Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14173/10/7/0170

31.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

представника позивача, Приватного підприємства "Платан" - ОСОБА_2, НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 03.02.98, довіреність № 7 від 15.09.09

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 07.06.11 у справі № 2а-14173/10/7/0170

за позовом Приватного підприємства "Платан" (вул.Глінки/Ж.Дерюгіної, 57 Б/2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.11 адміністративний позов Приватного підприємства "Платан" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0024332301/0 від 22.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Платан" нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1797526,50 грн., з яких 1198351,00 грн. - основний платіж та 599175,50 грн. штрафні ( фінансові) санкції.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Платан" 8380,60 грн. судових витрат.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.11 та прийняти нове рішення по справі, яким в позові Приватному підприємству "Платан" - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні позивач наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим з 14.09.2010р. по 04.10.2010р. була проведена виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Платан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 11.10.2010 року №14478/23-7/30645832, висновками якого встановлені порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем завищено податковий кредит на суму 1213298грн., внаслідок чого занижено ПДВ в сумі 1198351грн. та зменшено від'ємне значення рядка 26 у сумі 14947грн.

Податковий орган зазначає, що у періоді, що перевірявся, основні постачальники позивача ПП "Домостройсервіс", ПП "Будпостач", ТОВ "Марбет", ТОВ "Будмакс" та АТ "Полімерагро" мали стосунки з підприємствами з ознаками фіктивності, з чого було зроблено висновок про те, що позивач за рахунок вказаних підприємств був вигодонабувачем, оскільки у ході перевірки не підтверджено документально рух товарів від продавця до перевізника і покупця, не встановлено факту передачі товару з огляду на відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів які свідчать про транспортування товару. Тому господарські операції з придбання товарів фактично не відбулись, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, отже податковий кредит сформовано позивачем на підставі нікчемних правочинів.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0024332301/0 від 22.10.2010 року, яким нараховане позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1797526,50грн. (1198351,00грн. основного платежу та 599175,50грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивачем підтверджено первинними документами фактичне виконання позивачем та його контрагентами договорів, факти здійснення господарських операцій з придбання товарів, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, та не встановленням обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету коли такий податок не буде сплачений продавцем. Тому, сплачений позивачем у ціні товару на користь своїх постачальників ПДВ позивач мав законне право відносити до податкового кредиту з ПДВ, а сплачені позивачем кошти за товар до складу валових витрат з податку на прибуток.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Відповідно до п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, з положень якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Діючим законодавствам не встановлений обов'язок покупця при придбанні у належного продавця товару здійснювати перевірку взаємовідносин такого продавця з його контрагентами, а саме перевіряти наявність їх державної реєстрації, наявність (дійсність) свідоцтва платника ПДВ, перевіряти наявність основних фондів та інше.

Досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами господарських операцій з придбання товарів, суд першої інстанції встановив, що факт реального виконання договорів поставки товарів між позивачем та його контрагентами за період з липня 2009 року по червень 2010 року підтверджується матеріалами справи, про що свідчать податкові накладні, витратні накладні, виписки банку, касові звіти, а також встановлено висновком судової економічної експертизи по даній справі, яким серед іншого встановлено підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку позивача товарність операцій оприходування товарно-матеріальних цінностей отриманих від постачальників: ПП "Домостройсервіс", ПП "Будпостач", ТОВ "Марбет", ТОВ "Будмакс" та АТ "Полімерагро".

Податкові накладні, отримані позивачем від вказаних постачальників, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону щодо права на нарахування податку та складання податкових накладних виключно особами, зареєстрованими як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про реальність господарських операцій, проведених позивачем, які були підставою для виникнення права на податковий кредит, та встановлено факт того, що вчинені позивачем дії відповідають господарській меті та направлені на отримання доходу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно діючого законодавства, товарно-транспортні накладні не є обов'язковим документом при перевезенні власного товару (з моменту його отримання на складі постачальника право на товар переходить до покупця, в даному випадку до позивача). Товарно-транспортні накладні використовується при наданні послуг з перевезення вантажів, але в даному випадку згідно договорів на поставку товару, укладених позивачем з постачальниками, передбачено самостійний вивіз товару покупцем зі складу постачальника. Позивач є власником вантажних транспортних засобів, що підтверджується відповідачем в акті перевірки. Отже позивач ніяких послуг по перевезенню не надавав та не від кого не отримував.

В акті перевірки відсутній аналіз документальних даних про рух товару у постачальників (ПП "Домостройсервіс", ПП "Будпостач", ТОВ "Марбет", ТОВ "Будмакс"та АТ "Полімерагро") та покупця (ПП "Платан") та не встановлено, що за документальними даними постачальників товари не відпускалися, а за документальними даними позивача товари не надходили.

Поряд з цим актом перевірки не встановлений, з посиланням на відповідні докази, прямий зв'язок між придбаним позивачем товаром у ПП "Домостройсервіс", ПП "Будпостач", ТОВ "Марбет", ТОВ "Будмакс" та АТ "Полімерагро" відносинами цих контрагентів з переліченими вище підприємствами з ознаками фіктивності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість висновків проведеної перевірки та про протиправність прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія зазначає, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.11 у справі № 2а-14173/10/7/0170 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.11 у справі № 2а-14173/10/7/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова