Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2008 року                                                                                          справа № 22-а-2901/08

зал судового засідання №  2     у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2007 року ОСОБА_2. звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 24 грудня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_2. до Брянківської міської ради про визнання незаконним та недійсним, та про скасування рішення Брянківської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1, який діє в  інтересах ОСОБА_2., подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

            Представник третьої особи вважає рішення суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив постанову Брянківського міського суду Луганської області від 24 грудня 2007 року залишити без змін.

            Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином. 

             Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, що з'явилася,  перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

При розгляді справи судами першої і апеляційної інстанції було встановлено наступне. Позивач ОСОБА_2., яка є суб'єктом підприємницької діяльності, уклала з КП “Житлово-експлуатаційне об'єднання” договори оренди на частку нежитлового приміщення. Брянківська міська рада рішенням № 18/8 від 26.07.2007 року, як засновник Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання” відповідно до п. 3.1 Статуту... дозволила цьому підприємству продаж основних засобів: інвентарного об'єкту - нежитлового приміщення площею 1406,2 кв.м, розташованого на першому поверсі жилого будинку за адресою: м. Брянка, м-н “Молодіжний”, 7 за умови продажу єдиним об'єктом та інш.

Позивач оскаржив вищезазначене рішення міської ради, посилаючись на те, що п.7.7 договору оренди № 62 від 15.03.2003 року на частку спірного майна площею 246 кв.м  передбачено, що дія договору оренди припиняється  внаслідок (як одна з умов) приватизації шляхом викупу об'єкти оренди за участю орендатора.

Як на правову підставу для відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що відносини які існують між позивачем та КП «Житлово - експлуатаційне об'єднання» регулюються за Законом України «Про оренду державного та комунального майна», норми якого є спеціальними по відношенню до Цивільного Кодексу України та мають вищу юридичну силу, а тому, посилання позивача на переважне право перед іншими особами на придбання спірного об'єкту нерухомості перед іншими особами відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України є безпідставними. Позивачем на власний розсуд толкуються положення договору оренди нерухомого майна від 15.03.2003 р. № 62 щодо припинення дії договору оренди у наслідок приватизації шляхом викупу об'єкта оренди за участю орендатора, як такі, що надають йому переважне право на викуп зазначеного приміщення, оскільки цей пункт Договору лише передбачає один з можливих випадків припинення зобов'язання у наслідок поєднання боржника та кредитора в одній особі.

             Колегія суддів зазначає, що одним із підтверджень того, що позивач не має ніяких переваг перед іншими можливими покупцями об'єкта оренди, в тому числі одразу шляхом його викупу, є положення ч. 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) де зазначено, що  викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів,  що  підлягають  приватизації шляхом викупу; зданих в  оренду,  якщо  право  на  викуп було передбачено договором  оренди,  укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

             Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог,  передбачених чинним законодавством України про приватизацію. Порядок викупу об'єкта   приватизації  визначається  Фондом  державного майна України.

            Статтею 11 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначено, що порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення  про  приватизацію  об'єкта   на   підставі  поданої  заяви або виходячи  із  завдань  Державної  програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття  рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації) проведення у    випадках, передбачених законодавством, екологічного аудиту об'єкта  приватизації;) затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації  та корпоратизації, та їх реалізацію.

Відсутність переваг у орендаря перед іншими можливими покупцями спірного об'єкта оренди також свідчать положення ч. 2 ст. 15 названого вище закону про оренду, в якій вказано, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що у разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється, зокрема, ч. 1 ст. 23 цього ж Закону передбачено, що у разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника, а також і у ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України вказано, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити договором найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір оренди припиняється (ч. 2). 

Крім того, п.7.7 договору оренди № 62 від 15.03.2003 року про припинення дії договору оренди в результаті приватизації шляхом викупу об'єкта оренди за участю орендаря, вказує на те, що орендар разом з іншими можливими покупцями не позбавлений права придбати у власність об'єкт оренди.

Частиною 2 ст. 2  Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що приватизація здійснюється на основі таких принципів: застосування переважно конкурентних способів у разі: приватизації невеликих державних підприємств, ... підприємств торгівлі, громадського харчування ..., а згідно із ч. 9 ст. 17 - орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.05.1992 р. № 2269-ХП. Орендар здійснює викуп об'єкта оренди відповідно до законодавства та договору оренди. Умови викупу (ціна, порядок, строки, засоби платежу) визначаються в договорі оренди.

Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 28.07.1992 року (із змінами та доповненнями), приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

           З  матеріалів справи вбачається, що рішенням Брянківської міської ради від 28.12.2006 року за № 10/9 “Про програму приватизації комунального майна на 2007-2009 роки”,  було затверджено перелік об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, в якому за № 4 визначено комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційне об'єднання”.

            Колегія суддів вважає, що системний аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірне питання, і з огляду на матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

            Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 

            Окрім того, згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 

            Колегія суддів відзначає, що такі докази представник відповідача  надав  в повному обсязі і вони є належними.

            Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 24 грудня 2007 року у справі № 2-а-78/07 - залишити без задоволення.

            Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 24 грудня 2007 року у справі № 2-а-78/07 за позовом ОСОБА_2 до Брянківської міської ради, треті особи на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог - Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційне об'єднання», Алчевська об'єднана Державна податкова інспекція, Управління економіки та комунальної власності Брянківської міської ради про визнання незаконним та недійсним, та про скасування рішення Брянківської міської ради - залишити без змін.

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий                                                                             І.В. Геращенко

Судді                                                                                            Г.М. Міронова

                                                                                              С.А. Малашкевич