Головуючий у 1 інстанції - Арапіна Н.Є.

                                                                                                 Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

                                                                          Україна

                 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                       У Х В А Л А

                                                                   Іменем України

30 травня 2008 року                                                                                              справа № 22-а-5681/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

            В січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2007 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати. 

            Постановою Торезького міського суду Донецької області від 28 березня 2008 року позов Чернова С.А. було задоволено, з першого відповідача на користь позивача стягнута заборгованість по недоотриманим сумам на оздоровлення за 2007 рік.   

            Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: без урахування розміру цього виду допомоги, встановленого постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ.

            Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС), категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачена щорічна допомога на оздоровлення першої та другої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн. та з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.

            В порушення зазначених норм першим відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: в серпні 2007 року за 2007 рік - 120 грн.

            Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що фактично за 2007 рік відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 2080 грн. (440 грн. х 5 - 120 грн.).

                        Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. 

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 20.08.2003 року, наявною у матеріалах справи.

            З 09.03.2006 року по теперішній час позивач має 2 групу інвалідності у зв'язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК, наявною в матеріалах справи.    

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до першої і другої категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги інвалідам 2 групи встановлений в 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

            Зазначеною постановою № 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 2 групи - 120 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005, 2007 роки, а не постанова № 562, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.

                        Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

            Таким чином, дії першого відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн. за 2007 рік, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

            Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, перший відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. 

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п. 1-3  Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту  населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому, звернення з позовними вимогами до Управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення щорічної допомоги є обґрунтованим.   

Статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Зазначене доводить, що Управління, як розпорядник коштів Державного бюджету України, є належним відповідачем.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються, а тому постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради на постанову Торезького міського суду Донецької області від 28 березня 2008 року у справі № 2-а-53/08 - залишити без задоволення.

Постанову Торезького міського суду Донецької області від 28 березня 2008 року у справі № 2-а-53/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 рік - залишити без змін. 

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин, з дня складення в повному обсязі.  

            Головуючий:                                                                                 І.В. Геращенко

            Судді:                                                                                          Г.М. Міронова

                                                                                                                   С.А. Малашкевич