АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Станкевича В.А.
суддів - Бабія А.П.
- Ступакова О.А.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2011 року, -
встановила:
19.02.2009 року до суду вернулася ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що 28.09.2007 року вона уклала з відповідачем Договір довічного утримання, за яким передала йому у власність належні їй 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язався довічно її утримувати. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за номером в реєстрі №2728 (далі по тексту - Договір).
Позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що відповідно до п. 4 Договору відповідач зобов'язався довічно її утримувати, забезпечувати трьохразовим щоденним гарячим харчуванням, одягом за потребами сезону, щоденним доглядом, необхідною побутовою допомогою, залишити у її безоплатному довічному користуванні 3/4 житлових кімнат, зазначених у технічному паспорті виданому КП «Одеське МБТІ та РОН» на вказаної квартири цифрами: 7,8,9 та підсобні приміщення. Крім того, відповідно до п. 5 Договору вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу та необхідної допомоги) була визначена у сумі еквівалентній 150 доларам США за курсом НБУ щомісячно, також ОСОБА_3 зобов'язувався сплачувати витрати пов'язані з лікуванням у лікувальному закладі, придбанням необхідним ліків - призначених лікарями-спеціалістами, та житлово-комунальні послуги.
Позивачка зазначала, що відповідач не виконував умови Договору у повному обсязі, а тому вони дійшли усної згоди про розірвання договору у не судовому порядку, однак ОСОБА_3 не виконав досягнутої усної домовленості, не розірвав
____________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Кравчук Т.С. Справа № 22-ц/1590/683/2012
Доповідач - Станкевич В.А. Категорія: ЦП 22
договір довічного утримання, що стало причиною її звернення до суду з позовом, яким ОСОБА_4 просила суд розірвати договір довічного утримання від 28.09.2007 року, укладений між нею та ОСОБА_3 на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за номером в реєстрі №2728; та визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 та її представник позов підтримали, просили його задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги доводами, викладеними в позові та в судових засіданнях, й положеннями ч. І ст. 745 ЦК України, згідно яких договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; та ст. 756 ЦК України, згідно якої у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, 14.02.2010 року звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання та стягнення витрат на утримання, який ухвалою суду від 13.05.2010 року був об'єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_4 й ухвалою суду від 02.06.2011 року залишений без розгляду на підставі п. 5 ч. І ст. 207 ЦПК України - позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти позову ОСОБА_4, посилаючись на те, що добросовісно виконував обов'язки, взяті на себе за договором довічного утримання: щоденно забезпечував позивачку продуктами харчування та трьохразовим гарячим харчуванням, купував необхідний одяг, постільну білизну, щоденно відвідував ОСОБА_4, допомагав у побуті, оплачував комунальні послуги за всю квартиру, купував ліки й доставляв її на своєму автомобілі до лікарень, поліклінік, на море й у відповідні установи, провів заміну труб у квартирі, тощо. Відповідач зазначив, що в січні 2009 року ОСОБА_4 відмовилася від його утримання й почала перешкоджати йому виконувати свої обов'язки за договором довічного утримання.
08.09.2010 року позивачка ОСОБА_4 померла, ухвалою суду від 21.09.2010 року провадження по справі було зупинено до закінчення шестимісячного терміну вступу до прийняття спадщини. Ухвалою суду від 14.03.2011 року провадження по справі було відновлено.
За клопотанням ОСОБА_2, на ім'я якого позивачка ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчений заповіт від 24.08.2010 року, судом була витребувана копія спадкової справи №20/2010, заведена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв ОСОБА_2, а тому в порядку ст. 37 ЦПК України «Процесуальне правонаступництво» ОСОБА_2 залучений до участі у справі, як правонаступник померлої позивачки ОСОБА_4
ОСОБА_2 та його представник підтримали позов померлої ОСОБА_4, 12.07.2011 року надали суду уточнену позовну заяву, просили суд розірвати договір довічного утримання від 28.09.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за номером в реєстрі № 2728,
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволений.
Розірвано договір довічного утримання, укладений ОСОБА_4 з ОСОБА_3 на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений 28 вересня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за номером № 2728.
На вказане рішення ОСОБА_3. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що померлій ОСОБА_4 на праві власності належало 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло №8-3185, виданого Управлінням ЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів 07.07.1994 року, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книгу № 71 пр., стор. 74, під № 147 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шостою Одеською нотаріальною конторою 27.02.2007 року за реєстром №6-65, зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН в книзі: 576 пр-9 за № 147., 28.08.2007 року ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 про що уклали Договір довічного утримання, який посвідчила приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за номером в реєстрі № 2728.
Пунктом 4 Договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_4, забезпечувати її відповідно трьохразовим щоденним гарячих харчуванням, одягом за потребами сезону, щоденним доглядом, необхідною побутовою допомогою залишити у її безоплатному довічному користуванні 3/4 житлових кімнат, зазначених у технічному паспорті виданому КП «Одеське МБТІ та РОН» на вказаному квартиру цифрами: 7,8,9 та підсобних приміщень. При цьому відповідно до умов Договору (п.5.) вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу та необхідної допомоги) була визначена у сумі еквівалентній 150 доларам США за курсом НБУ щомісячно, а у разі витрат на лікування у лікувальному закладі, необхідності покупки ліків за призначенням лікарів-спеціалістів. ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати їх у необхідному розмірі. Крім того, ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати житлово-комунальні послуги по відчужуваній частині квартири у повному обсязі.
Згідно ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Статтею 755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Судом з'ясовано, що з моменту укладення Договору ОСОБА_3 не переоформив договір на житлово-комунальні послуги на квартиру, й всупереч умов Договору (п.5) ОСОБА_4 самостійно сплачувала витрати за комунальні послуги. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами квитанціями про сплату комунальних послуг, показаннями свідків та не спростовуються відповідачем.
Крім того позивачкою зазначені інші факти того, що відповідач не виконував належним чином укладений договір довічного утримання (догляду), які не спростовані ні матеріалами справи, ні відповідачем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 за власний рахунок харчувалася, забезпечувала себе одягом та оплачувала комунальні послуги. При цьому на порушення умов Договору відповідач не сплачував позивачці матеріальне забезпечення у розмірі 150 доларів США за курсом НБУ щомісячно.
Відповідно до ст. ст.. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки відповідач неналежне виконував зобов'язання за договором довічного утримання, укладеного ОСОБА_4 з ОСОБА_3 то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ці обставини є підставою, відповідно до ст. 755 ЦК України для його розірвання.
08.09.2010 року позивачка ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Першим Приморським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції 09.09.2010 року.
Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_2, який у встановленому законодавством порядку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
При таких даних суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_2 є правонаступником померлої позивачки ОСОБА_4
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області В.А. Станкевич
А.П. Бабій
О.А. Ступаков