1999 року

Зазначає, що 17.03.2003 року ОСОБА_5, уклала договір міни, згідно з яким обміняла належні їй 14/20 частини будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських будівель на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, чим порушила його привілеєве право на купівлю відповідної частини будинку, як учасника спільної часткової власності.

Посилається, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 червня 2011 року вказаний вище договір міни 14/20 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 визнано договором купівлі-продажу, переведено права та обов'язки покупця за даним договором купівлі -продажу на позивача та визнано за ОСОБА_1 право власності на 14/20 частини спірного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель.

Крім цього, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 332 965, 78 грн. на відшкодування дійсної вартості указаного вище майна.

Позивач зазначає, що незважаючи на наявність рішення суду, у спірній частині будинку проживає ОСОБА_2 разом зі своїми двома дітьми, відповідачами по справі, яка перешкоджає йому у здійсненні права користування та розпорядження його майном, а саме: 14/20 частинами буд. АДРЕСА_2 у м. Києві та відмовляються в добровільному порядку виселитися з даної частини спірного будинку.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що його права мають бути поновленні в судовому порядку, а тому просив усунути йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження 14/20 частини будинку АДРЕСА_2 виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 з 14/20 частини АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 заперечували, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Зазначила, що жодних перешкод у користуванні спірною частиною будинку ОСОБА_1 відповідачі не створювали, а тому вважають , що позивач не надав доказів в підтвердження даних обставин.

Також вважають, що вони проживають у спірному будинку на законних підстава, а тому підстав для їх виселення не має.

Відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 червня 2011 року ОСОБА_1 не виконано, оскільки вона до цього часу, не отримала відповідні кошти в розмірі 332 965 ,78грн., що знаходяться на депозитному рахунку суду.

Заперечуючи проти первинного позову, відповідачі подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації про визнання права користування житловим будинком.

Відповідачі обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що вони проживають у спірному будинку на законних підставах, оскільки їх вселення у 14/20 частини будинку АДРЕСА_2 відбулося у визначений законом порядок, на підставі договору міни від 17 березня 2003 року.

Зазначили, що з моменту реєстрації у спірній частині будинку, вони приймають участь в його утриманні , сплачують нараховані комунальні послуги, а тому вважають, що вони набули право користування 14/20 частини будинку АДРЕСА_2

Звернула увагу, що позивач за первинним позовом, ОСОБА_1, як власник спірного будинку не несе витрат по його утриманню, а також не зацікавлений у проживанні в ньому, т.я. має інше постійне місце проживання.

В судовому засіданні відповідачі просили зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні первинного позову відмовити.

Представник позивача проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що заявлені вимоги відповідачів є необґрунтовані та безпідставні, просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник 3-ї особи - Органу опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, про слухання справи у його відсутності. Просить суд при вирішенні справи врахувати інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4 (а.с. 90).

Представник 3-ї особи - Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з'явився, просить суд розглянути справу у відсутності його представника ( а.с. 89).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 3/10 частини будинку АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1, що підтверджується Договору дарування від 27.01.1977 року (а.с.6-7) та технічним паспортом виданим Київським міським БТІ від 07.02.2003 року (а.с.19-22).

Відповідно до довідки Форми №3 від 18.01.2012 року вбачається, що у 3/10 частинах вказаного вище будинку зареєстровано десять осіб: позивач - ОСОБА_1, його дружина - ОСОБА_6, сини: ОСОБА_7, ОСОБА_8, невістка - ОСОБА_9, теща - ОСОБА_10, та неповнолітні онуки: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_5 (а.с. 74).

Відповідно до довідки Форми №3 від 02.12.2011 року вбачається, що у 14/20 частинах спірного будинку зареєстровано три особи: відповідач ОСОБА_2, син - ОСОБА_3 і неповнолітня дочка - ОСОБА_4 (а.с. 34).

Як встановлено в суді, відповідачка по справі ОСОБА_2 в 2003 році вселилася у спірний будинок разом зі своїм сином ОСОБА_3, на підставі договору міни від 17 березня 2003 року, відповідно до якого нею було набуто право власності на 14/20 частин житлового будинку АДРЕСА_2. З 2006 року у спірній частини будинку зареєстрована та проживає малолітня ОСОБА_4

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 червня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору міни , договором купівлі-продажу частини житлового будинку, переведення прав та обов'язків покупця задоволено.

