ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2012 року 11:26 год. № 2а-3120/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді О.М.Чудак,

за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,

представника позивача ОСОБА_1,

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку,

встановив:

02 березня 2012 року Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (ДПІ у Печерському районі) звернулася в суд з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (СПД ФО ОСОБА_2) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку в розмірі 1330 грн 48 коп.

Зазначили, що відповідно до заяви відповідача та на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року №727/98 він переведений на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік.

Посилаючись на те, що за період з червня по грудень 2010 року СПД ФО ОСОБА_2, у порушення встановлених чинним законодавством строків єдиний податок не сплачував, а відтак, станом на 12 грудня 2011 року має заборгованість перед бюджетом в розмірі 1200 грн за основним платежем та 130 грн 48 коп. пені, а також те, що для належного виконання обов'язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути заборгованість зі сплати єдиного податку в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 07 березня 2012 року призначено її до судового розгляду.

Відповідач у судові засідання 19 березня 2012 року та 03 квітня 2012 року не з'являвся, повноважного представника не направляв, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 14 березня 2012 року та телефонограма від 20 березня 2012 року.

При цьому, судом враховано, що письмових заперечень на позовну заяву, заяви про визнання позову, документів, вказаних в ухвалі суду від 07 березня 2012 року, інших доказів по справі, заяв, клопотань відповідач не надсилав.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв'язку з чим судом ухвалено розглянути справу за відсутності відповідача згідно наявних в справі матеріалів.

В судовому засіданні представник ДПІ у Печерському районі -старший державний податковий інспектор відділу правового забезпечення діяльності та представництва інтересів державної податкової служби у судах юридичного управління ОСОБА_1 (довіреність від 05.03.2012 № 39/9/10-109) вимоги підтримав повністю й просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані у справу докази та надавши їм юридичну оцінку, встановив наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію), зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією 22 травня 2008 року, про що зроблено запис за №20700000000008001.

Згідно поданої ним до податкової інспекції заяви від 11 грудня 2009 року перейшов на спрощену систему оподаткування за видом діяльності -управління підприємствами.

Проте, як вбачається із картки особового рахунку платника та стверджується позивачем, за період з червня по грудень 2010 року податок підприємець не сплачував. ДПІ у Печерському районі на вимогу статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ направила податкові вимоги, першу від 23 серпня 2010 року №1/3131 на суму 530 грн 48 коп. та другу від 01 грудня 2010 року № 2/5675 на суму 1330 грн 48 коп. Дані вимоги відповідачем отримані, про що свідчать його підписи на поштових відправленнях.

Враховуючи несплату суб'єктом підприємницької діяльності податкового боргу в добровільному порядку, податкова інспекція звернулася про стягнення боргу в судовому.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що станом на час виникнення спірних відносин відповідно до статті 11 Закону України від 19 жовтня 2000 №2063-ІІІ «Про державну підтримку малого підприємництва»застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності здійснювалося в порядку, встановленому законодавством України.

Такий порядок, зокрема, визначав Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(Указ), наказ Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», зареєстрований Міністерством юстиції України 02 листопада 1999 року №725/4045.

Так, згідно із статтею 1 Указу ця система запроваджувалася для фізичних осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів сімей, протягом року перебувало не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищував 500 тис. грн.

Тобто, для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідають зазначеним вимогам, оподаткування здійснювалося зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлювалася місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і становила не менше 20 грн. та не більше 200 грн. на місяць (ч. 2 ст. 2 Указу).

Сплачена сума єдиного податку була остаточною і не включалася до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебували з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які брали участь у підприємницькій діяльності, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладалася єдиним податком, не включалися до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебували з ним у трудових відносинах (ч. 8 ст. 2 Указу).

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачував єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України (ч. 6 ст. 2 Указу).

Як вбачається з матеріалів справи, СПД ФО ОСОБА_2 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності і для надання консультацій з питань комерційної діяльності та управління підприємствами на 2010 рік виявив бажання перейти на спрощену систему оподаткування, а відтак повинен сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до облікової картки платника, на кінець 2010 року заборгованість по недоїмці у відповідача складає 1330 грн 48 коп.

Податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання відповідно до пункту 1.3 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначалося як податковий борг.

Отримання свідоцтва про сплату єдиного податку передбачало узгодженість ставки податку, адже вона визначалася стало на весь термін дії свідоцтва.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягало поверненню разом з усіма Довідками в 5-денний термін до органу державної податкової служби, який їх видав.

У разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) платник єдиного податку зобов'язаний подати в 5-денний термін до органу державної податкової служби письмову заяву про це, здати Свідоцтво та всі Довідки.

У судовому засіданні представник ДПІ у Печерському районі зазначив, що СПД ФО ОСОБА_2 із заявою про перехід на іншу систему оподаткування не звертався, в кінці року свідоцтво про сплату єдиного податку не повернув.

Пунктом 5 Указу визначалось, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Стаття 67 Конституції України, передбачає обов'язок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Оскільки, в добровільному порядку податкову заборгованість СПД ФО ОСОБА_2 не сплачує, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету та суттєво порушує інтереси держави, то чинне законодавство уповноважує ДПІ у Печерському звернутися до суду.

Зокрема, пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, тут концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням суб'єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб'єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб'єкта владних повноважень.

Крім того, слід зазначити, що податковою інспекцією вживалися заходи щодо погашення податкового боргу. Зокрема, направлені податкові вимоги. Однак, борг СПД ФО ОСОБА_2 не сплачений.

Положення щодо сплати податку, контролю органами державної податкової служби, звернення стягнення боргу та його погашення передбачені і Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ДПІ у Печерському районі є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки заявлена сума до стягнення стосується ставки єдиного податку, узгодженої на весь рік, що підтверджується отриманим відповідачем свідоцтвом, на час вирішення справи докази про сплату ним заборгованості по цьому податку відсутні, а також те, що ДПІ у Печерському районі має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, суд вважає що наявні підстави для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) в дохід бюджету борг по єдиному податку в розмірі 1330 грн 48 коп. з р/р 26000042770002 (грн) в ВАТ «Банк Кіпру», м. Київ, - на р/р 34122999700007, код платежу 18050200, одержувач: УДК у Печерському районі м. Києві, МФО 820019, банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, код ЗКПО 26077922.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак