Справа № 22-3775/07 Головуючий в першій
інстанції: Масенко Д.Є. Доповідач: Сергеева С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Сергєєвої С.В.
суддів: Карайван Т.Д. Коротенка Е.В.
при секретарі: Стехіній Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Луганської області на рішення Ленінського районного суду м Луганська від 23 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до прокуратури Луганської області, управління пенсійного фонду України В Ленінському районі м. Луганська про стягнення шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2004р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Прокуратури Луганської області, пославшись на ті обставини, що з 16.02.1996р. йому була призначена пенсія в сумі 291 грн. 65 коп. відповідно до п. Б ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" в редакції від 26.11.1993р. № 3662-12 та визначений стаж роботи в прокуратурі 32 роки 1 місяць, а слідчій стаж 19 років 3 місяці. Однак при розрахунку стажу йому не було зараховано термін строкової військової служби та відповідна частина терміну навчання у юридичному інституті не зважаючи на наявність необхідних документів які це підтверджують. 14.07.1998р. відділом кадрів прокуратури Луганської області була надана нова довідка про його слідчій стаж який склав 22 роки 4 місяці що призвело до переоформлення пенсії з п. Б на п. А ст.. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" та збільшення її розміру до 458 гривень 69 копійок. Таким чином у період з лютого 1996 р. по червень 1998р. він не отримав пенсію в розмірі 4698грн 54коп., яку відповідач добровільно сплатити відмовляється. Крім того, він просить стягнути з відповідача 11262грн. 27 коп. у якості компенсації інфляції яка мала місце за цей період та 20000грн. у відшкодування моральної шкоди.
У подальшому позивач неодноразово змінював позовні вимоги та кінцево 03.04.2006р. подав доповнення до позовної заяви зі змінами від 23.03.2007р. у яких послався на тіж самі обставини зазначивши у якості відповідачів прокуратуру Луганської області та Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська та просив стягнути заборгованість з пенсії з відповідачів солідарне по 5631, 13грн. відмовившись таким чином від вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м Луганська від 23 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволені частково.
Стягнуто з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1неотриману пенсію в сумі 4 698 грн. 54 коп., компенсацію згідно уровню інфляції 1 169 грн. 94 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовленно за необґрунтованістю.
2
Не погодившись із рішенням, прокуратура Луганської області подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг , судова колегія вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково та відповідно до ст.. 309 ЦПК України змінити оскаржуване рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції було вірно встановлено,' щоОСОБА_1. , який працював в органах прокуратури з 1967 р. по січень 2004 p., 16.02.1996 p. було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. б ст.. 50-1 ЗУ "Про прокуратуру", як прокурору по загальному стажу роботи в органах прокуратури, з усіма надбавками, встановленими слідчим співробітникам за вислугу років на слідчих посадах, у розмірі 291,65 грн., яку він отримував до 1998 р. В подальшому було встановлено помилку в підрахунку слідчого стажу позивача, який фактично на 16.02.1996 р. складав 22 роки 4 місяці, у зв"язку з чим позивач мав право на отримання пенсії по п. а ст.. 50-1 ЗУ "Про прокуратуру", а також було встановлено неправильне нарахування заробітної плати, з якої обчислювався розмір пенсії. Тому у липні 1998 р. прокуратурою Луганської області вказана помилка була виправлена, позивачеві була надана нова довідка про розмір його заробітної плати, і управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів визначило йому пенсію у сумі 458, 69 грн., та переоформило з прокурорської на слідчу. Таким чином сума неотриманої позивачем пенсії за період з лютого 1996 р. по липень 1998 р. склала 4698.54 грн.
Зазначені обставини не оспорюються сторонами.
Однак, визнаючи свою вину у помилковому обчисленні стажу роботи ОСОБА_1. на слідчій роботі та невірному призначенні йому пенсії за п. б ст.. 50-1 ЗУ "Про прокуратуру" замість необхідності призначення пенсії за п. а ст.. 50-1 цього Закону, прокуратура Луганської області на неодноразові вимоги позивача про виплату недонарахованої пенсії за період з 16.02.1996 р. по липень 1998 р. неправомірно відповідала відмовою, зазначаючи, що позивач з даними вимогами повинен звертатися до управління соціального захисту населення, а потім до його правонаступника - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі.
Вказані дії відповідача суперечать вимогам ст.. 101 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", згідно яких підприємства та установи несуть матеріальну відповідальність за збитки, спричинені громадянам внаслідок несвоєчасного оформлення або надання пенсійних документів, а також за надання недостовірних документів та відшкодовують його.
Таким чином, на думку судової колегії, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що неотримана позивачем пенсія у сумі 4698,54 грн. за період з лютого 1996 р. по липень 1998 р. є збитками, спричиненими вищенаведеними діями відповідача, тобто наданням недостовірних документів для оформлення пенсії, і відповідно до ст. 101 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", які повинні бути відшкодовані відповідачем згідно вказаної статті та ст. 440 ЦК України в редакції 1963 p., який діяв на момент виникнення вказаних правовідносин.
Доводи ж апелянта про те, що сума неотриманої позивачем пенсії є заборгованістю у її виплаті і не повинна сплачуватися прокуратурою Луганської області суперечить положенням вищенаведеного законодавства та обставинам справи.
Крім того, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки згідно матеріалів справи (заява (а.с.10), рапорт (а.с.1)) ОСОБА_1., починаючи з грудня 1998 p., неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату йому суми не донарахованої пенсії, однак як вбачається з відповіді прокурора Луганської області від 21.09.2004 р. (а.с. 12), до 2004
3
року відповіді на них відповідачем не надавалися. вказані висновки суду підтверджуються матеріалами справи
Таким чином доводи апелянта про пропуск позивачем без поважних причин строку позовної давності при зверненні з вказаним позовом також не заслуговують на увагу.
Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що рішення суду в частині стягнення з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1. неотриманої пенсії у сумі 4698, 54 грн. є обґрунтованим та законним, і підлягає залишенню без змін.
Що стосується висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації у зв"язку з ростом рівня інфляції за нараховану та не сплачену пенсію з 01.01.1998 р. по липень 1998 р. у сумі 1169,94 грн., то судова колегія вважає їх такими, що суперечать встановленим обставинам по справі, оскільки стягнута судом в якості збитків сума несплаченої пенсії має разовий характер, а згідно ст..2 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Тому відповідно до ст.. 309 ЦПК України в частині стягнення з відповідача на користь відповідача компенсації у сумі 1169,94 грн. рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині необхідно залишити без задоволення.
В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 113-114, 116 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області,
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу прокуратури Луганської області задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м Луганська від 23 березня 2007 року змінити, скасувати його в частині стягнення з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1компенсації за несвоєчасне отримиання відшкодування шкоди у сумі 1 169 грн. 94 коп., постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1в цій частині залишити без задоволення.
В решті частини рішення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.