АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/3780/12 Справа № 2-54/11 Головуючий у 1 й інстанції - Дігтярь Н.В. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія 36

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Сичевській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені частково: визнано частково недійсним (в 2/3 частин) свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 01 червня 2007 року за реєстром № 2041, після смерті ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 на жилий будинок з господарчими спорудами, розташованими за адресою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області в частині права власності ОСОБА_2; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності за кожним на 1/3 частину жилого будинку з господарчими спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області та відшкодування моральної шкоди -відмовлено; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та відшкодування моральної шкоди -відмовлено (том 2, а.с.86-92).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для справи та неправильне дослідження та оцінку доказів, порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог та задовольнити її позов (том 2, а.с.101-104).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин справи ставлять питання про скасування рішення суду в частині відмови у визнанні за ними права власності на 1/6 частину домоволодіння та відмову у відшкодуванні моральної шкоди, та просять ухвалити нове рішення суду, яким задовольни їх позовні вимоги в повному обсязі (том 2, а.с 97-99).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -ОСОБА_6, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, яке успадкував за заповітом їх батько - ОСОБА_7. В 1993 році ОСОБА_7 помер. Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 18 листопада 1993року було встановлено факт батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та за кожним з них визнано право власності на 1/6 частину вказаного жилого будинку. А також визнано право власності на 2/3 частини вказаного будинку за батьком померлого ОСОБА_7 (дідом позивачів) ОСОБА_5, який на той час вже перебував у зареєстрованому 02 липня 1993 року шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 помер. Спадкоємцями за законом після його смерті являються позивачі за правом представлення відповідно до ст.1266 ЦК України на частку спадщини, яка б належала за законом їх батьку ОСОБА_7, якби він був живим на час відкриття спадщини, що становить 1/4 частину спадкового майна, яким є 2/3 частини спірного домоволодіння, тобто 1/3 частина домоволодіння, та дружина померлого - ОСОБА_2 відповідно ст.1261 ЦК України також в розмірі 1/2 частини спадкового майна - тобто 1/3 частини домоволодіння.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про усунення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від права на спадщину, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не було надано належних доказів умисних дій чи бездіяльності спадкоємців, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Вказані висновки є правильними, оскільки відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані. Згідно із п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Частина 3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України зобов'язують кожну сторону надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Виходячи із того, що спадкодавець ОСОБА_5 не був інвалідом, а перебування його у неврологічному відділенні лікарні у серпні-вересні 2003 року не можна вважати підтвердженням знаходження його у безпорадному стані, суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самі повинні були знати про потреби діда та надавати йому допомогу, а, крім того, вона до них зверталась із проханням таку допомогу надати -не являється підставою для скасування рішення, оскільки ці факти не підтверджують наявність умисних винних дій відповідачів, які б давали підстави для позбавлення їх права на спадкування. Доводи апелянта щодо неналежної оцінки доказів не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки згідно із ст.. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, суд виходив з того, що відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право на спадкування по праву представлення, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 слід визнати частково недійсним. Вказані висновки також є правильними, відповідають вимогам закону та обставинам справи. За таких обставин суд правильно визначив, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_2 в рівних частках мають право на спадщину після смерті спадкодавця -2/3 спірного домоволодіння, кожному по 1/3 частини.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неналежним чином провели державну реєстрацію рішення суду про визнання за ними права власності як правовстановлюючого документа, - спростовуються матеріалами справи, а посилання на незаконність рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2011 року про визначення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті діда -не мають правового значення для вирішення спору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання за ними права власності на 1/6 частину домоволодіння за кожним, суд виходив із того, що після визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2, позивачі мають право на отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі. Вказані висновки відповідають абзацу 2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Доводи апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що відмова суду у визнання за ними права власності у порядку спадкування вимушує їх знову «ходити по мукам»не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки не свідчить про його незаконність.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, а також позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди суд першої обґрунтовано посилався на те, що сторонами не надано жодного доказу неправомірності дій та спричинення вказаної шкоди відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України. Ці висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, а доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення -не встановлено, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: