Донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 30 » травня 2008 року справа № 22а-2905/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 21.12.2007р.
у справі № 2а-506/07
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до відповідача Державної податкової адміністрації в Луганській області
про визнання дій неправомірними
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової адміністрації у Луганській області про визнання дій посадових осіб при проведенні перевірки неправомірними та відміну акту перевірки від 16.02.2007 року № 12320159/2340.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року у справі № 2а-506/07 (суддя Качуріна Л.С.) в задоволенні позовної заяви відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняті на підставі акту перевірки, яка здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказав на її безпідставність.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила.
Фахівцями ДПА у Луганській області здійснена перевірка господарської одиниці - павільйону, розташованого за адресою: Луганська область, Слов”яносербський район, с. Родакове, кв. Леніна, що належить СПД ОСОБА_1., з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складений акт від 16.02.2007 року № 12320159/2340.
Перевірка здійснена на підставі плану - графіку проведення перевірок на лютий 2007 року та направлень на перевірку (а.с.46 - 47).
Під час перевірки встановлені порушення:
- п. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, непроведення на повну суму покупки через РРО, невидача розрахункового документу на повну суму розрахункової операції;
- п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі, зазначеної у денному звіті РРО.
Акт перевірки підписаний робітником позивача без заперечень, з фактами порушень вимог Закону, встановленими під час перевірки, продавець погоджений.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначено, що перевірка здійснена з порушенням вимог ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, та матеріалами справи не підтверджені факти, викладені в акті перевірки.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно п. 4 ст. 10 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.
Таким чином, здійснюючи перевірку фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка.
Статтею 111 Закону України “Про державну податкову службу” встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності обставин передбачених у цій статті
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Статтею 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як зазначалось раніше, перевірка здійснена на підставі плану - графіку перевірок та направлень на перевірку.
За таких підстав колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника скарги на те, що перевірка здійснена з порушенням вимог ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Крім зазначеного, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері публічних правовідносин є правовідносини, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
З позовної заяви вбачається, що вона містить вимогу про відміну акту перевірки.
Як свідчать матеріали справи, під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, про що зазначено в акті перевірки, який оспорювався.
Відповідно до п.1 ст. 17, ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Тобто акт перевірки сам по собі не несе для позивача ніяких правових наслідків та не порушує його прав та законних інтересів, та, звертаючись до суду з вимогою про його скасування, позивач невірно визначив спосіб захисту своїх прав.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1, ст. 8, ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року у справі № 2а-506/07 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року у справі № 2а-506/07 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Луганській області про визнання дій протиправними та відміну акту - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 30.05.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 04.06.2008 року.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
З оригіналом згідно
головуючий І.В.Геращенко