УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - Комаровської Н.В.,
Суддів -Гончаренко В.М., Короткова В.Д.,
З участю секретаря - Возіян Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області про стягнення невиплаченої соціальної допомоги за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області на постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 26.04.2010 р.,-
в с т а н о в и л а :
25.08.2009р. ОСОБА_1 звернувся з названим позовом,посилаючись на те,що він є дитиною війни і отримує пенсію через управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області.
Згідно ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» він має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги,що становить 30% мінімальної пенсії за віком.
Починаючи з січня 2006р. відповідач не виконував вимоги зазначеного Закону,порушивши його право на належний соціальний захист.
Позивач просив забов*язати відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу за період з 01.01.2006р. по жовтень 2008р. включно в розмірі 4172 грн. та поновити строк звернення до суду з позовом.
Відповідач в запереченнях позов не визнав,вважаючи ОСОБА_1 необґрунтованими.
Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 26.з04.2010р. позов задоволений частково.
Управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області забов*язано нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та за період з 22.05.2008р. по 01.12.2008р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно.В решті частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області просить про скасування постанови,мотивуючи тим,що суд порушив норми матеріального та процесуального законодавства.
______________________________________________________________________
Головуючий 1 інстанції - Гончар І.В. Справа № 22а- 913/2011
Доповідач - Комаровська Н.В.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги ,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги ,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.1, 6 Закону № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено,що позивач має статус дитини війни та має право на отримання соціальної допомоги.
Відповідно до вимог ст. 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV (далі -Закон № 3235-ІV) дію ст. 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2006 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 № 3367-ІV пункт 17 ст. 77 виключено, ст. 110 викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень спрямованих на виконання вимог ст. 110 Закону № 3235-ІV не приймав.
Таким чином, у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена ст. 6 Закону № 2195-ІV, запроваджено не було. Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
В зв*язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку про те,що позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату соціальної допомоги за 2006 р. задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489-V (далі -Закон № 489-V) дію статті 6 Закону № 2195-ІV зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-р/2007 положення пункту 12 ст. 71 Закону № 489-V визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 № 107-V ст. 6 Закону № 2195-ІV було викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Право на підвищення пенсії особі,яка має статус дитини війни, що передбачене ст. 6 Закону № 2195-ІV, у 2007 році виникло з 9 липня, а у 2008 році - з 22 травня, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону № 489-V та Закону № 107-VI щодо дії статті 6 Закону № 2195-ІV.
Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.12.2008р. відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.
Оскільки ОСОБА_1 просив забов*язати відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу по жовтень 2008р. включно,рішення суду в частині зазначення періоду нарахування та стягнення такої допомоги по 01.12.2008р.
підлягає зміні із зазначенням кінцевого треміну нарахування та стягнення - по 31 жовтня 2008р. включно.
За приписами статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України в редакції,яка діяла на час розгляду справи,пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
ОСОБА_1 просив поновити строк звернення з позовом,відповідач не наполягав на застосуванні строку,тому строк звернення позивача до суду підлягав поновленню,про що суд не зазначив в постанові,хоча задовільнив по суті вимоги за період - 09.07.2007р. по 31.12.2007 р та з 22.05.2008р.
З врахуванням дати звернення ОСОБА_1 з позовом ( 25.08.2009р) постанова суду підлягає зміні із зазначенням судження про поновлення ОСОБА_1 строку звернення з позовом за його вимогами про нарахування та виплату допомоги за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 25.08.2008р.
Не заслуговує на увагу довод апелянта на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей
війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на
спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того,Європейський суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету; держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, у зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалювали. Європейський суд не прийняв і аргументи Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Тому доводи стосовно відсутності фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам - "дітям війни" не можуть вважатися обґрунтованими.
Не заслуговує на увагу і довод апелянта про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, невизначення поняття «мінімальна пенсія за віком».
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-ХІУ прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з наведеного,судова колегія вважає,що постанова суду підлягає зміні з вищевикладених підстав згідно з п.1 ч.1 ст.201 КАС України.
Керуючись ст.ст. 198 ч.1 п.2, 202 ч.1.п.1 КАС України,колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області задовільнити частково.
Постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 26.04.2010р. змінити.
Доповнивши мотивувальну та резолютивну частину постанови судженням про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду за його позовним вимогами за період з 09.07.2007 по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 25.08.2008р.
Зазначити кінцевий термін нарахування та виплати підвищення до пенсії - 31.10.2008р. включно.
В решті частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Н.В.Комаровська
Судді: В.М.Гончаренко
В.Д.Коротков