Як вбачається з даного рішення, договір міни 14/20 частини будинку АДРЕСА_2 з відповідними частинами господарських будівель , належних на праві власності ОСОБА_5, на квартиру АДРЕСА_1, належну на праві власності ОСОБА_2, з доплатою 102 290,00 грн., які сплатила ОСОБА_2 ОСОБА_5, посвідчений 17.03.2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, визнано договором купівлі-продажу, а на ОСОБА_1 переведено права та обов'язки покупця на 14/20 частини будинку АДРЕСА_2 та визнано право власності на дану частину житлового будинку зі стягненням з останнього на користь ОСОБА_2 332 965 , 78 грн. на відшкодування дійсної вартості указаного майна (а.с. 14-18).

Як вбачається з матеріалів справи, кошти в розмірі 332 965 , 78 грн. були внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва.

Вказане вище рішення Апеляційного суду м.Києва від 02.06.2011 року набрало чинності та позивачем у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на 14/20 частини вказаного вище спірного будинку.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є власником всього домоволодіння по АДРЕСА_2.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №11 від 29.12.1976 року "Про судове рішення" (з наступним змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечувалося, що незважаючи на наявність рішення суду від 02.06.2011 року , відповідачі продовжують проживати у спірній частині будинку без законних на те підстав, та в добровільному порядку відмовляються з нього висилитися, що є порушенням прав позивача, як власника спірного домоволодіння.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом в частині виселення відповідачів з 14/20 частини вищезгаданого будинку є доведеними та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача, щодо усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження майном у вигляді 14/20 частини АДРЕСА_2, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, і сторонами не заперечувалось, що в даний час у 14/20 частині будинку проживає відповідач ОСОБА_2, її син - ОСОБА_3 і неповнолітня дочка - ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 в даній частині будинку не проживає.

Доказів того, що відповідачі чинять перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні спірною частиною будинку, суду не надано.

Та обставина, що відповідачі в добровільному порядку не висилилися зі спірної частини будинку, виходячи з вимог чинного законодавства не може свідчити про наявність перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, а є підставою для звернення до суду про їх виселення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги за первинним позовом ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача ОСОБА_2 про те, що вона по теперішній час не отримала кошти в розмірі 332 965, 78 грн., як на підставу відмови у задоволенні первинного позову, суд вважає безпідставним.

Як вбачається з довідки виданої Солом'янським районним судом м. Києва від 13.03.2012 року, внесені ОСОБА_1 кошти на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва в розмірі 332 965,78 грн. були перераховані ОСОБА_2 на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2011 року і та обставина, що остання їх не отримала не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1(а.с.125).

Посилання відповідачів про відсутність підстав для застосування норм ЦК України в частині виселення відповідачів зі спірної частини будинку , суд вважає безпідставними, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом виселення відповідачів з належної йому частини спірного будинку,що регулюється нормами ЦК України.

Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом, то суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 червня 2011 року набула права власності на 14/20 частини спірного будинку, в порушення вимог чинного законодавства, а тому підстав вважати, що остання разом зі своїми дітьми , відповідачами по справі набула права користування спірною частиною будинку, в порядку ст.ст. 150, 156 ЖК України та ст.. 405 ЦК України не має.

Як встановлено вище, одноосібним власником спірного будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_1

Відповідачі по справі не є членами сім'ї ОСОБА_1, а тому відповідно до ЦК України та ЖК України не можуть вважатися такими, що мають право користуватися спірним будинком.

Та обставина, що відповідачі постійно проживають, зареєстровані та несуть витрати по утриманні спірною частиною будинку не може бути достатньою підставою для визнання за ними право користування будинком АДРЕСА_2.

Посилання відповідачів про те, що вони не мають іншого житла та позбавлені можливості його придбати, також не може бути підставою для задоволення зустрічного позов.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову повністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 30,00 грн., а з ОСОБА_3 у розмірі 15,00 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України за№11 від 29.12.1976 року "Про судове рішення", ст.319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 3,4, 10, 11, 57-60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Висилити ОСОБА_2, ОСОБА_14 та ОСОБА_3 з 14/20 частини будинку № АДРЕСА_2 в м.Києві.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 30,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, що дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду додається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: