ПОСТАНОВА

Справа №1-1/2008

 28 травня 2008 року  Печерський  районний суд м. Києва в складі :

головуючого - судді  Мосьондза І.А.,

при секретарі   Табала Я.                                                               

з участю прокурора  Бевзенко Ю. П.                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_1за ст.ст.142 ч. 2, 183 ч.1 КК України(в редакції 1960 року),

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Печерського районного суду м.Києва перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1за ст. ст. 142 ч. 2, 183 ч. 1 КК України( в редакції 1960 року).

ОСОБА_1. обвинувачується в тому, що 06 червня 1994 року за попередньою змовою з ОСОБА_2., на вулиці Червоноармійська в м.Києві вчинили розбійний напад на ОСОБА_3 і з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілого, заволоділи його майном та автомобілем.

Крім того, ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив втечу з під варти з території лікарні №15 Подільського району міста Києва.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку з тим, що органом досудового слідства належним чином не була встановлена особа обвинуваченого.

Вислухавши думку прокурора, який заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування, вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним  направити справу для проведення  додаткового розслідування,  в зв'язку з неповнотою та неправильністю  досудового слідства, яка  не може бути усунута в судовому засіданні .

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 64 КПК України орган досудового слідства зобов'язаний  всебічно, повно і об'єктивно встановити дані щодо особи обвинуваченого.

Справа неодноразово призначалась до розгляду, однак в судове засідання підсудний не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Судом систематично вживались заходи для розшуку зазначеної особи, однак дії Печерського РУ ГУ МВС України з цього приводу залишились безрезультатними, приводи не виконувались.

Згідно матеріалів виконання приводів та розшуку ОСОБА_1., останній за адресами, зазначеними в обвинувальному висновку, фактично не проживав, в помешканнях багато років не з'являвся, місцеперебування його невідоме.

За таких обставин суд приходить до висновку, що особа  ОСОБА_1. стосовно його місця проживання  не встановлена, його зникнення пов'язане саме з невірним визначенням місця проживання органом досудового слідства, місце його знаходження невідоме, дані щодо реального проживання за адресами, зазначеними в обвинувальному висновку, органом досудового слідства взагалі не перевірялися.

У відповідності до ст.281 КПК України  справа підлягає направленню на додаткове розслідування  з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота та неправильність не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна людина має право при будь-якому кримінальному обвинуваченні проти неї на судовий розгляд протягом розумного строку.

З моменту події злочину  минуло більше 13 років, судом вживались передбачені законом заходи про забезпеченню судового розгляду справи, однак дії органів внутрішніх справ щодо виконання приводів та розшуку підсудного залишилися безрезультатними, чим знівельовано принцип незворотності покарання у разі доведеності вини.

Згідно ст.16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи. Недопустимим є покладення на суд функцій, які властиві слідчим органам. Суд в даному випадку не має дієвих повноважень для забезпечення проведення комплексу ефективних слідчих та оперативно - розшукових дій з метою встановлення місцезнаходження підсудного.

Проведення такого обсягу дій прямо суперечитиме процесуальній природі судового розгляду, оскільки здійснення досудового слідства та збирання доказів, встановлення даних про особу обвинуваченого з дотриманням положень КПК України покладається на слідчих і проведення  ними таких дій є обов'язковим.

Суд в судовому засіданні позбавлений можливості з дотримання процесуальної природи судового розгляду усунути вказані порушення вимог закону, про що свідчить тривалий час знаходження справи в суді в результаті відсутності дієвих заходів органів внутрішніх справ України по встановленню місцезнаходження підсудного.

Виходячи з вимог  п. 1 ст. 121 , п.5 ч. 3 ст. 129 Конституції України, які покладають підтримання обвинувачення в суді на прокурора, суд вважає необхідним повернути справу прокурору для організації додаткового розслідування для встановлення місця проживання (перебування)    ОСОБА_1., застосування у зв'язку з цим   ефективних слідчих дій та оперативно - розшукових  заходів.

На підставі викладеного, керуючись ст.   281    КПК України, суд

                                                   ПОСТАНОВИВ:

            Кримінальну справу про обвинуваченням  ОСОБА_1за ст. ст. 142 ч. 2, 183 ч. 1 КК України(1960 року) направити  прокурору Печерського району м. Києва   для організації  додаткового розслідування.

            Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1залишити без змін - утримання під вартою в СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

            На постанову суду може бути внесена апеляція до Апеляційного суду   м. Києва через Печерський районний суд міста Києва протягом 7 діб з дня проголошення.

Суддя